У дисертації здійснено теоретичне узагальнення вирішення проблеми формування педагогічної культури майбутнього викладача вищої школи, що виявляється у визначенні сутності, змісту, специфіки та організаційно-педагогічних умов означеного процесу. Одержані в ході виконаного дослідження результати підтвердили гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають змогу зробити такі загальні висновки. 1. Теоретичний аналіз наукових джерел з формування педагогічної культури майбутніх викладачів вищої школи дозволив уточнити та доповнити основні поняття дослідження: „культура”, „педагогічні цінності”, „педагогічна майстерність”, „домінуючі професійні мотиви”. Сутність поняття „педагогічна культура” розкрито в дисертації як органічний взаємозв’язок сукупності загальнокультурних та педагогічних цінностей, професійних знань, умінь і навичок, педагогічної майстерності, необхідних викладачеві для успішного здійснення освітньо-виховного процесу у вищому навчальному закладі. 2. Враховуючи зростання вимог суспільства до викладача вищої школи та отримані нами результати дослідження, виділено такі структурні компоненти його педагогічної культури: педагогічні цінності (духовні, моральні, інформаційні, прогностичні, діагностичні, аналітико-оцінні, науково-дослідницькі, національно-гуманістичні); домінуючі професійні мотиви (рефлексія, самовизначення та самореалізація); професійні знання (методологічні, загальнотеоретичні, методичні, організаційно-педагогічні, психологічні, нормативно-законодавчі); професійно значущі якості (креативне мислення, комунікативні, експресивні, організаційні якості, особистісно-педагогічна саморегуляція); педагогічна майстерність (гуманістична спрямованість діяльності, професійна компетентність, педагогічні здібності, педагогічна техніка); педагогічні вміння (інформаційні вміння, вміння діагностувати результати свого впливу на студентів, дидактичні, комунікативні вміння, вміння поводитись відповідно до соціальних і етичних норм; уміння проводити самодіагностику та самокорекцію, визначати оптимальні шляхи фізичного й особистісного самовдосконалення). До основних функцій педагогічної культури майбутнього викладача вищої школи віднесено такі: гносеологічну, гуманістичну, дидактично-професійну, виховну, комунікативну, ноpмативну, інформаційну, творчу й захисну. 3. За результатами теоретичного аналізу та констатувального експерименту розроблено концептуальну модель формування педагогічної культури майбутнього викладача вищої школи в умовах магістратури, яка являє собою комплекс необхідних елементів педагогічного процесу, що забезпечують формування в магістрантів педагогічної культури. Основними компонентами моделі є мета, завдання, принципи, організаційно-педагогічні умови, форми та методи організації навчально-виховного процесу в магістратурі. Обґрунтовано, що успішне формування педагогічної культури майбутніх викладачів вищої школи під час навчання в магістратурі забезпечують такі організаційно-педагогічні умови: зорієнтованість навчально-виховного пpоцесу на формування педагогічної культуpи; цілеспрямоване фоpмування позитивної мотивації до педагогічної діяльності та стійкої потреби в саморозвитку педагогічної культури; упровадження системи наставництва та оптимальної сукупності форм і методів організації педагогічного процесу; орієнтація педагогічної практики на формування педагогічної культури магістрантів. Встановлено, що найбільш ефективними у формуванні педагогічної культури магістрантів виявились: упровадження спецкурсу “Педагогічна культура викладача вищої школи” із застосуванням особистісно орієнтованих форм викладання теоретичного матеріалу (лекцій-прес-конференцій, лекцій-дискусій, лекцій-діалогів, проблемних лекцій); інноваційних методів навчання (методу синектики, конкретної ситуації, “мозкового штурму” та ін.); використання психолого-педагогічних тренінгів; залучення магістрантів до участі в роботі Клубу педагогічної творчості “Новатор”; проведення науково-практичних і теоретичних конференцій за участю видатних учених, науковців, викладачів-новаторів; впровадження експериментальної педагогічної практики, спрямованої на формування педагогічної культури. 4. Результати проведеного формувального експерименту, якісний і кількісний аналіз, математично-статистичне опрацювання експериментальних даних засвідчили наявність істотних позитивних змін у рівнях сформованості в майбутніх викладачів вищої школи педагогічної культури, що вказує на ефективність упровадження організаційно-педагогічних умов. Аналіз результатів формувального експерименту засвідчив, що в експериментальній групі, де проведено цілеспрямовану роботу з формування педагогічної культури, виявилось 42,4% магістрантів з високим рівнем її сформованості (проти 15,1% до початку експериментального навчання). Середнього рівня сформованості педагогічної культури досягли 46,8% магістрантів експериментальної групи (порівняно з 37,2% до початку формувального експерименту). Відсоток магістрантів, у яких було виявлено низький рівень сформованості педагогічної культури порівняно з результатами констатувального експерименту в експериментальній групі, значно зменшився (з 47,7 до 10,8%). Таким чином, розв’язання завдань дисертаційного дослідження зумовило досягнення його мети – визначення, теоретичне обґрунтування й експериментальна перевірка організаційно-педагогічних умов формування педагогічної культури майбутнього викладача вищого навчального закладу в умовах магістратури. Проведене дослідження не вичерпує всієї повноти проблеми формування педагогічної культури майбутніх викладачів вищих навчальних закладів в умовах магістратури. Залишаються актуальними й потребують відповідної уваги педагогічної науки такі напрями: дослідження стану готовності викладачів до формування педагогічної культури студентів, магістрантів, викладачів; розроблення шляхів організації психолого-педагогічної підтримки цього процесу у вищих навчальних закладах тощо. |