Анотація до роботи:

Кот Г.М. Формування психологічної культури керівників загальноосвітніх шкіл у системі післядипломної освіти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна і вікова психологія. – Центральний інститут післядипломної освіти, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню компонентів, структури та особистісної детермінації психологічної культури керівників середніх навчальних закладів освіти з метою розробки психологічних технологій формування і розвитку загальних і спеціальних психологічних вмінь засобами психологічного тренінгу.

Розглянуто теоретичний зміст та співвідношення понять, пов’язаних з психологічною культурою, підходи до вимірів її складових, особливості використання багатомірного системного підходу в дослідженні латентної структури систем рис і властивостей особистості, стилів управлінської взаємодії, управлінських вмінь, особистісних потенціалів та інших показників.

Засобами факторного аналізу побудовано емпіричну модель “реального“ і “ідеального” керівника. На основі їх порівняння та з урахуванням даних про системоутворюючі фактори, вимог теорії менеджменту, психології, етики та інших критеріальних систем визначено внутрішні особистісні об’єкти для впливу і формування засобами психологічного тренінгу з метою прискорення розвитку системи управлінських навичок і психологічної культури керівників навчальних закладів.

Сформульовано й експериментально випробувано системи стратегій формування вмінь і розвитку особистості, принципів конструювання і проведення психологічного тренінгу, методичних і організаційних передумов його ефективності при формуванні психологічної культури керівників шкіл в умовах післядипломної освіти.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і на основі застосування багатомірного системного підходу запропоновано новий погляд на вирішення проблеми визначення складових, внутрішньої структури, закономірностей цілісного функціонування і методів формування психологічної культури керівників загальноосвітніх шкіл, що виявляється у розкритті сутності і специфіки цього процесу, виявленні особливостей його прояву в професійній діяльності та розробці системи психолого-педагогічних засобів розвитку психологічної культури.

1. Психологічна культура керівників загальноосвітніх закладів – спеціалізований рівень професійної управлінської культури, обумовлений цілями системи освіти та організаційною специфікою – це характеристика високорозвиненої особистості, що полягає у сформованості до рівня майстерності системи спеціальних знань та управлінських вмінь в сферах психології і менеджменту та на їх перетині, здатності їх використовувати відповідно до високих морально-етичних і ціннісних критеріїв для підвищення ефективності управління і досягнення організаційних цілей.

2. Психологічна культура керівника – це багатомірній інтегративний вектор властивостей особистості, специфічна конфігурація та системні взаємодії яких детермінують рівень управлінської ефективності. Складовими теоретичної моделі психологічної культури виступають: гносеологічний компонент – система професійно-значущих психологічних знань, вищий рівень яких визначається їх науковим рівнем, єдністю теоретичного і практичного аспектів, сучасністю, готовністю до застосування і на рівні викладу, і в особистих практичних діях і взаємодіях; праксеологічний компонент – система професійно-значущих психологічних вмінь, розвиток якої визначається як рівень особистісної управлінської майстерності, що виявляється у граничному рівні розвитку спеціальних управлінських вмінь, заснованих на використанні психологічних знань і закономірностей, легкій ситуативній модифікації та спонтанній адаптивності їх практичного застосування; аксіологічний компонент – система особистісних цінностей, етичних, релігійних, наукових і філософських позицій, норм, еталонів, правил, ідеалів, критеріїв, соціальних установок, відношень та інших суб’єктивних конструктів, рівень яких визначається їх відповідністю гуманістичній філософії і психології, потребам прогресивного розвитку суспільства, задачам індивідуального саморозвитку, організаційним цілям учбових закладів та головним духовним цінностям людства; афективний компонент – система типових емоційно-вольових станів особистості та навичок їх саморегуляції, рівень розвитку якої, насамперед, виявляється у вмінні підтримувати функціонування особистості в межах норми (без перетинання границь дезадаптацій і акцентуацій), в досконалому (позитивному і стабільному) особистісному емоційно-вольовому стані, конструктивному і ефективному реагуванні на тиск проблем та факторів оточуючого середовища.

3. Багатомірний системний теоретико-експериментальний підхід є найбільш перспективним для вивчення і вирішення проблеми формування психологічної культури. Він полягає в послідовному системному аналізі та синтезі інформації про об’єкт дослідження, що надає можливість одночасного вивчення всієї доступної для оцінки і вимірів сукупності детермінант, умов і чинників, які розкривають і відображують психологічну і управлінську культуру керівників, як на рівні зв’язків поверхневих показників, так і на рівні глибинних факторних структур особистості. Такий підхід забезпечує можливість, спираючись на комплексну інформацію системного вивчення структури і компонентів психологічної культури, виробити оптимальну стратегію управління розвитком цілісної особистості керівника, сформулювати на методичному рівні конструктивні підходи до формування психологічної культури і підвищення управлінської ефективності та визначити засоби її розвитку на індивідуальному рівні.

4. Особистість керівника функціонує як дуже складна, інтегративна, динамічна, імовірнісна система взаємодіючих властивостей. Системна теоретико-емпірична модель психологічної культури – це континуально-ієрархічна модель особистості (з недискретним, безрозривним переходом властивостей одної в іншу) – поєднання співіснуючих підпросторів особистісних рис, стилів, потенціалів, які знаходяться у співвідношенні гнучкої ієрархії, тобто здатні до плавної адаптивної перебудови функціональної системи у відповідь на класи ситуацій на рівнях поверхневих і латентних факторів.

5. Емпірична модель психологічної культури – сукупність контрольних списків особистісних рис, особистісних потенціалів, особистісних стилів та числових матричних конструкцій, які містять інформацію про домінуючі закономірності і психологічні механізми співіснування особистісних якостей, потенціалів, стилів взаємодій і управлінських вмінь керівника, що відображується: гіперсферою “ідеального” і “реального” керівника, повним графом взаємозв’язків показників дослідження, багатомірним факторизованим простором показників дослідження, кластеризованими просторами параметрів дослідження і досліджуваних. Формування психологічної культури – це кероване багатомірне зміщення „особистості” у просторі властивостей.

6. Психологічна культура в контексті системного вивчення базових рис особистості – це область у підпросторі головних факторів другого і третього рівня, в якій найбільш ефективно функціонує особистість керівника в області норми до межі акцентуації, а реальна поведінка керівника – це системний ефект взаємодії компонентів особистісної структури. Головні аспекти розвитку психологічної культури в підпросторі рис – розв’язання внутрішніх протиріч, набуття здатності довільно викликати ситуативно необхідні стани особистості, виявляти адекватні інтенсивності прояву рис та використовувати відповідні поточним проблемам форми поведінки.

7. Психологічна культура в аспекті психологічних засобів управління – це інтегрована, цілісна особистісна конфігурація вмінь і навичок реальної поведінки, що включає на рівні компонентів: психологічні технології взаємодій, психологічні технології роботи з групами, внутрішні психологічні технології, інтелектуальні та інформаційні психологічні технології, а на рівні системних ефектів – функціонує як конфігурація стилів управлінської діяльності (індивідуальних психологічних особливостей управління), що також розглядаються як особливі інтегративні вміння. Формування психологічної культури полягає досягненні нової якості і значного розширення репертуару психотехнічних засобів управлінської взаємодії та досягнення майстерності у їх використанні.

8. Психологічна культура в аспекті потенційних можливостей особистості – це система особистісних потенціалів, що включає, насамперед: інтелектуальній потенціал, потенціал ділового спілкування, потенціал ефективності керівництва, потенціал особистої ефективності, потенціал групової роботи, потенціал знань, потенціал відносин, етичний потенціал, світоглядний потенціал, комунікативний потенціал, педагогічний потенціал, потенціал саморозвитку, творчій потенціал. Формування психологічної культури – актуалізація особистісних потенціалів, визначення в них ключових вмінь та тренінг з метою забезпечення сталості їх використання в реальній поведінці, що досягається пропорційно тривалості тренінгу і кількості повторних виконань спеціальних психотехнічних вправ спрямованих на конкретні управлінські вміння.

9. Формування психологічної культури – це складна системна проблема цілісного розвитку особистості, яка може бути вирішена шляхом цілеспрямованого впливу на системоутворюючі фактори в системі компонентів психологічної культури у формі включення нових елементів в реально функціонуючу структуру психологічної культури, з метою поступового наближення існуючої системи до ідеальної та критеріальної моделей; це процес навчання керівників здатності викликати, розвивати і підтримувати в собі стан (інтенсивність) характеристик особистості та інших компонентів психологічної культури в межах професійно-значущих їх конфігурацій.

10. Головною педагогічною проблемою розвитку і навчання керівників є стабільність особистісних структур – головне джерело методичних труднощів при використанні тренінгу для формування компонентів їх психологічної культури. Рішенням цієї проблеми є тимчасова дестабілізація, дезорганізація, “коливання стану” (з метою зниження опору і перебудови стабілізованих системних структур) особистості спеціальними психотехнічними вправами для виклику особливого “сенситивного” стану, який підвищує ймовірність включення нових цінностей, форм поведінки, знань або навичок до особистого репертуару управлінської поведінки та діяльності.

11. Головними організаційними проблемами забезпечення процесу формування психологічної культури керівників загальноосвітніх закладів в умовах післядипломної освіти є: визначення змісту, розробка, впровадження та ефективне застосування системних тренінгових психолого-педагогічних технологій розвитку управлінських вмінь; створення спеціальних умов, що забезпечують інтенсифікацію особистісного розвитку; врахування гендерного фактору.

Проведене дослідження відкриває цікаві перспективи нової розробки проблеми формування психологічної культури. До подальших напрямів досліджень цієї проблеми ми вважаємо за доцільне віднести наступні.

1. Виконане дослідження спирається на контрольні списки тільки позитивних якостей керівників. Значного поглиблення дослідження структури психологічної культури можливо досягти включенням до багатовимірного простору негативних характеристик, які знижують управлінську ефективність. Спільний аналіз позитивного і негативного потенційно здатен виявити більш чіткі латентні фактори в структурі психологічної культури.

2. Перспективним напрямком дослідження психологічної культури, на наш погляд, має стати сфера емоцій та почуттів керівників. Вона цікава з точки зору вивчення типових станів особистості керівників і як інструмент впливу в ході управління, в якості мотиватора саморозвитку особистості і джерела проблем, що потребують психотерапевтичного втручання, як інструмент передбачення в складі процесу прийняття інтуїтивних і раціональних рішень та в багатьох інших аспектах. Значна залежність поводження керівника від поточного стану емоційно-почуттєвої сфери, виявлена в проведеному емпіричному дослідженні, чітко вказує на цей напрямок подальшого наукового пошуку для з’ясування її глибинної внутрішньої детермінації, механізмів функціонування і, на цій основі, розробки нових стратегій, технологій та методик формування психологічної культури керівників.

Публікації автора:

1. Кот Г.М. “Професійне навчання керівників як основа оптимізації процесу управління //Наук. записки. Серія “Психологія і педагогіка” – Острог, 2002. – Вип: 3 – с.430 – 439.

2. Кот Г.М. Психологічна культура керівників середніх навчальних закладів як об’єкт системного дослідження. // Актуальні проблеми психології: Том І.: Економічна психологія. Організаційна психологія. Соціальна психологія.: Зб. наук. праць Інституту психології ім.. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. – К.: Міленіум, 2003. – Вип. 11. – с.48 – 54.

3. Кот Г.М. Психологічна культура керівника: конфігурація рис особистості. // Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, Вип. 23, 2004 р. –с. 234 – 246.

4. Кот Г.М. “Психологічний аспект управлінської діяльності керівника школи” // “Вересень”, №2, 1999 р. – с. 18-20.

5. Кот Г.М. „Нововведення без нервування або як знизити стрес, зумовлений необхідними змінами?” // “Вересень”, №4, 1999 р. – с. 74-75.

6. Кот Г.М. Гендерний підхід в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами: навчально-методичний комплекс з підготовки тренерів програми / кол. авт.: Олійник В.В., Даниленко Л.І., Карамушка Л.М., Бондарчук О.І., Кот Г.М., Москальова А.С. та ін. –К.: Логос, 2003. – 72 с.

7. Кот Г.М. Гендерний підхід в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами: Навч. посібн. для викладачів інститутів післядипломної освіти, керівників загальноосвітніх навчальних закладів. / кол. авт.: Олійник В.В., Даниленко Л.І., Карамушка Л.М., Бондарчук О.І., Кот Г.М., Москальова А.С. та ін. – К.: Логос, 2003. – 211 с.

8. Кот Г.М. Роль неурядових структур у трансформації гуманітарної освіти. // Правова освіта й соціалізація учнівської молоді в умовах реформування українського суспільства: Мат-ли Всеукр. наук.-прак. конф. 9-10 січня 2003 р.– Харків, 2003 р. – 164 с.

9. Кот Г.М. Психологія раціонального управління. Метод. реком. – Миколаїв, 2001 р. – 40 с.

10. Кот Г.М. Менеджмент в державній службі. Метод. реком. – Миколаїв 2001 р. – 12 с.

11. Кот Г.М. Цільова програма професійної підготовки управлінських кадрів освіти Миколаївської області. – Миколаїв, 2001 р. – 9 с.