У дисертації представлено нове розв’язання проблеми формування професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації у процесі вивчення медико-біологічних дисциплін, яке одержало експериментальне підтвердження та дало підстави для таких висновків. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури з’ясовано, що професійна компетентність фахівців соціономічних професій характеризується як складний феномен, якому властивий взаємозв’язок об’єктивної професійної діяльності та суб’єктивно-особистісних можливостей фахівців. Особливості професійної діяльності фахівців з фізичної реабілітації, як представників соціономічних професій, вимагають врахування їхніх особистісних якостей, що зумовлюють ефективність взаємодії в системі „людина – людина”. У зв’язку з цим проаналізовано соціально-психологічні та дидактичні можливості групової навчальної діяльності в аспекті формування професійної компетентності студентів. З’ясовано, що діяльність малих навчальних груп оптимізує розвиток комунікативних, перцептивно-рефлексивних, організаційних здібностей майбутніх фахівців з фізичної реабілітації, їхнє конструктивне входження у систему професійних міжособистісних відносин. Дослідження практичного стану професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації засвідчило, що традиційні форми організації навчання з панівним положенням фронтальної та індивідуальної роботи студентів у процесі вивчення медико-біологічних дисциплін не дозволяють сформувати належний рівень їхньої професійної компетентності, професійно значущих особистісних якостей. Обґрунтовано місце і роль медико-біологічних дисциплін у процесі формування професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації. Доведено, що вони забезпечують базову професіоналізацію студентів, зумовлюють органічне поєднання професійно орієнтованих дисциплін фізкультурно-спортивного та реабілітаційного спрямування в єдину цілісну систему знань, розкривають внутрішню логіку реабілітаційно-оздоровчої діяльності, забезпечують її фундаментальне підґрунтя. Здійснено компонентний аналіз професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації, охарактеризовано фахову та загальну компетентність як такі, що дозволяють успішно вирішувати професійні, соціально-виробничі та соціально-побутові задачі діяльності на різних рівнях складності: стереотипному, діагностичному та евристичному. У ході дослідно-експериментальної роботи визначено критерії професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації (пізнавально-змістовний, мотиваційний, операційно-діяльнісний, рефлексивно-оцінний, суспільно-професійний), розкрито їх показники, запропоновано методику інтегральної оцінки рівнів сформованості професійної компетентності студентів: оптимального (високого), базового (достатнього), недостатнього (середнього), критичного (низького). На засадах особистісного та професіографічного підходів розроблено інтегративну модель формування професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації, яка включає дві взаємопов’язані, ієрархічно залежні складові: модель професії фахівця з фізичної реабілітації та модель навчально-професійної підготовки студентів. Перша складова об’єднала мікромоделі: професійного середовища, професійної діяльності, реабілітолога як суб’єкта діяльності, що характеризують особливості даного фаху. Друга складова включає функціонально-технологічний, адаптаційний та особистісний блоки, що розкривають специфіку професійної підготовки студентів та уможливлюють обґрунтування педагогічних умов ефективного формування їхньої професійної компетентності. Розроблено технологію формування професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації у процесі вивчення медико-біологічних дисциплін, розкрито її сутність, структуру, класифікаційні якісні ознаки, педагогічні умови реалізації, а саме: пролонговане застосування у процесі медико-біологічної підготовки групової навчальної діяльності студентів; їхнє спрямування на самооцінку досягнутого рівня професійної компетентності; подолання монодисциплінарного характеру професійної підготовки завдяки реалізації інтегративно-диференційованого підходу до вивчення медико-біологічних дисциплін. Ефективність запропонованої технології доведена статистично достовірним підвищенням рівнів сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації експериментальних груп у порівнянні з контрольними (2емп.>2кр.; 2емп.=139,66; 2кр.=7,81). Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективними напрямками подальшої роботи вбачаємо дослідження особливостей формування професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації у процесі вивчення дисциплін реабілітаційного та фізкультурно-спортивного циклів. |