1. Встановлено, що актуальність проблеми формування невербальних засобів комунікації у дошкільників з порушеннями зору визначається виключно важливим значенням адекватної сформованості невербальної комунікації для оптимізації процесів спілкування та міжособистісної взаємодії, особистісного розвитку дошкільника з порушеннями зору. 2. Виявлено значний інтерес науковців та практиків до питань невербальної поведінки особистості, пошуку шляхів формування невербальних засобів комунікації у дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Однак, має місце недостатня розробленість проблеми діагностування та формування невербальних засобів комунікації у дошкільників з порушеннями зору. 3. Встановлено, що основною причиною несформованості невербальних засобів комунікації у дітей з вадами зору є неможливість дистантно-оптичного сприймання мімічних і пантомімічних проявів насамперед дорослого співрозмовника, наслідування якого повноцінно відбувається у дітей з нормальним зоровим сприйманням на цьому віковому етапі. 4. Взаємозумовленість компонентів процесу спілкування (комунікативного, інтерактивного, перцептивного) в тому числі через засоби невербальної комунікації, несформованість яких у зороводепривованих осіб порушує відповідно розвиток кожного із зазначених компонентів. Несформованість невербальних засобів комунікації призводить до недостатнього усвідомлення змісту спілкування, ускладнює процеси встановлення взаємодії та адекватних міжособистісних контактів осіб з порушеннями зору з оточуючими, є однією з причин їхньої скутості і невпевненості в своїй подальшій поведінці в соціальних стосунках. Формування невербальних засобів комунікації у дошкільників з порушеннями зору, насамперед, розглядається як можливість подолання труднощів спілкування для встановлення адекватних міжособистісних взаємин, оптимізації соціально-емоційного розвитку, успішної соціальної інтеграції. 5. Визначено компонентну структуру невербальної комунікації особистості, яка включає мотиваційний, гностично-вербальний, невербально-поведінковий та соціально-емоційний компоненти. На цій основі розроблено методику діагностування рівнів сформованості невербальних засобів комунікації. 6. Виявлено недостатній рівень сформованості невербальних засобів комунікації у дошкільників з порушеннями зору. Встановлено залежність рівня сформованості вербальних уявлень від віку та від глибини порушення зорового сприймання опитуваних. Зафіксовано низький рівень сформованості у дошкільників з порушеним зором вербальних уявлень про структуру обличчя та основні емоційні стани людини, що засвідчує несформованість навичок сприймання обличчя співрозмовника. Спостерігається динаміка негативних показників (неадекватного та початкового рівнів) вербальних уявлень через невміння адекватно диференціювати саме експресивні ознаки емоційних станів. Значна кількість дітей з порушеннями зору не диференціюють негативні емоційні стани оточуючих (злість, сум, страх) як сигналізуючі фактори небажання партнера по спілкуванню вступати в контакт, взаємодіяти. 7. За результатами дослідження встановлено загальну тотожність соціально-перцептивних здібностей у дітей з нормальним та порушеним зором, яка визначає наявність потенційних можливостей оволодіння невербальними засобами комунікації дошкільниками з порушеннями зору в умовах спеціально-організованого корекційного навчання. 8. Розроблено авторську модель формування невербальних засобів комунікації, яка базується на загальних психолого-педагогічних і спеціальних принципах та враховує компонентну структуру невербальної комунікації, яка впроваджувалася на пропедевтичному (підготовчому), понятійно-лінгвістичному, емоційно-відтворюючому (пізнавальному), інтегративно-діяльнісному, комунікативно-творчому етапах. Розроблену модель покладено в основу змісту та методики формувального етапу дослідження. Також здійснено розробку корекційно-розвивальної програми та комплексу занять з формування невербальних засобів комунікації для дошкільників 4-6-ти років з порушеннями зору. 9. Виявлено значне зростання показників високого та середнього рівнів сформованості невербальних засобів комунікації у дошкільників з порушеннями зору експериментальних груп, зокрема, показників сформованості вербальних уявлень про основні емоційні стани без опори на наочність (адекватного рівня з 10,0% до 36,9% в середній експериментальній (сер.Е.) та 12,0% у середній контрольній (сер.К.) групах; та з 13,1% до 44,9% у старшій експериментальній (ст.Е.) та 16,6% у ст.К.). Зафіксовано якісні зміни у словесних описах емоційних станів з опорою на фото. Зростання адекватного рівня відбулося з 11,4% до 40,2% у сер.Е. та 16,7% у сер.К.; з 13,6% до 44,6% у ст.Е. і 18,0% у ст.К. Після спеціально організованого навчання в експериментальних групах покращилися показники диференціації емоційних станів, як сигнальних, щодо готовності співрозмовника до взаємодії. Узагальнення результатів природного спостереження за відтворенням дошкільниками емоційних станів виявило позитивне зростання рівнів сприймання зображень мімічних масок емоційних станів ізольовано та в ситуації спілкування. 10. Порівняння узагальнених показників рівнів сформованості невербальних засобів комунікації дошкільників експериментальних та контрольних груп до і після спеціально організованого навчання засвідчили ефективність авторської методики формування невербальних засобів комунікації у дошкільників з порушеннями зору, що підтверджує вагоме зростання показників рівнів сформованості невербальних засобів комунікації та соціально-емоційного розвитку у дітей експериментальної групи порівняно з контрольною (від 14,9% дітей вихідного рівня до 42,1% дітей високого рівня в сер.Е. групі та лише до 17,6% у сер.К.; та від 19,9% до 49,8% у ст.Е. групі і 21,7% у ст.К.). 12. Проведене дослідне формування невербальних засобів комунікації у дошкільників з порушеннями зору зумовлює доцільність подальших досліджень умов та засобів розвитку невербальної комунікації на різних вікових етапах, їх включення до змісту навчальної роботи, науково-методичного та дидактичного забезпечення формування соціально-перцептивних навичок, комунікативної компетентності, оптимізації міжособистісних стосунків зі зрячими та успішності процесів соціально-емоційного розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. |