Результати проведених досліджень дозволили зробити наступні загальні висновки: 1. Аграрний ринок, як сукупність споріднених товарних ринків, що функціонують для забезпечення виробництва та вільного руху сільськогосподарської продукції і продуктів їх переробки, вимагає формування системи організаційних структур, які обслуговують взаємозв’язки між різними елементами окремих сільськогосподарських товарних ринків, сприяють вільному руху товару, підтримуючи безперервний процес функціонування сфери аграрного виробництва і безперебійне постачання ресурсів товаровиробнику та готової продукції кінцевому споживачу, тобто ринкової інфраструктури. Ця інфраструктура охоплює маркетингову, фінансово-кредитну та інформаційно-консультативну складові, з відповідними функціональними елементи. 2. Інфраструктуру аграрного ринку слід розглядати як систему відносин між підприємствами, організаціями, закладами виробничої та невиробничої сфери, які покликані обслуговувати товаровиробників, створювати умови для своєчасного і безперервного збалансування пропозиції та попиту на ринку. Всі елементи ринкової інфраструктури є продуктом зусиль операторів ринку, їх самоорганізації, об'єднання, а в широкому розумінні –інтеграційних процесів. Вони є генераторами ринкових цін, активними учасниками ціноутворення та виконують функції щодо становлення цілісного і стабільного аграрного ринку. 3. Методологічні принципи розвитку комплексної збутової інфраструктури передбачають поетапне формування єдиного маркетингового середовища для здійснення ринкової діяльності, заповнення аграрного ринку інфраструктурними елементами, що працюють в єдиному організованому, прогнозованому та керованому ринковому середовищі, спроможному відібрати ефективно працюючих, конкурентоспроможних суб'єктів. Створення ринкової інфраструктури аграрного ринку, як цілісної сукупності її елементів (інститутів), є одним з найважливіших напрямів переходу до цивілізованих ринкових відносин, забезпечення ефективного функціонування цієї сфери. Добре розвинена інфраструктура виступає в ролі регулятора основних параметрів ринку. Відсутність розвинутої інфраструктури аграрного ринку є однією з причин низької ефективності аграрного сектору економіки. 4. В незалежній Україні система реалізації сільськогосподарської продукції зазнала значних трансформацій, переходу від практично тотальної системи державних закупівель, до розвитку нових, суто ринкових каналів – біржової та аукціонної торгівлі, прямих комерційних закупок та інше, за якими продається уже більше половини продукції сільського господарства. Домінуючим зараз є канал реалізації комерційним структурам, за яким у 2005 р. сільськогосподарськими підприємствами було реалізовано 80,1 % зерна, 83,3% насіння олійних культур, 67,5% картоплі, 51,2% овочів, 45,5% худоби та птиці 68,5% яєць та ін. 5. У Вінницькій області в цілому сформована багатоелементна інфраструктура аграрного ринку, яка включає Вінницьку товарну універсальну біржу, 25 торгових домів та 140 виставок-ярмарків, з яких 38 постійно діючих, 1237 спеціалізованих заготівельних пунктів. Створено 37 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Однак потреба в об’єктах ринкової інфраструктури задоволена не повністю, рівень інфраструктурного забезпечення аграрного ринку області складає на сьогодні біля 20 % від необхідного. Багато проблем існує на рівні діючих об’єктів інфраструктури. 6. В зарубіжних країнах інфраструктурні елементи аграрного ринку відіграють важливу роль в організації агропромислового ринку, є індикаторами ринкових цін формують стабільні маркетингові канали та являють собою єдину економічну систему. Провідним тут є біржовий оборот, більшість якого припадає на ф’ючерсні контракти (76%), тоді як угоди з реальним товаром складають всього 2%. Не менш важливу роль в інфраструктурі аграрного ринку зарубіжних країн відіграють оптові продовольчі ринки, а також кооперативні форми різнопрофільних обслуговуючих структур. Ці елементи обслуговують процес ринкового товарообміну, забезпечують його надійність, прозорість і стабільність. 7. Застосування сучасних методів щодо формування і функціонування регіональної інфраструктури аграрного ринку вимагає покращення у всіх відношеннях функціональної та структурної частини під час організації інфраструктури. Їх основою має стати розвиток дворівневої системи просування і розподілу продукції сільського господарства, а також продуктів її переробки. Першим рівнем цієї системи є формування розгалуженої системи реалізації і заготівлі продукції, другий – допоміжна ланка (оптова). Причому оптова торгівля на сьогодні є найслабшою ланкою в інфраструктурі регіонального аграрного ринку. З метою забезпечення комплексного розвитку інфраструктури регіонального аграрного ринку пропонується розробити комплексну програму формування та функціонування інфраструктури регіонального аграрного ринку, яка має включати заходи щодо поетапного і збалансованого розвитку цієї інфраструктури, максимального розширення її елементів та учасників ринку, створення нормативної бази для ефективного функціонування. Важливим елементом цієї програми має стати розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, особливо необхідної для сприяння діяльності фермерам та особистим селянським господарствам. 8. Пріоритетним напрямком розвитку організованого оптового ринку щодо рослинницької продукції є розширення діяльності товарних бірж, особливо в частині започаткування ф’ючерсної торгівлі. Укладання ф’ючерсних контрактів дозволить стабілізувати ціни продажу і відповідно фінансовий стан та кредитоспроможність сільгоспвиробників, більш чітко планувати виробництво. Доступність та відкритість біржової інформації забезпечує рівність умов конкуренції для всіх учасників торгівлі. 9. В нинішніх умовах важливим напрямком подальшого розвитку інфраструктури регіонального аграрного ринку є розширення виставково-ярмаркової діяльності та аукціонної торгівлі, які забезпечують ефективну взаємодію усіх елементів і учасників ринку. При цьому необхідно максимальне наповнення цих елементів різноманітними послугами, які сприятимуть налагодження прямих зв’язків між учасниками ринку. 10. Удосконалення механізмів взаємовідносин між учасниками регіонального аграрного ринку, на основі застосування різносторонньої системи цін, зменшення витрат та ризиків укладання угод, розрахунків за ними, розширення системи заготівель сільськогосподарської продукції за рахунок максимального наближення її елементів до виробника буде сприяти підвищенню ефективності аграрного виробництва регіону та його інтеграції в систему національного і світового аграрного ринку. | 