У висновках підбиваються підсумки дослідження, окреслюються перспективи подальшої роботи, а також пропонуються рекомендації щодо практичного використання результатів роботи. Обґрунтовані та узагальнені наукові висновки, одержані в процесі дисертаційного дослідження, містяться у таких положеннях: 1. Правосвідомість – це категорія філософії права, що відображає ставлення людей до права, правового способу життя в системі правових знань, правових почуттів, переконань, вольових настанов; вона виробляє оцінку стосовно діючої в суспільстві правової теорії та юридичної практики, визначає можливі шляхи їх вдосконалення, виходячи з вимог природного права, загальнолюдських цінностей, прав і свобод людини та громадянина. 2. В умовах перехідного періоду розвитку українського суспільства правосвідомість виступає не тільки як форма суспільної свідомості, але і як важливий стратегічний чинник, що сприяє здійсненню історичного вибору України щодо інтеграції в єдиний європейський і світовий правовий простір, наближенню громадян України до стандартів європейської демократії. 3. Правова свідомість повинна ґрунтуватись на вимогах природного та позитивного права, загальнолюдських цінностях, історичному досвіді країни, національному менталітеті, традиціях народу, світових правових і культурних надбаннях. Тому, щоб підготувати громадян до сприйняття нових демократичних цінностей, необхідно виховати у них таку правосвідомість, яка б відповідала не тільки загальнолюдським цінностям, принципам міжнародного права, але й історичним традиціям і менталітету українського народу. 4. В процесі проведення правової реформи необхідно здійснити широку програму заходів щодо розвитку правової освіти, правового виховання та правового перевиховання населення, спрямовану на формування: правових знань і переконань, які включають знання норм і принципів міжнародного права, сформульованих у документах ООН і Ради Європи, та переконання в їх соціальній цінності для кожного громадянина України, всього українського суспільства; нових правових ідеалів, визначених у нормах і принципах національного та міжнародного права, зорієнтованих на повагу до прав людини, її прав і свобод, на віру в здатність громадян України забезпечити соціальний розвиток країни, зокрема засобами права; критичного ставлення до тих законів і нормативних актів, які суперечать принципам справедливості, обмежують права і свободи людини, визначені у принципах і нормах міжнародного права та Конституції України. Сформована на принципах міжнародного права правосвідомість має не сприймати насилля, терор, жорстокість. 5. Правосвідомість українських громадян перехідного періоду розвитку нашого суспільства можна охарактеризувати як неоднорідну та суперечливу, в якій поєднуються паростки нових демократичних цінностей із залишками старого тоталітарного минулого. Найбільш негативною настановою масової правосвідомості громадян України є правовий нігілізм, який руйнує провідні принципи демократичної правосвідомості і гальмує процес розбудови громадянського суспільства. Тому боротьба з правовим нігілізмом має носити цілеспрямований, системний і комплексний характер, включати низку заходів: спеціально-юридичних, спрямованих на формування якісно нової, ефективної правової системи; загальносоціальних, спрямованих на покращення об’єктивних умов життя суспільства, формування нового соціального середовища; виховних, спрямованих на виправлення деформацій правосвідомості і підвищення рівня правової культури населення. 6. Реформування інституту власності в умовах розбудови громадянського суспільства може мати як творчий, так і руйнівний вплив на формування правосвідомості громадян. Так, приватизація та роздержавлення, що відбуваються легально, на законній основі, позитивно впливають на формування правосвідомості громадян, а незаконне привласнення державного майна, приватизація із порушенням чинного законодавства справляє руйнівну дію на формування правосвідомості, сприяє її деформації. 7. Важливим чинником, який позитивно впливає на формування правосвідомості громадян, є їх активна участь у реформуванні всіх сфер суспільного життя через участь у діяльності політичних партій, громадських об’єднань, неурядових організацій та інших інститутах громадянського суспільства, але тільки у такому випадку, коли вони виникли на законній основі та діють у межах закону. Саме за таких обставин формується самостійна, автономна особа, виробляється уміння і навички самостійного мислення і діяльності, набувається досвід свідомої і компетентної участі у громадській роботі, виховується повага до права, чинного законодавства. 8. В умовах демократизації українського суспільства, вибору європейського шляху розвитку нашої країни існує гостра потреба у реформуванні системи правоохоронних органів, створенні нової концепції правоохоронної діяльності і формування відповідного рівня правосвідомості працівників міліції. Ця концепція має ґрунтуватися на ідеях: демілітаризації міліції, відмови від пріоритету каральних функцій у її діяльності; ефективної співпраці правоохоронних органів із населенням, наближення функцій їх діяльності до нужд і потреб народу, запровадження громадського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ; подолання тих факторів та умов соціального життя, професійної діяльності, які зумовлюють деформацію правосвідомості працівників міліції, що знаходить своє відображення в актах корупції, хабарництва, зловживаннях правом тощо. 9. Необхідність формування у населення країни сучасної демократичної правосвідомості передбачає виконання ряду правовиховних завдань, кінцевою метою яких має бути: формування у суб’єктів права свідомого ставлення та поваги до права, чинного законодавства; підготовка громадян, особливо молоді, до свідомого вибору правомірних варіантів поведінки, участі у боротьбі зі злочинністю, правопорушеннями; виховання у громадян глибокого розуміння своїх юридичних і моральних прав та обов’язків, особистої відповідальності за свою поведінку, внутрішніх потреб, спрямованих на виправлення можливих форм деформації правосвідомості, підвищення рівня власної правової культури. |
