Проведений аналіз проблеми формування особистості підлітка в однолітній сім’ї засвідчив той факт, що сім’я протягом історії розвитку людства залишалася складним і унікальним інститутом соціального виховання, у якому відбиваються всі зміни в суспільному житті. І сьогодні провідною функцією родини є виховання підростаючого покоління, передача дітям суспільно-історичного досвіду людства, підготовка їх до свідомого дорослого життя. Однак зміни в суспільстві певною мірою позначаються на сім’ї, корегують її функції тощо.
Визначено, що серед основних сімейних проблем сьогодення значущими є такі: зміни та порушення у функціях сім’ї, пов’язані з соціальними та економічними негараздами; зменшення кількості дітей у сім’ї, труднощі в їх вихованні, пов’язані з позицією школи, незадовільним станом педагогічної просвіти батьків, результатом чого стають хибні стилі в організації сімейного виховання; неоптимальний стиль спілкування і взаємодії між батьками і дітьми, виникнення конфліктів, негативні тенденції в розвитку дітей. Провідними чинниками, що впливають на демографічну ситуацію в сучасному українському суспільстві, нами визначено: традиційні (фізіологічна нездатність сім'ї до продовження роду та розлучення до народження другої дитини), а також соціально-психологічні (бажання зробити кар’єру, матеріальні труднощі, принципова позиція, сімейна традиція, підвищення самостійності жінки тощо). 2. Особливе місце в проблемі сімейного виховання на сучасному етапі розвитку суспільства займає однодітна сім'я, оскільки її функціональні параметри суттєво змінені. На основі аналізу наукових підходів до розуміння сутності однодітної сім’ї уточнено робоче поняття „однодітна сім’я”. Оскільки спектр однодітних сімей досить різноманітний, для дослідження обрано повну благополучну однодітну сім’ю, під якою розуміємо малу соціальну групу, члени якої пов’язані кровно-родинними зв’язками, ведуть спільний спосіб життя, виховують одну здорову рідну дитину, проживають окремо від старшого покоління. У результаті узагальнення наукової літератури з проблеми розроблено власний підхід до створення типології однодітної сім’ї. Для цього використано ряд критеріїв, зокрема соціальний статус сім’ї, її матеріальне становище, рівень конфліктності, вік батьків, наявність близьких родичів, здоров’я дитини тощо. Виокремлено такі типи однодітних сімей: за матеріальним становищем (забезпечена, малозабезпечена); за характером психологічного клімату та соціальним статусом (благополучна, неблагополучна (конфліктна, кризова, проблемна); за характером родинних зв’язків (з рідною дитиною, із всиновленою дитиною); за структурою родинних зв’язків (проста – нуклеарна, складна – трипоколіннєва); за наявністю батьків (повна – наявні обоє батьків та неповна – розлучена, осиротіла, мати-одиначка); за віком батьків (з ранньою дитиною, із вчасно народженою дитиною, із пізньою дитиною); за станом здоров’я дитини (сім’я із здоровою та сім’я з хворою дитиною). Однією з найбільш складних проблем однодітної сім’ї є недостатність досвіду у вихованні дитини, оскільки батькам немає з чим порівнювати проблеми, які виникають при спілкуванні з єдиною дитиною. 3. Аналіз результатів дослідження дозволяє стверджувати, що діти, які виховуються в однодітних сім’ях, мають ряд спільних рис, серед яких найбільш суттєвими можна визначити такі: обмеженість у спілкуванні з однолітками; збільшення сфери спілкування з дорослими; ознаки егоцентризму; зосередженість на собі (інтровертність); підвищену чутливість до сторонньої думки, хворобливу вразливість; можливо пов’язаний саме з цим високий рівень тривожності; труднощі в спілкуванні з однолітками та нестачу авторитету в товаришів; надмірну раціональність у судженнях та прийнятті рішень; достатньо високий рівень ерудованості та мрійливість. 4. За результатами експериментальної роботи виокремлено низку педагогічних умов, що сприяють підвищенню ефективності педагогічної взаємодії школи з батьками підлітків, які виховуються в однодітних сім’ях. До найбільш значущих віднесено: добровільність участі батьків в оволодінні педагогічною освітою; запрошення батьків до співробітництва; дотримання позиції рівноправності; визнання важливості батьків у співпраці; вияв з боку вчителя щирої зацікавленості долею дитини; різноманіття форм співпраці; створення груп підтримки; організацію взаємозв’язку батьків з однодітних сімей тощо. 5. На основі результатів діагностичного експерименту нами розроблено та впроваджено експериментальну технологію педагогічної взаємодії вчителя-вихователя з батьками підлітків з однодітної сім'ї, що передбачає допомогу школи (класного керівника, шкільного психолога, соціального педагога) не тільки дитині з однодітної сім’ї, яка відчуває необхідність у відповідній допомозі, а й її батькам. Експериментальною технологією охоплено психологічний, педагогічний, соціально-педагогічний аспекти, побудованою на тренінгових технологіях, що передбачає застосування цілого комплексу форм та методів, (зокрема лекції, бесіди, аналіз педагогічної літератури, розв’язування педагогічних задач, педагогічні бліц-турніри, дискусійні клуби), організацією допомоги батькам у розв'язанні різноманітних проблем сімейного виховання, розпізнавання типових кризових ситуацій з однією дитиною в сім'ї; вироблення рекомендацій щодо розв'язання конфліктних ситуацій в однодітній сім'ї; за необхідністю, здійснення сімейної психотерапії тощо. Аналіз результатів формуючого експерименту засвідчив позитивну динаміку у виділених нами у ході дослідження проблемних ситуаціях особистості підлітків з однодітних сімей, що підтверджує ефективність запропонованої технологічної моделі. Представлене дослідження не претендує на повноту та завершеність розв’язання проблеми формування особистості підлітка в однодітних сім’ях. Перспективи подальшої роботи ми вбачаємо в кількох напрямах, а саме: вивчення характерологічних особливостей єдиної дитини у сім’ї, зокрема дошкільного, молодшого та старшого шкільного віку, створення методичних рекомендацій для соціальних педагогів та класних керівників щодо специфіки роботи з однодітними сім’ями, аналіз зарубіжного досвіду виховання єдиної дитини в сім’ї тощо.
|
