Проведене дослідження дало можливість зробити відповідні висновки. Специфіка діяльності працівників правоохоронної сфери вимагає від них високого мовленнєвого розвитку, здатності ефективно спілкуватися у різних життєвих і службових ситуаціях. Проте необхідними знаннями, уміннями і навичками правоохоронці володіють далеко не завжди. Більше того, здебільшого й не усвідомлюють такої необхідності. І це часто спричиняє зниження результативності їхньої професійної діяльності. Недоліки у мовно-мовленнєвій компетенції правоохоронців зумовлені, по-перше, неувагою до цієї проблеми у процесі їхнього професійного навчання, неефективністю застосованої методики опрацювання мовних курсів, недостатнім зв’язком їх зі спеціальними дисциплінами; по-друге, недостатньою зорієнтованістю керівних документів на поліпшення ситуації (зокрема, нечіткістю мовних аспектів у професіограмах юристів). Ставлення до опрацювання мовних курсів у юридичних закладах освіти необхідно кардинально змінити: конкретизувати зміст курсу “Українська мова за професійним спрямуванням” саме для освітніх закладів юридичного профілю, підготувати відповідний підручник і методичні посібники. Завдання мовного курсу за професійним спрямуванням багатогранні: повторення, узагальнення, систематизація відомостей зі шкільного курсу української мови, оволодіння загальнонауковою і спеціальною термінологією і фразеологією, засвоєння стилістичних і структурних особливостей ділових документів, що функціонують у правоохоронній сфері, різноманітних жанрів усного і писемного мовлення, до яких доведеться вдаватися у майбутній професійній діяльності. Бажаного результату можна досягти за умови не ізольованого, а комплексного виконання цих завдань. Матеріалом для навчальної роботи мають стати зв’язні висловлювання, тексти, професійно спрямовані як тематикою і змістом, так і характером використаних у них мовних засобів. Широке використання таких текстів (з офіційних документів, навчальних посібників, публікацій у пресі, зі студентських робіт, виконуваних під час вивчення фахових дисциплін) сприяє встановленню міжпредметних зв’язків, усвідомленню взаємозв’язку між виконанням службових функцій юриста і його мовленнєвою діяльністю. Робота з текстом (аналіз готових висловлювань та прогнозування змісту і структури творчих робіт студентів) дає змогу органічно поєднати мовну, мовленнєву, соціокультурну та діяльнісну змістові лінії та пов’язати їх з формуванням професійної юридичної компетенції. Вивчення мови і навчання мовлення мають бути спрямованими на спілкування, на ті види мовленнєвої діяльності, які органічно вписуються у процес навчання у ВНЗ і подальше виконання службових обов’язків у правоохоронній сфері. Саме ця вимога повинна бути вирішальною у визначенні змісту, виборі форм, засобів, методів і прийомів навчальної роботи. Пріоритетну роль слід надавати самостійній пошуковій роботі студентів, створенню і розв’язанню проблемних ситуацій, адекватних тим, які виникають у практичній діяльності юриста. З-поміж методів опрацювання змісту професійної освіти необхідно надати перевагу пошуковій бесіді, самостійному опрацюванню інформації за навчальними посібниками, найрізноманітнішим аналітичним, конструктивним, корективним, комунікативним, ситуативним вправам. Виклад матеріалу в готовому вигляді треба звести до мінімуму, застосовувати його лише у випадку опрацювання зовсім нової для студентів інформації, але і в цьому разі використати його як передумову для подальшої активної практичної роботи. Форми організації практичної роботи студентів можуть бути різноманітними – колективна (фронтальна), групова, індивідуальна. На особливу увагу заслуговує групова форма, яка дозволяє максимально активізувати пошукову діяльність студентів, забезпечує обмін досвідом розв’язання пізнавальних завдань, усвідомлення кожним себе як повноцінного суб’єкта навчання. В аналізі та створенні зв’язних висловлювань необхідно керуватися положеннями психології і психолінгвістики про модель породження мовлення, яка включає орієнтацію в ситуації спілкування, планування висловлювання, реалізацію плану, перевірку результатів. З огляду на це особливої ваги набуває мотив мовлення, осмислення комунікативної мети, добір фактичного і мовного матеріалу, необхідного для її досягнення. Будь-яке створюване студентами висловлювання має бути спрямоване на адресата, його можливості для сприймання, усвідомлення і засвоєння переданої інформації. Тільки за цих умов можлива успішна робота над формуванням у студентів необхідних мовленнєвих умінь, мовної свідомості, здатності спілкуватися в різних навчальних, життєвих і службових ситуаціях.
Результати експериментального навчання можуть бути використані для уточнення програми “Українська мова за професійним спрямуванням”, створення навчальних посібників для студентів юридичних факультетів, удосконалення змісту курсу “Методика викладання української мови у ВНЗ”, що читається магістрантам філологічних факультетів. Ідея опрацювання мовного матеріалу на основі текстів професійного змісту може бути реалізована у навчальних посібниках для інших нефілологічних факультетів. Перспективу дослідження вбачаємо у з’ясуванні того, наскільки стійкими будуть виявлені позитивні зрушення у ставленні студентів до оволодіння мовою, якою мірою вони вплинуть на подальше навчання і майбутню професійну діяльність. |
