У ході вирішення задачі формування механізму мотивації інвестора і підвищення інвестиційної активності були отримани такі висновки: 1. Процес інвестування в ринковій системі господарювання впливає на економічне зростання за багатьма напрямками. Серед них - більш швидке освоєння нової техніки і зменшення втрат від її морального зносу, наростаючі надходження амортизаційних відрахувань, впровадження нових прогресивних форм організації господарських зв'язків і керування по горизонталі, вертикалі та інші. Найбільш істотний виграш досягається товаровиробниками у вигляді додаткового приросту продукції, прибутку і амортизаційних відрахувань за рахунок прискорення інвестиційного циклу. 2. Аналіз інвестиційної діяльності в деяких галузях та підгалузях промисловості дає підставу для стриманого оптимізму в оцінці перспектив нормалізації відтворення основного капіталу. Однак умовою реалізації потенціальних можливостей ринку капіталу є стабільність фінансового сектора економіки, зниження процентних ставок і ризиків довгострокових вкладень, що багато в чому визначається роллю держави в сфері інвестиційної політики. Заходи, які спрямовані на підтримку життєвого рівня населення, повинні супроводжуватися заходами, які підтримують банки та інші фінансово-кредитні установи, що працюють із заощадженнями населення. 3. Основними факторами стійкого зростання інвестицій є: жорстка бюджетна політика, що дає можливість послабити податковий тиск і пом'якшити монетарну політику, разом з тим збільшивши доступність кредитів; мінімізація фінансових ризиків; збільшення можливостей довгострокового кредитування; посилення конкуренції між виробниками на галузевому рівні. 4. Однією з найважливіших вимог до аналізу інвестиційного клімату є його комплексність, всебічність, що означає реалізацію цілісного відтворювального підходу. 5. Формування інвестиційного клімату в Україні обумовлено домінуючим впливом конструкційної сталості мотиваційної системи цілеполагань. Інвестиційний клімат несе в собі інноваційно-моральні принципи функціонування й організації. 6. Формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні передбачає: вироблення загальноекономічних єдиних норм і правил діяльності для суб'єктів усіх форм власності і господарювання; чітке визначення специфічних функціональних правил з урахуванням особливостей різноманіття типів суб'єктів господарювання; механізм економічної відповідальності за стимулювання і підтримку з боку держави реальних секторів економіки і суб'єктів господарювання, здатних забезпечити конкурентноспроможне виробництво матеріальних та духовних благ. 7. Найважливішою задачею регулювання інвестиційного клімату з боку держави є координація господарської поведінки економічних суб'єктів, що виступає як самостійний засіб організації керування, який найкраще пристосований до забезпечення високого ступеня узгодженості функціонування автономних цілеспрямованих систем. Кінцевий результат економічного зростання – його соціальний підсумок. 8. У побудові моделі інвестиційного попиту доцільно враховувати: його соціальну обумовленість і багатоваріантність форм власності; розходження тактичного і стратегічного економічного інтересу і разом з тим можливості їх коригування; розвиток нових проміжних форм корпоративної взаємодії, удосконалювання механізму регулювання пропорцій відтворення; регулювання інтеграційних процесів в інвестиційній сфері співробітництва. 9. В інноваційній моделі економічного зростання принципово змінюється зміст механізму ефективної мотивації інвестора. Перетворення мотивації-потенції в мотивацію-реальність відбиває процес дисконтування з метою збалансування інтересів суб'єктів заощадження й інвесторів. При розрахунку чистої дисконтованої вартості необхідно враховувати в однаковій мірі рух матеріального і людського капіталу. 10. Активізація мотиваційного механізму інвестора передбачає визначення розміру стимулу для кожного учасника інвестиційного процесу. Такий підхід передбачає: необхідність обліку вартості висококваліфікованої робочої сили, установлення жорсткої залежності величини трудового доходу працівника від індивідуального внеску і кінцевих результатів діяльності підприємства в цілому; створення прогресивної соціальної інфраструктури; розвиток цивілізаційної культури корпоративного керування. 11. Доведено, що галузеві зрушення, що відбуваються в Україні, тісно переплітаються з загальними інституціональними змінами у світовому господарстві. Досліджувані галузеві структурні зрушення можна охарактеризувати як структурно-інституціональні. Мотивацію інвестора в умовах глобалізації слід пов’язувати не тільки з розширенням виробництва і споживання, але й з удосконаленням соціальних, духовних потреб людини, розвитком культури економічного мислення. 12. Зв'язок економічного зростання з глобальним відтворенням визначається: співвідношенням простого і розширеного відтворення; діалектичною залежністю «виробництво-споживання»; розвитком суспільного поділу праці. Розширення меж економічного зростання вимагає використання трудових стимулів, справедливої системної організації обміну і споживання, досягнення збалансованості споживчого ринку. |