1. Аналіз досліджень дає підставу розглядати рефлексію як форму активного особистісного переосмислення людиною того чи іншого змісту своєї індивідуальної свідомості, необхідних для успішного здійснення діяльності; а також виділити такі механізми професійної рефлексії, як фіксація, проблематизація, самовизначення, самооцінка, мотивація. Такий підхід визначає цілісне уявлення про рефлексію як єдність її особистісних та інтелектуальних критеріїв. 2. Вважаємо, що рефлексивна культура є особистісним інтегративним утворенням, що включає комплекс знань, умінь і здібностей, які реалізуються студентом через спеціальні дії, спрямовані на виявлення, оцінку й узагальнення найбільш істотних ознак педагогічного процесу з метою досягнення його якісних змін професійного й особистісного вдосконалення. 3. Теоретично обґрунтовано, що рефлексивна культура має такі структурні компоненти: мотиваційний, когнітивно-процесуальний, особистісний, оцінний. Усі компоненти тісно взаємодіють між собою. 3.1 Мотиваційний компонент рефлексивної культури має забезпечити усвідомлення студентом основних мотивів педагогічної діяльності, а також мотивів поведінки інших студентів, уміння виділяти позитивні тенденції в структурі мотиваційних утворень і співвідносити їх з негативними тенденціями в мотивації. 3.2 Когнітивно-процесуальний компонент передбачає усвідомлення, контроль і саморегуляцію власних професійних дій, психічних станів, що виникають у процесі виконання педагогічної діяльності на основі системи знань і розвинених умінь. 3.3 Особистісний компонент має сформувати рефлексивні здібності, які сприяють вирішенню професійних завдань і самовдосконаленню. 3.4 Сутність оцінного компонента полягає в адекватній оцінці своєї професійної діяльності, а також особистості в цілому. 4. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено технологію формування рефлексивної культури, функціонування якої можливе за наявності педагогічних умов усвідомлення студентами значущості рефлексії та сутності рефлексивної культури, включеності студентів у рефлексивну діяльність. Їх створення забезпечило високу якість рефлексивних знань – 81,8% в ЕГ-1 і 58,5% в ЕГ-2, а також сформованість рефлексивних умінь і здібностей у 91,2% студентів групи ЕГ-1 і 61,3% - ЕГ-2; критичність і логічність суджень і висловлювань; постійного аналізу й самоаналізу діяльності, ставлення до навчальної діяльності; з’явилася потреба у взаємодії з викладачами і студентами; постійної оцінки й самооцінки діяльності і поведінки. За допомогою анкетування та бесід установили, що до експерименту в групі ЕГ-1 мали інтерес до занять з юридичних дисциплін 62% студентів, а після експерименту – 94%; у групі ЕГ-2 відповідно 17% і 59% (у той же час у контрольній групі 28,5% ). Ціннісні орієнтації також змінилися: сприймати іншу людину як цінність, прислухатися до її думки, позитивно, але в той же час об’єктивно і практично, оцінювати її дії і вчинки вважають за потрібне 98% студентів групи ЕГ-1 (до експерименту – 63%); 47% студентів групи ЕГ-2 (до експерименту – 17%). В контрольних групах результати такі: констатувальний зріз - 18% студентів, контрольний – 31%. 5. Критеріями сформованості рефлексивної культури є теоретичні знання про рефлексію; рефлексивні вміння; здібності до рефлексивної діяльності; наявність мотивації рефлексивної діяльності; усвідомленість процесу формування рефлексивної культури. Проведене дослідження не вичерпує всіх питань, щодо формування рефлексивної культури та вимагають подальшого вивчення. |
