У висновках на основі проведеного комплексного й системного дослідження теоретичних засад та можливості формування психологічної готовності курсантів вищих навчальних закладів МВС України до ОГП, характеристики оперативно-службової діяльності з ОГП як предмету дослідження юридичної психології сформульовано теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правоохоронної практики, зокрема: 1. Під громадським порядком ми розуміємо відсутність правопорушень у сфері соціальних відносин та стан суспільного спокою в громадських місцях, який охороняється правоохоронними органами виконавчої влади, зокрема, міліцією. Охорона громадського порядку складається як із запобігання правопорушенням, так і з підтримання в суспільному просторі обставин, за яких не виникало б перешкод у здійсненні встановлених у законах обов’язків, в задоволенні правомірних інтересів та потреб громадян, забезпеченні необхідних умов для їх спокійної праці і відпочинку. Громадський порядок, як соціальний феномен, виникає у поєднанні двох ознак: місце та сукупність людей, що вступають у певні суспільні відносини, в процесі яких і може виникати загроза деліктів. За своєю специфікою, характеристиками оперативно-службових завдань та функцій, що реалізуються курсантами при охороні громадського порядку, їх діяльність у зазначених ситуаціях максимально наближена до діяльності такого підрозділу громадської безпеки, як патрульна служба міліції. Тому саме діяльність ПСМ обрана нами для створення особистісної моделі та психограми, що була б оптимальною для вивчення професійно значущих якостей, необхідних для формування психологічної готовності до ОГП. 2. Базовою умовою успішної діяльності працівника у психологічно напружених (екстремальних) умовах є готовність як сукупність сформованих професійно значущих властивостей та якостей, що відповідають психологічним особливостям оперативно-службової діяльності ОВС і виступають необхідною внутрішньою умовою її успішного здійснення. З’ясовані найбільш поширені типи екстремальних ситуацій, і, відповідно, актуальні проблеми, що виникають у курсантів при ОГП. Встановлено, що екстремальність – об’єктивно-суб’єктивна характеристика, оскільки вона залежить від об’єктивних особливостей ситуацій та від психологічної стійкості самого працівника міліції. Встановлений комплекс особистісних властивостей, що виступають підґрунтям формування та розвитку професійної готовності до ОГП, а саме: емоційна стійкість, нормативність поведінки, сміливість, відкритість, практичність, впевненість у собі, конформність. Одержані дані свідчать, що за наявності визначеного нами психологічного профілю особистості можна прогнозувати сприятливу динаміку психологічної готовності особистості працівника (курсанта) до несення служби з ОГП. Відповідно, при організації професійно-психологічної підготовки слід особливу увагу приділяти формуванню саме зазначених якостей. 3. Психологічна готовність до ОГП суттєво не відрізняється від параметрів психологічної готовності до правоохоронної діяльності загалом. Про це свідчить той факт, що наша вибірка складалася з курсантів як оперативно-розшукової, так і слідчої спеціалізації, і весь процес їх навчання був зорієнтований на формування відповідної фахової бази та професійної спрямованості. Паралельно вони залучалися до несення служби з ОГП, проходили двічі на місяць одноденні стажування в складі слідчо-оперативних груп, стажування на посадах протягом одного місяця після завершення кожного року навчання, тощо. Іншими словами, вони поступово “занурювалися” в міліцейську специфіку правоохоронної діяльності, і психологічні профілі їх особистості поступово змінювалися у досить визначеному напрямі. Отже, й психологічна готовність, що в них формувалася під впливом навчання та практичного досвіду, є міліцейською, тобто такою, що притаманна діяльності органів внутрішніх справ загалом. Зафіксована нами тенденція зміни психологічного профілю особистості демонструє формування психологічної готовності до служби в ОВС загалом. Специфічні професійні напрями діяльності міліції потребують дещо відмінної психологічної готовності, але вона також базується на загальнопрофесійній. 4. Узагальнення результатів аналізу залежності формування професійно значущих якостей від умов проходження служби або навчання в навчальних закладах МВС України та порівняння ефективності формування психологічної готовності до реалізації функцій з ОГП у більш та менш успішних за показниками навчання курсантів дає можливість констатувати вплив професійно-психологічної підготовки на процес формування психологічної готовності. Доведено, що досвід впровадження прикладних дисциплін психологічного циклу, який деякий час (2002-2005 рр.) у повному обсязі викладався курсантам КНУВС, достатньою мірою реалізував функцію розвитку у них професійно значущих психологічних властивостей та якостей, що й визначає ефективність процесу формування професійної готовності до несення служби загалом. Можна стверджувати, що в процесі навчання слід більшу увагу приділяти професійно-психологічній підготовці курсантів з метою формування психологічного профілю, наближеного спочатку до готовності виконувати функції по ОГП, а в подальшому – до реалізації фахового напряму діяльності, за яким майбутній правоохоронець навчається. Розроблений нами експрес-опитувальник “Діагностики психологічної готовності до ОГП” є досить надійним, потребує мінімального часу для експрес-діагностики та обробки результатів, зберігаючи при цьому достатню інформативність, що особливо корисно для “польових” умов та при дефіциті часу, що часто є невід’ємною складовою професійної діяльності. Виходячи з того, що формування психологічної готовності здійснюється в три етапи: завчасного формування, безпосереднього формування та підтримки готовності в процесі виконання завдання, запропоновано доповнення цієї схеми четвертим – “постдійовим”, коли необхідно з’ясувати та відновити стан психологічної готовності до наступного виконання службових завдань. Експрес-опитувальник “ДПГ” може застосовуватися на першому, другому та четвертому етапах: він допоможе як в організації професійно-психологічної підготовки, так в актуалізації психологічної готовності безпосередньо перед виконанням конкретних службових обов’язків. Адже своєчасна діагностика та ефективне формування комплексу означених психологічних якостей надає особовому складу ОВС можливості ефективно діяти в умовах прояву суспільно небезпечних форм поведінки громадян. Коло питань, яке розглядалось у дисертаційній роботі, не вичерпує проблему формування психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до ОГП. Перспективними напрямами її подальшої розробки може стати узагальнення досвіду впровадження методики професійно-психологічної підготовки та її оптимізації; апробація запропонованої методики експрес-діагностики психологічної готовності в різних підрозділах правоохоронних органів, які залучаються до ОГП; оптимізація професійно-психологічного забезпечення підрозділів ОВС, які залучаються до ОГП, в тому числі й шляхом посилення професійно-психологічної підготовки, спрямованої на формування психологічної готовності до умов професійної діяльності. |
