У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в розробці структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби. Отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення мети, вирішення завдань, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, та дозволяють зробити такі висновки. 1. На підставі проведеного аналізу наукових публікацій за тематикою дослідження, категоріального апарату визначено, що проблема престижу державної служби, зокрема державної митної служби, ще не була до цього часу предметом спеціального дослідження. Деякі праці стосуються лише окремих аспектів цієї проблеми, зокрема, питання організаційно-правового статусу, кадрових процесів, етичного кодексу, іміджу державних службовців, й розглядають її переважно крізь призму реформування державної служби, без наявності глибокого наукового обґрунтування особливостей формування, структури, відтворення престижу державної служби в Україні, особливо працівників митних органів. Це дає підстави вважати, що стан наукового опрацювання вказаної проблеми не можна вважати задовільним, а сама тема реформування державної служби потребує комплексного дослідження, зокрема крізь призму підвищення її престижу. 2. Доведено багатоаспектність і поліфункціональність престижу, під яким слід розуміти значущість різних соціальних об’єктів, диференційованих за ступенем актуальності й важливості. Визначено, що престиж державної служби громадській думці на основі інституціональних та індивідуальних оцінок. Установлено, що змістовне навантаження сутності поняття “престиж” може бути вивчено з погляду: компенсаторних можливостей престижу; задоволення потреби у владі й контролі над подіями й людьми; ціннісних основ престижу; здатності престижу ієрархізувати суспільство. 3. Показано, що поняття “престиж державної служби” містить у собі такі характеристики: авторитет, статус, повага, привабливість. Виділено аспекти престижу державних службовців: акмеологічний, діяльнісний, мотиваційний, структурно-функціональний, ціннісно-нормативний. Установлено, що класифікація престижу може ґрунтуватися на різних критеріях. Класифікація престижу – впорядковуючий розподіл різновидів престижу за відмінними ознаками. Автором запропоновано три класифікації: за соціальною належністю – престиж соціальний і престиж професії; за критерієм “спосіб набуття” – аскриптивний та меритократичний престиж; за актуальними потребами державних службовців. У процесі проведення пілотного дослідження престижу державної служби й аналізу отриманих даних виділено декілька видів престижу залежно від актуальних потреб і ціннісних орієнтації державних службовців, зокрема: “статусний”, “реляційний”, “кар’єрний”, “матеріально-прагматичний”, “духовно-моральний”. 4. Проаналізовано співвідношення престижу із такими структуроутворювальними компонентами: авторитет, повага, атракція, його зв’язок з такими категоріями, як статус та імідж. Зазначено, що престиж є мірою соціального статусу. З’ясовано, що авторитет визначає значущість будь-якого соціального об’єкта, а престиж є результатом порівняння значущості соціальних об’єктів із загальноприйнятою шкалою цінностей. Обґрунтовано, що престиж і повага є винагородою за конформізм інституціоналізованій нормі, є суспільно визначеними способами заохочення адекватного виконання соціальних приписів і компенсують одна одну у свідомості індивіда. Показано, що престиж і атракція – поняття взаємообумовлені, при цьому атракція має більш особистісне забарвлення, а престиж – соціальне, тому що формується на основі певного ціннісного стандарту, еталону, прийнятого в даному соціумі. 5. Визначено, що функція престижу – здатність престижу виконувати певну роль в системі суспільних відносин, впливати на суспільні процеси в тому чи іншому напрямі. Виділено, на основі структурного аналізу, такі функції престижу: заохочувальна, яка обумовлюється тим, що будучи одним зі способів моральної винагороди соціальних об’єктів суспільством, престиж є суспільно схвалюваною цінністю, що заохочує дії названих об’єктів, формуючи самооцінку; регулятивна, яка забезпечена тим, що престиж виступає як регулятор соціальної мобільності, при цьому визначає не тільки соціальну, але й професійну мобільність; дистанцююча, що полягає в здатності престижу дистанціювати соціальні об’єкти один від одного, зіставляючи й оцінюючи їх між собою; інтегративна, що виявляється через здатність престижу поєднувати суб’єктів всередині одного статусу, професії, соціального інституту; індикаторна, яка служить непрямим показником стану, ступеня актуалізації й задоволення суспільних потреб у соціальних об’єктах. Функція символьного впізнання полягає в тому, що престиж подається як символи, що стають особливими знаками відмінності, засобами вираження й фіксації оцінок престижу. Показано, що символи престижу в суспільній думці закріплюються як індикатори, показники стану. Суть ілюзорно-компенсаторної функції в тому, що за допомогою престижу провокуються ілюзії, соціально-безпечні форми поведінки, відбувається компенсація бажаних, але відсутніх характеристик. 6. У результаті проведення емпіричного дослідження було підтверджено, що на формування престижу державної служби впливають не тільки об’єктивні, але й суб’єктивні критерії, найважливішим серед них є мотивація. Ми виділяємо такі мотиваційні критерії: реалізація базисних, соціальних, екзистенційних, престижних та творчих потреб. Реалізація в процесі діяльності суб’єктивно-значущих мотивів робить її престижною. Крім цього, як критерії престижу виступають: задоволеність професією, професійна активність, авторитет, повага, атракція, які діагностуються через систему об’єктивних і суб’єктивних показників. Як показники виділено такі: професійна й особистісна самореалізація, задоволеність колективом, референтною групою, престижем професії, професійним вибором, змістом роботи, відчуття безпеки існування, соціальний та правовий захист, моральне та матеріальне стимулювання, наявність перспектив просування по службі, умов для творчості, відчуття поваги оточенням, оцінка державного службовця суспільством. 7. Визначено, що побудову структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби необхідно здійснювати з урахуванням специфіки індивідуальних, групових, суспільних оцінок, впливу стереотипу і соціальних настанов, ролі мотиваційної системи як одного з факторів престижу. Запропонована в дисертації структурно-логічна модель формування престижу державної митної служби була верифікована в процесі проведення емпіричного дослідження серед працівників митної служби протягом 2003–2006 рр., загальна кількість респондентів становила 340 осіб. 8. Установлено, що механізм “престижування” формується на основі загальноприйнятої ціннісно-нормативної системи. Найбільш вигідні, сприятливі для функціонування суспільства типи поведінки фіксуються у вигляді цінностей і норм. Ціннісно-нормативна система стає тим еталоном, з яким порівнюється справжня поведінка об’єкта престижування й оцінюється з погляду відповідності чи невідповідності йому. Високим престижем суспільство нагороджує, заохочує такий спосіб життєдіяльності, що якнайкраще відповідає ціннісним і нормативним стандартам. 9. Запропоновано соціальний напрям в роботі державної митної служби, який є підґрунтям формування шляхів упровадження структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби в практику державної служби: – сформувати нову філософію і стратегію запобігання злочинності, корупції, соціальній дезорганізації, а також сервісну ідеологію, що орієнтується на загальноєвропейські стандарти надання послуг державними службовцями; – активізувати роботу підрозділів, відповідальних за зв’язки з громадськістю; – оптимізувати форми роботи з громадянами, зворотнього зв’язку з органами громадського контролю, а також оптимізувати виконання функцій державної служби. 10. Для підвищення престижу й авторитету працівників митної служби пропонуються: – активний розвиток міжнародного співробітництва, який сприятиме розробці та імплементації митного законодавства до стандартів Євросоюзу, спрощенню та модернізації митних процедур, взаємодії з правоохоронними органами інших країн для протидії контрабанді та порушенню митних правил, виявленню схем та шляхів незаконного переміщення товарів, проведенню міжнародних конференцій з митного співробітництва тощо, що вплине на авторитет та атракцію митної служби, а отже, сприятиме підвищенню її престижу, у тому числі міжнародному; – удосконалення правового забезпечення діяльності митної служби, що передбачає врегулювання правового статусу її працівників та зарахування митних органів до правоохоронних, прийняття Закону України “Про службу в митних органах України”, активізацію діяльності митної служби з питань оптимізації митно-тарифної та податкової політики держави; – удосконалення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, що впливатиме на підвищення якості митного сервісу, а отже, на об’єктивні та суб’єктивні показники престижу; – удосконалення добору, розміщення кадрів; – соціально-психологічна та виховна робота з кадрами; – посилення дисципліни та законності; – удосконалення зв’язків з громадськістю. Технологія формування іміджу працівників митної служби, дослідження статусу державної та митної служби, інших професійних спільнот українського суспільства можуть стати об’єктами подальших наукових досліджень. |
