У дисертації розгорнуто теоретичне узагальнення і практичне вирішення наукової проблеми підвищення успішності навчання молодших школярів, що виявляється в формуванні їхньої мотивації навчання. Процес підвищення успішності навчання молодших школярів потребує систематизації педагогічних впливів на мотиви навчання дітей. Успішність та мотивація навчання тісно взаємопов’язані, оскільки мотиви навчання визначають активність, дієвість учнів на уроці. Від особливостей сформованості мотивації залежить ставлення учнів до запланованих та включених в структуру уроку завдань, до вимог вчителя щодо організації навчальної діяльності учнів на уроці, до оцінки вчителем результатів навчальної діяльності школярів. Велике значення у формуванні мотивації навчання молодших школярів відіграють зовнішні (дидактичні, соціально – педагогічні) та внутрішні (психологічні) фактори, що спричиняють виникнення мотивів. Діагностика, корекція впливу цих факторів є фундаментальною основою для формування мотивів навчання у школярів. Стимуляція мотивації навчання передбачає зміцнення та формування пізнавальних мотивів учнів шляхом:
орієнтації дітей на кінцеві результати навчальної діяльності, використання випереджувального навчання (коли вчитель відводить на уроках час для націлення дітей на той матеріал, що буде вивчатися, дозволяє опрацьовувати нові завдання, які в змозі вони виконати); відмови від директивних підходів щодо організації навчальної діяльності школярів, надання їм можливості вибору завдань та способів їх виконання; розвитку вольових рис характеру учнів (спроможність дітей відстояти свою думку та аргументувати її; здатність подолати труднощі для досягнення поставленої мети тощо); підтримання оптимального рівня пізнавальної активності учнів через концентрацію їх уваги на минулі досягнення, та на основі цього формування в них впевненості у можливості результативного виконання завдань в майбутньому; ліквідації уявлень вчителя про учня як пасивного слухача готової інформації (дозволяти дітям самим побути в ролі вчителя, цим самим наштовхнути на пошук нових літературних джерел, надати можливість оцінити свою роботу та роботу інших і т. п.); Підвищення рівня успішності навчання молодших школярів вбачаємо у формуванні мотивації навчання за спеціально побудованою структурно – компонентною моделлю, яка містить у собі діагностичний, корекційний, стимулюючий (або координаційний) та підсумковий (або кореляційний) етапи, основними компонентами якої визначено дидактичні, соціально – педагогічні та психологічні фактори мотивації навчання. Ефективність впровадження створеної моделі досягається шляхом:
дотримання вчителем послідовності педагогічних впливів на мотивацію та успішність навчання школярів відповідно до побудованої системи; реалізації диференційованого підходу до учнів з різним рівнем сформованості мотивації у роботі за структурно – компонентною моделлю; своєчасної фіксації результатів проведення кожного етапу системи; прогнозування особливостей реакції учнів на запропоновані у моделі педагогічні впливи. Проведене дослідження не претендує на вичерпне розв’язання багатопланової проблеми підвищення успішності навчання молодших школярів через формування їхньої мотивації навчання. Подальшого вивчення потребують питання організації індивідуальної роботи, спрямованої на підвищення продуктивності інтелектуальної праці учнів з низькою успішністю навчання; формування мотивації навчання школярів при вивченні окремих навчальних дисциплін та інші. |