У дисертації розроблено один з можливих шляхів вирішення проблеми формування психологічної готовності членів громадських формувань до охорони державного кордону. На підставі аналізу чинного законодавства та наукових досліджень виявлено, що діяльність членів громадських формувань з охорони державного кордону – це складна, суспільно значуща діяльність правоохоронного спрямування, яка здійснюється на добровільних засадах у зручний для них час та характеризується особливими умовами перебігу, основними з яких є: високий рівень відповідальності; наявність або висока ймовірність появи елементів небезпеки; раптовість виникнення різних ситуацій на державному кордоні, їх непередбачуваність; велика кількість контактів з різними категоріями людей; самостійність виконання завдань тощо. З’ясовано, що одним із важливих чинників такої діяльності є психологічна готовність суб’єктів її виконання, формування якої є самостійним науковим напрямком, що потребує ґрунтовного вивчення. У результаті аналізу наукових публікацій уточнено сутність та структуру психологічної готовності членів громадських формувань до охорони державного кордону. З’ясовано, що психологічна готовність члена громадського формування до охорони державного кордону є стійким психологічним утворенням, яке забезпечує його здатність до успішного виконання завдань з охорони державних рубежів. Структура цієї готовності містить три взаємопов’язані компоненти: мотиваційний, когнітивно-операційний та емоційно-вольовий. Емпірично виявлено, що сформованість компонентів психологічної готовності у членів громадських формувань з охорони державного кордону є недостатньою, а саме: 1) мотиви розвитку, самовдосконалення та самореалізації не є провідними мотивами участі громадськості в охороні державних рубежів; 2) у членів громадських формувань взагалі відсутні мотиви матеріального стимулювання; 3) члени громадських формувань потребують психологічних знань, вони мають низькі знання з питань саморегуляції деструктивних психічних станів; 4) у членів громадських формувань виявлено середній рівень розвитку комунікативних якостей, перцептивних властивостей особистості та якостей емоційно-вольової сфери, а також соціально-ситуативної тривожності.
З’ясовано, що на сформованість когнітивно-операційної та емоційно-вольової готовності зазначеної категорії осіб впливають такі соціально-демографічні та професійні ознаки, як вік, освіта, тип професійної діяльності, соціально-професійний статус. Про це свідчить те, що: 1) найкращі оцінки з правових та спеціальних знань мають члени громадських формувань з вищою та неповною вищою освітою; 2) найбільшу потребу в психологічних знаннях мають члени громадських формувань раннього дорослого віку; 3) більш обізнаними з прийомами регуляції несприятливих психофізіологічних станів є особи зрілого дорослого віку з вищою та неповною вищою освітою; 4) найнижчі показники продуктивності уваги показали особи віком понад 50 років; 5) найбільш розвиненими інтелектуальними якостями вирізняються особи з вищою та неповною вищою освітою; 6) найвищий рівень розвитку комунікативних якостей мають особи, які отримали освіту за професією типу “людина-людина” або задіяні у сфері управління; 7) більш розвиненими перцептивними властивостями характеризуються особи зрілого дорослого віку, громадяни, які отримали освіту за професією типу “людина-людина” або займають керівні посади; 8) високий рівень розвитку емоційно-вольових якостей виявляють особи, які мають вищу та неповну вищу освіту, а також особи, що займають керівні посади або займаються підприємницькою діяльністю; 9) структура складних ситуацій, пов’язаних з безпосередньою правоохоронною діяльністю на державному кордоні, визначається соціально-професійним статусом членів громадських формувань з охорони державного кордону. На основі аналізу наукових публікацій та результатів емпіричного дослідження розроблено програму формування психологічної готовності у членів громадських формувань з охорони державного кордону, в структурі якої можна виділити такі елементи: 1) просвітницький блок (його мета – формування позитивної мотивації до занять з підвищення психологічної готовності); 2) корекційно-розвивальний блок (його мета – формування у представників громадськості знань, умінь, навичок та діяльнісно-важливих якостей, що визначають їх психологічну готовність до охорони державного кордону). Основними психолого-педагогічними засобами цієї програми є психологічна просвіта (лекції та семінарські заняття), тренінгові технології та індивідуально-психологічне консультування. Формувальний експеримент, спрямований на реалізацію зазначеної програми, виявив її ефективність, яка підтверджується статистично достовірними позитивними змінами в показниках сформованості основних компонентів психологічної готовності у членів громадських формувань з охорони державного кордону та підвищенням рівня успішності їх діяльності. Проведене дослідження дало можливість автору сформулювати низку рекомендацій щодо удосконалення процесу формування психологічної готовності членів громадських формувань до охорони державного кордону:
1) управлінню по роботі з персоналом Департаменту по роботі з особовим складом Адміністрації Державної прикордонної служби України ініціювати процес внесення змін у законні та підзаконні нормативні акти: а) статтю 12 Закону України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” доповнити таким видом підготовки членів таких громадських формувань як “психологічна підготовка”; б) пункт 1.5 Положення про організацію психологічного забезпечення діяльності Державної прикордонної служби України (Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 6.10.2008 р. № 829), який визначає об’єкти психологічного забезпечення, доповнити такою категорією осіб як “члени громадських формувань з охорони державного кордону”; в) до функціональних обов’язків психологів регіональних управлінь Державної прикордонної служби України, органів (підрозділів) охорони державного кордону, внести положення щодо організації та проведення заходів психологічної підготовки членів громадських формувань до охорони державного кордону; 2) психологам органів (підрозділів) охорони державного кордону: а) психологічну підготовку членів громадських формувань до охорони державного кордону спрямовувати на зменшення вагомості мотивів зовнішнього впливу та примусу, активізацію мотивів внутрішньої детермінації, розвиток комунікативних умінь, зокрема перцептивних навичок та навичок психічної саморегуляції; б) психологічну підготовку проводити у формі практичних заняття з невеликою кількістю лекцій (в основу практичних занять має бути покладений розвиток умінь та навичок, які забезпечують успішність виконання завдань з охорони державних рубежів). Перспективами подальшої розробки та дослідження проблеми психологічної готовності членів громадських формувань до охорони державного кордону є: удосконалення критеріїв та обґрунтування процедури відбору кандидатів для участі в охороні державного кордону; вивчення психологічної готовності офіцерів прикордонних підрозділів до роботи з громадськими формуваннями; створення програм підготовки психологів до надання допомоги офіцерам прикордонних підрозділів у роботі з членами громадських формувань. |