Жерновий Ігор Анатолійович. Формування промислово-аграрних структур у господарському комплексі регіону : Дис... канд. наук: 08.10.01 - 2006.
Анотація до роботи:
Жерновий І.А. Формування промислово-аграрних структур у господарському комплексі регіону. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк,2005.
Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і практичних аспектів розвитку нових організаційно-правових форм сучасного агробізнесу у регіоні за умов інституційних перетворень аграрного сектору України. Розкрита специфіка відтворювального процесу у даному секторі, уточнені визначаючі його умови, обґрунтовані переваги переходу сільського господарства на новий шлях інтенсивного розвитку. У роботі розглянуті відмінності потенціалів господарських комплексів регіонів України, які обумовлюють особливий вплив на економічні умови відтворювання в аграрній сфері, що, у свою чергу, знаходить своє відображення у виборі форм господарювання, масштабах концентрації виробництва, особливостях розвитку агропромислової інтеграції. Форми власності і господарювання, що виникають у сучасних умовах у системі агробізнесу, відповідають рівню розвитку продуктивних сил, ступеню суспільного розподілу праці, особливостям організації виробництва. Обґрунтовано, що його подальший розвиток припускає формування цілісної, інтегрованої системи, функціонування якої ґрунтуватиметься на з'єднанні вертикальних і горизонтальних зв'язків, що дозволить максимально ефективно з'єднати наявні ресурси регіонів. Досліджено результати інституційних перетворень, що проводяться у регіонах України. Запропонований організаційно-економічний механізм створення промислово-аграрних формувань за рахунок залучення великих регіональних промислових інвесторів. Розроблено рекомендації з територіальної організації виробництва і обґрунтовані основні принципи, що забезпечують системність розвитку регіонального агробізнесу. У роботі виявлені і класифіковані чинники макросередовища, що впливають на ефективність функціонування структур агробізнесу нового типу, відповідно до яких запропоновані стратегії його розвитку. Запропоновані пропозиції зі створення єдиної інформаційної системи підтримки агробізнесу.
У дисертаційній роботі сформульовано концептуальні підходи до дослідження сутності організаційного механізму формування структур агробізнесу в регіональному господарстві, запропоновані науково-методичні положення, що дозволяють підвищити ефективність їх функціонування у сучасних умовах. Виконане наукове дослідження дозволяє сформулювати ряд висновків і пропозицій теоретичного, прикладного й науково-методичного змісту, основні з яких полягають у наступному:
Специфіка відтворювального процесу в аграрному секторі визначається низкою загальноекономічних, природних, соціальних, регіональних умов, що впливають на характер виробництва та формують особливу регіональну систему агробізнесу, яка визначається як система економічних відносин з виробництва, обміну, розподілу і споживання сільськогосподарської сировини і продукції в межах господарського комплексу регіону. Інтенсивний розвиток агропромислового виробництва вимагає пошуку нових критеріїв для визначення виробничого типу господарств, що спрямовані на раціональне використовування ресурсного потенціалу регіону.
Узагальнення досліджень вітчизняних і зарубіжних фахівців, діюча нормативно-правова база в Україні, дозволяють розширити класифікацію суб’єктів підприємницької діяльності в агробізнесі на основі форм власності, типів і розмірів підприємств, способів об'єднання майна, кінцево-цільового призначення, напрямів використовування трудового потенціалу, тобто за ознаками, які в найбільшій мірі відображають сучасний вплив інституційних перетворень на господарський комплекс регіону.
У проведенні інституційних трансформацій у сільському господарстві регіонів України виділено три етапи, результатом яких стало створення нової соціально-економічної і організаційної структури виробництва, заснованої на приватній власності. Встановлено, що у різних регіонах України проведення інституційних перетворень проходило з різною швидкістю, різними способами реформування, що визначали і форми агробізнесу у господарському комплексі регіону.
У результаті неузгодженості у проведенні інституційних перетворень аграрного сектора України і взаємозв'язаних з ним галузей, порушилася системність у розвитку агробізнесу. Основними принципами, що забезпечують системність розвитку регіонального агро бізнесу, визначено: цілісність (єдність), комплексність, структурність, пропорційність та збалансованість, гнучкість, множинність та різносторонність формування систем ведення агробізнесу. Основу планування агробізнесу у господарському комплексі регіону повинне складати наукове передбачення розвитку і результатів функціонування агропромислового виробництва на основі виявлення об'єктивних залежностей і причинно-наслідкових зв'язків, для чого рекомендовано використання різних програм: міжгалузевих, галузевих, товарних, функціональних.
Дослідження особливостей розвитку системи агробізнесу у господарському комплексі Донецької області дозволило оцінити економіко-організаційний механізм створення промислово-аграрних формувань, що виникли на основі поєднання промислового і аграрного капіталів. Узагальнення отриманих результатів дослідження дозволило підтвердити основну гіпотезу даної наукової роботи. В основу розвитку інтеграційних процесів між промисловими і сільськогосподарськими підприємствами у економіці регіону повинен бути покладений принцип створення замкнутого відтворювального циклу інтегрованого виробництва сільськогосподарської продукції. Визначено, що оптимальне управління зазначених структур агробізнесу досягається за допомогою розвитку корпоративної інтеграції відповідно до концепції синергізму.
Розвиток методів управління структурами агробізнесу у регіоні, що дістали подальшого удосконалення у роботі, пов’язано з вибором генеральної стратегії. Залежно від досягнутого рівня розвитку, економічного аналізу діяльності структур агробізнесу в роботі, як пріоритетний, рекомендується радикальний напрям зростання, який може бути реалізований за рахунок диверсифікації. Методами вибору генеральної стратегії визнані методи однопродуктового аналізу та методи портфельного типу. Обґрунтовано створення єдиної інформаційної системи підтримки агробізнесу, як складової процесу управління, що безпосередньо впливає на ефективність функціонування відповідного об’єкта управляння.
Перспективним напрямком у розвитку системи агробізнесу у господарському комплексі регіону визнано створення агропромислових груп, що поєднують капітали банківських і небанківських інститутів, пов'язаних безпосередньо з сільськогосподарським виробництвом і переробкою, промислові капітали.
Основними інтегрованими чинниками макросередовища економіки регіону визначені чинники, обумовлені відмінностями наявних потенціалів (природнокліматичного, демографічного, екологічного); інституційними умовами (політичні і загальноекономічні); еволюційними процесами (що визначаються характером розвитку суспільного розподілу праці). Їх врахування дозволило визначити основні напрями підвищення ефективності функціонування агроформувань: створення цілісної системи регіонального агробізнесу, раціоналізація його функціональної структури, вдосконалення організаційного механізму функціонування агроформувань, упровадження науково обґрунтованих технологій процесу виробництва і управління агробізнесом.
Отримані закономірності, концептуальні положення дозволили запропонувати рішення наукового завдання щодо удосконалення розвитку нових організаційно-правових форм господарювання у системі регіонального агробізнесу на основі розвитку інтеграційних зв'язків.
Публікації автора:
1. Жерновой И.А. Принципы развития регионального агробизнеса в условиях реформирования аграрных отношений в Украине // Менеджер. – 2003. – №2(24).– С.17-23.
2. Жерновой И.А. Особенности и состояние аграрного сектора Донецкой области на переходном этапе // Менеджер. – 2000. – №1(8). – С. 34-36.
3. Жерновой И.А. Институциональные преобразования в сельском хозяйстве Украины // Менеджер. – 2002. – №2(18). – С. 36-41.
4. Жерновой И.А. Использование специализации при развитии предпринимательства в агробизнесе // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2001. – Вип. 79. – С.131-140.
5. Жерновой И.А. Агропромышленная составляющая глобализации общественных отношений // Прометей: региональный сборник научных трудов по экономике. – Донецк: ДЭГИ, ООО “Юго-Восток, Лтд”. – 2003. – Вып. 11. – №2(11). – С. 217-220.
6. Бабенко А. Жерновий І. Питання ціноутворення в аграрній сфері // Торгівля і ринок України. – Донецьк: ДонДУЕТ. – 2000. – Вип 11. – Т.1. – С.33-39. (Особистий внесок здобувача: визначено основні складові, що формують ціну на сільскогосподарську продукцію).
7. Жерновой И.А. Развитие рентных отношений в сельскохозяйственном производстве в контексте современного налогового механизма // Финансы, учет, банки: Сборник научных трудов по материалам межрегиональной научно-практической конференции “Налогообложение в промышленном регионе: теория, практика и перспективы развития”. – Донецк: ДонНУ. – 2001. – Спецвыпуск. – С. 161-165.
8. Жерновой И.А. Экономические условия воспроизводства в сельском хозяйстве // Збірник наукових праць Донецької державної академії управління. Серія “Державне управління”. Вип. 14 “Державне регулювання економіки та соціального розвитку територій та підприємств”. – Донецьк: ДонДАУ. – 2002. – Т. ІІІ. – С. 280-287.
9. Жерновой И. Село: углубленная специализация – дорога к возрождению // ВСЁ. – 1999. – №4(10). – С. 10-14.
