В дисертаційній роботі вирішено актуальну задачу теоретико-методологічного обґрунтування організаційно-економічного механізму реструктуризації підприємств важкої промисловості, що сприяє підвищенню їх адаптивності до мінливих ринкових умов господарювання. Результати дослідження дали змогу дійти таких висновків: 1. На підставі проведеного теоретичного аналізу визначено, що реструктуризація є механізмом адаптації підприємства до мінливих ринкових умов господарювання. Кожне підприємство розвивається у межах ринкового простору. Загальні параметри і правила поведінки підприємств як суб’єктів господарювання зумовлюють їх визначення як об’єкта економічної еволюції. Економіка регіону і країни в цілому складаються з популяцій підприємств. У дисертації під такою популяцією вважається такий набір юридично оформлених організацій, що ведуть економічно активний спосіб життя на певній території і ринках, технологічно й організаційно спорідненні, здатні до зростання і кількісного відтворення. 2. На підставі наукових економічних підходів до розуміння реструктуризації підприємства, а також методів “витрати-випуск”, комплексного аналізу господарської діяльності підприємств, інвестиційного портфеля та структурного аналізу, що застосовувалися для дослідження економічних змін у процесі реструктуризації промислових підприємств, обґрунтований організаційний механізм планування та контролю інвестицій у реструктуризацію підприємств важкої промисловості шляхом застосування таких процедур: проведення попереднього аналізу функціонування підприємства; постановка мети і завдання контроллінгу; проведення аналізу структури підприємства; визначення перспектив розвитку продукту та підприємства; формування критеріїв добору напрямів розвитку; планування інвестиційних програм реструктуризації підприємства; розробка методичного забезпечення реалізації програм реструктуризації; формування критеріїв оцінки можливості досягнення встановленої мети реструктуризації. 3. Україна має розвинутий промисловий сектор економіки, який забезпечує більше ніж третину загального обсягу валового внутрішнього продукту, майже 50% товарів і послуг, а також 80% експортної продукції. В Україні за період здійснення реформ були сформованы інститути та механізми ринкового функціонування промисловості, здійснено реструктуризацію значної частини підприємств, що створює засади їх адаптації до ринкової кон'юнктури. Проте процес реструктуризації підприємств незакінчений. За 2000–2004 рр., незважаючи на високі темпи зростання виробництва, структурні зміни у промисловості відбувалися дуже повільно. Сучасна структура важкої промисловості характеризується високою питомою вагою галузей з низькою доданою вартістю, а саме металургійної. Низькою залишається частка видів промислової діяльності, які зорієнтовані в основному на випуск продукції кінцевого споживання. Досвід приватизації, як одного з засобів реструктуризації продемонстрував наявність гострих проблем, які потребують вирішення для забезпечення подальшого ефективного проведення реформи власності в Україні: відсутність офіційно визнаної стратегії реформування відносин власності, яка надавала б можливість визначити раціональні пропорції між державною та приватною власністю; неефективність існуючої системи управління державною власністю; гальмування процесу приватизації; широке використання способів нелегітимної приватизації; непідготовленість систем галузевого державного регулювання до приватизації підприємств-монополістів. 4. На підставі аналізу підходів до розробки інвестиційних програм реструктуризації обґрунтовано метод розробки інвестиційних програм на основі оцінки якості продукції за критерієм норми споживчої вартості. Під нормою споживчої вартості слід розуміти такий рівень виробництва продукції необхідної кількості та якості, який задовольняє визначені потреби споживачів. Такий показник є фактичною оцінкою споживчої вартості створюваного блага та дозволяє зробити певний прогноз щодо ринкових перспектив продукту. Запропонована модель впливу зміни норми споживчої вартості продукту на процеси реструктуризації промислових підприємств, що визначає час здійснення реструктуризації і необхідний обсяг інвестицій підприємств важкої промисловості дає змогу гармонізувати процеси інвестування в промисловість залежно від наявного рівня норми споживчої вартості продуктів вітчизняного та іноземного виробництва, а також визначити найбільш оптимальні напрями докладання зусиль, обсяги і моменти переключення інвестиційної стратегії підприємств важкої промисловості. 5. У зв’язку з необхідністю врахування у програмах реструктуризації декількох варіантів інвестицій виникає потреба застосування портфельного аналізу сукупності реальних об'єктів інвестування, що дає змогу сформувати пріоритети програми реструктуризації із урахуванням економічного стану підприємств та зниження ризику неповернення коштів. Для вирішення завдання обґрунтування інвестиційного портфеля реструктуризації, що зводиться до визначення його структури, прийнятної з позиції співвідношення доходу (прибутковості) на вкладений капітал і ризику, у дослідженні розроблено дві моделі: максимізація загального очікуваного доходу за обмеження загального обсягу інвестицій; мінімізація фактора ризику, як міра якого розглядається величина відхилення доходу від середнього значення. |
