1. Головним завданням системи військової освіти є підготовка до службово-професійної діяльності офіцерських кадрів ЗСУ, а також підготовка військовослужбовців за контрактом та військових фахівців для формування кадрового резерву. Службово-професійна діяльність офіцерів ЗСУ – трудова діяльність в межах професії, яка спрямована на виконання конкретних службових обов’язків (функцій), що визначаються відповідними керівними документами (інструкціями, наказами, статутами, настановами, законами тощо) й непов’язана безпосередньо з виробництвом. Така діяльність вимагає спеціальної підготовки. Професійна мобільність офіцера ЗСУ – інтегрована сукупність соціальних, індивідуальних та військово-професійних якостей особистості офіцера, які забезпечують продуктивне виконання покладених на нього обов’язків службово-професійної діяльності у встановлений термін з мінімальними витратами людських ресурсів і матеріальних засобів, на будь-якій посаді, як у мирний так і у воєнний час, а також надають змоги планувати свою кар’єру та професійний ріст. 2. Для оцінки рівнів сформованості професійної мобільності офіцерів ЗСУ у курсантів (слухачів) по компонентах (соціальний, індивідуальний, військово-професійний) за критерії було обрано дві групи показників, які впливають на прийняття () і реалізацію рішення (). Наявність або відсутність яких й діагностувалася. Оцінка проводилась за кожним компонентом окремо. Загальний рівень сформованості професійної мобільності у курсантів визначався як сума балів на всіх трьох відрізках за всіма компонентами як середнє сумарне значення. За допомогою шкали порівнюючи суми і стане можливим оцінити доцільність призначення офіцерів на вищі посади в порядку просування по службі: якщо >, такий офіцер більш спроможний до виконання обов’язків на командних посадах. – офіцер ЗСУ ефективніше реалізує свої можливості на командно-штабних посадах. <– офіцер краще виконуватиме обов’язки, що пов’язані зі штабною діяльністю. Для оцінки рівнів сформованості професійної мобільності офіцерів ЗСУ за критеріями пропонувалася карта оцінювання означеної мобільності по компонентах за визначеними елементами, що були конкретизовані нами щодо прийняття і реалізації рішень в якій визначався рівень їх прояву. Відповідно до цього було виокремлено чотири рівні: низький; середній; достатній; високий. При цьому, у кожного конкретного курсанта ознаки цих компонентів стосовно один до одного виявлялися по-різному: так, слабкий прояв одних компенсувався більш сильним проявом інших. 3. Ураховуючи специфіку навчання майбутніх офіцерів ЗСУ нами визначено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови, що сприяють формуванню професійної мобільності офіцерів ЗСУ у процесі навчання: особистісно орієнтований підхід до військово-професійної підготовки – цілеспрямоване дотримання визначених педагогічних вимог, щодо організації та проведення навчальних занять і службових заходів, які направлені на процес військово-професійної підготовки шляхом виявлення та розвитку нахилів, задатків і умінь особистості; з визнанням її унікальності, свободи та права на повагу, що проявляються через певні види діяльності педагогів та командирів за допомогою суб’єкт-суб’єктних взаємин; непряме управління навчальним процесом у ВВНЗ – це цілеспрямована організація та координація щодо ефективного функціонування процесів навчання, інтелектуально-творчої діяльності і самоосвіти майбутніх офіцерів ЗСУ з метою формування та розвитку їхньої професійної мобільності відповідними методами з наданням права вибору особистих стратегій поведінки, що ґрунтується на рефлексії та організації співтворчої взаємодії; сприяння становленню позитивної професійної „Я-концепції” майбутнього офіцера ЗСУ – процес, що відбувається шляхом створення (чи корекції) системи ціннісно-мотиваційних установок, відповідно, до особистісно-професійних особливостей особистості майбутнього офіцера ЗСУ, образів: „Я як Я”, „Я як Ми” та „Я як Інший” шляхом самооцінки блоком „Я як самовідношення” узагальненого уявлення майбутнього офіцера ЗСУ про самого себе завдяки усвідомленню та порівнянню образів „Я-реальний” з „Я-ідеальним” при дотриманні викладачем відповідних вимог. 4. Зміст розробленої педагогічної технології формування професійної мобільності майбутніх офіцерів ЗСУ у процесі навчання у ВВНЗ обумовлений елементами компонентів професійної мобільності офіцерів ЗСУ та педагогічними умовами, що забезпечують успішність процесу формування професійної мобільності офіцерів ЗСУ. Під час реалізації, така технологія відображає уявлення цього процесу з точки зору технологічного підходу, що характеризується: зворотнім зв’язком, поточним контролем, корекцією та рекомендаціями. Аналіз результатів за кожним навчальним блоком дозволяє викладачу розуміти ті зміни, що відбулися у свідомості курсантів та коректувати подальші педагогічні впливи. Для здійснення переходу від низьких і середніх рівнів сформованості професійної мобільності та розвитку її до достатніх і високих, з точки зору технологічного підходу, означена технологія розкриває зміст організації та управління навчальною діяльністю курсантів. В результаті проведення дослідно-експериментальної роботи формування мобільності офіцерів ЗСУ шляхом реалізації педагогічної технології під час якої було створено відповідні педагогічні умови, середній рівень сформованої мобільності у курсантів ЗВФ на прикінцевому етапі збільшився на 83,11 % ніж на початковому, а у курсантів АЕМФ збільшився на 45,79 % ніж на початковому етапі експерименту. Перспективним напрямком подальших досліджень є розвиток професійної мобільності офіцерів в аспекті інтеграції України до європейського простору. | 