Анотація до роботи:

Чаленко Н.В. Формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств (на прикладі швейних підприємств). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (легка промисловість). – Київський національний університет технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України, Київ, 2008.

В дисертації досліджуються форми, організація та методи інноваційної діяльності швейних підприємств як системи. Узагальнено моделі механізму інноваційної діяльності підприємства та розкрито сутність інноваційного потенціалу як її базисної складової. Визначено вихідні положення товарної інноваційної політики промислових підприємств.

Обґрунтовано методичний підхід до оцінки інноваційного потенціалу та визначення інноваційних пріоритетів швейного підприємства. Спроектовано алгоритм формування програми інноваційної діяльності швейних підприємств. Здійснено аналітичні розрахунки інноваційного потенціалу та інноваційної діяльності швейних підприємств.

Визначені параметри та здійснена економічна оцінка процесу освоєння нової продукції. Вдосконалені методи оперативного планування виробництва нової продукції.

В дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання розробки теоретико-методичних положень, прикладних рекомендацій щодо формування механізму інноваційної діяльності швейних підприємств. Проведене дослідження надало можливість зробити наступні висновки та пропозиції.

1. Встановлено, що суттєву роль в забезпеченні ефективної інноваційної діяльності відіграють механізми його здійснення. Оскільки процес інноваційної діяльності необхідно розглядати, насамперед, з позицій конкретного підприємства, що здійснює господарську діяльність, в роботі розроблено механізм інноваційної діяльності підприємства.

Такий підхід, на відміну від існуючих передбачає оцінку інноваційного потенціалу та на цій основі визначення можливих напрямів інноваційного розвитку, спрямованих на подолання слабких місць.

2. З’ясовано, що успіх підприємства значно залежить від своєчасної і об’єктивної оцінки, освоєння та підвищення його інноваційного потенціалу. Дослідження показали, що це питання є актуальним, але недостатньо дослідженим, що підтверджується неоднозначністю тлумачення сутності категорії «інноваційний потенціал», вузькою інтерпретацією, відсутністю системності й методологічного забезпечення при його розгляді.

В результаті узагальнення наукових підходів до визначення інноваційного потенціалу запропоновано власне його визначення як економічної категорії: «Інноваційний потенціал – це сукупність ресурсів та інституційних факторів інноваційного процесу, які характеризують рівень спроможності створювати та сприймати новини у всіх сферах функціонування підприємства для досягнення високих кінцевих результатів».

3. Зміцненню конкурентних переваг підприємств буде сприяти активізація процесу оновлення продукції українських підприємств як вирішальний крок в боротьбі за виживання. Запропонований в роботі алгоритм процесу формування товарної інноваційної політики передбачає, що підприємство повинно постійно здійснювати портфельний стратегічний аналіз, результатом якого можуть бути рішення про подальший промисловий випуск продукції, що користується попитом на ринку, рішення про виведення з виробництва нерентабельної продукції та (або) рішення про оновлення продукції.

Визначено основні фактори, які в сучасних умовах мотивують оновлення продукції і визначають інтенсивність інноваційного процесу: очікування нового товару (продукту) споживачами, не оформлене у конкретних потребах; неповне задоволення наявних потреб; поява нових потреб; наявність конкурентоспроможного виробу у стадії розробки; ослаблення конкурентної позиції виробів, що випускалися раніше; висока ймовірність отримання певної частки ринку; прибутковість нових товарів.

4. Доведено, що процес оновлення забезпечується наявними ресурсами для здійснення інноваційного розвитку та інституційними важелями, які створюють умови для найбільш ефективного використання цих ресурсів.

   В роботі пропонується підхід щодо ресурсно-інституційної структури інноваційного потенціалу та обґрунтовано методику оцінки інноваційного потенціалу підприємства, яка є орієнтованою на конкретну галузь і адаптованою до практичного використання на швейних підприємствах (рис. 3).

   Оскільки більшість напрямів інноваційного розвитку вимагає значних фінансових вкладень, вибір пріоритетних напрямів пропонується здійснювати на основі оцінки кожної складової інноваційного потенціалу за певним напрямом та за ступенем його впливу на результати діяльності і конкурентні переваги. Зазначений підхід за допомогою розробленої матриці дозволяє визначати зони найпріоритетніших напрямів, середніх та найнижчих інноваційних пріоритетів (рис. 4).

   5. Запропонована методика техніко-економічного аналізу передбачає оцінку ринкових пропозицій техніки та технології, вибір та оцінку одиничних факторів та обрання технічного рішення за узагальнюючим критерієм їх сумарної оцінки на одиницю капітальних витрат. Найкращим слід вважати таке технічне рішення, що має найбільше значення узагальнюючого критерію.

   Обгрунтовані критерії та процедури скрінінгового та преферентивного аналізу при формуванні інноваційного портфеля. Основним критерієм скрінінгового аналізу визначено вартість капіталу проекту, критерієм для преферентивного аналізу рекомендовано використати переважно чисту приведену вартість (NPV).

   6. Експериментальні аналітичні розрахунки інноваційного потенціалу деяких швейних підприємств дозволили визначити їх інноваційні пріоритети: для ЗАТ ВТШФ «Дана» пріоритетними напрямами інноваційної діяльності є продуктовий та техніко-технологічний, для КП Дніпропетровської виробничо-торгової фірми «Славутич» – кадровий, фінансовий та інституційний, а для Хмільницької швейної фабрики «Лілея» – продуктовий, техніко-технологічний та фінансовий.

   Відповідно до визначених пріоритетів обґрунтувано програму інноваційної діяльності швейних підприємств.

   7. Параметри процесу освоєння не можуть бути уніфікованими щодо певної галузі виробництва на рівні галузевих рекомендацій через специфічні умови, в яких він здійснюється на кожному окремому підприємстві і тому потрібні не галузеві рекомендації, а прийнятні у практичному використанні інструменти вивчення цього процесу в конкретній ситуації. Пропонується визначати втрати у випуску при освоєнні нової продукції на основі первинних даних про динаміку фактичного випуску продукції і представницької кількості моделей, а також відхилень від запланованого (розрахункового) значення. Даний підхід дозволяє встановлювати зв’язок між однорідністю моделей і цими втратами.

   8. За результатами проведених досліджень визначено фактори, що впливають на параметри процесу освоєння, здійснена класифікація та зв’язок виробничих втрат і витрат при освоєнні нової продукції, вдосконалена методика економічної оцінки оновлення продукції, яка на відміну від існуючих підходів враховує втрати, пов’язані із зниженням якості продукції в період освоєння і надає можливість врахування додаткових витрат, пов’язаних з необхідністю зміни структури робочих місць через різну потребу в обладнанні.

   9. З’ясовано, що основні шляхи підвищення економічності освоєння нової продукції лежать в площині комплексної підготовки і планування виробництва. Результати дослідження засвідчили, що найважливішими задачами оперативного планування виробництва швейних виробів є оптимізація розподілу моделей між швейними потоками і оптимізація послідовності запуску нових моделей у потоки. Для реалізації поставлених задач пропонується розподіл моделей між швейними потоками здійснювати на основі групування моделей в однорідні групи відносно встановленої величини коефіцієнта однорідності та оптимізації черговості запуску моделей у швейні потоки, яка відрізняється від існуючої методом оцінки стабільності, критерієм оптимізації та підходом до визначення кількості припустимих варіантів послідовності.

   Оптимізація процесу оновлення та освоєння продукції призводить до зменшення втрат і витрат виробництва, підвищення гнучкості виробничого процесу та отримання річного економічного ефекту ЗАТ ВТШФ «Дана» - 173,209 тис. грн., КП ДВТФ «Славутич» - 216,893 тис. грн., Хмільницької швейної фабрика «Лілея» - 158,63 тис. грн.

   Використання запропонованих у дисертаційному дослідженні рекомендацій щодо застосування теоретико-методичних підходів формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств дає змогу оцінювати інноваційний потенціал, підвищувати ефективність його використання, прискорювати процес оновлення та освоєння нової продукції.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях, монографіях:

1. Чаленко Н.В. Фінансове забезпечення інноваційної діяльності // Шляхи активізації інноваційної діяльності підприємств: Монографія / О.І.Волков, М.П.Денисенко, А.П.Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І.Волкова, проф. М.П.Денисенка. – К.: КНУТД, 2005. – С. 359-384.

2. Малова Т.Л., Чаленко Н.В. Економічний та організаційний аспекти оновлення продукції швейних підприємств // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. – К.: КНУТД. – 2003. – № 4. – С. 76-80. (Особистий внесок – встановлено і обгрунтовано зв’язок між розміром зниження випуску і рівнем однорідності моделей, визначені основні шляхи підвищення економічності освоєння нової продукції).

3. Чаленко Н.В. Обґрунтування підходу до визначення доцільності інвестування інноваційних проектів // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. – Ч.2. – Том 2 (55). – Хмельницький. - 2003. - № 5. – С. 94-98.

4. Чаленко Н.В. Формування амортизаційної політики підприємства // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. – Ч.2. – Том 1 (46). –Хмельницький. – 2002. – № 4. – С. 131-135.

5. Чаленко Н.В. Інноваційний потенціал підприємства: сутність, визначення, складові // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. – К.: КНУТД. – 2005. – № 5(25). – С. 83-86.

6. Малова Т.Л., Чаленко Н.В. Освоєння нової продукції на підприємствах швейної промисловості // Збірник наукових праць. Київський національний університет технологій та дизайну. – Том 1. – Київ. – 2003. – С. 19-24. (Особистий внесок – вдосконалені класифікації факторів впливу на тривалість періоду освоєння та виробничих втрат і витрат при освоєнні нової продукції, уточнені заходи щодо їх скорочення).

7. Малова Т.Л., Чаленко Н.В. Діагностика інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості// Збірник наукових праць. Київський національний університет технологій та дизайну. – Том 2 (16). – Київ. – 2004. – С. 69-74. (Особистий внесок – розроблена інноваційна піраміда, яка відображає логіку інноваційного процесу, визначені основні вимоги до системи показників та обґрунтовані складові інноваційного потенціалу підприємств).

8. Чаленко Н.В. Визначення інноваційних пріоритетів швейного підприємства // Економіка і держава. – 2006, № 11. – С. 42-43.

9. Столяров В.Ф., Чаленко Н.В. Проблеми формування програми інноваційної діяльності швейних підприємств // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – № 22. – С. 20-23. (Особистий внесок – викладено підхід щодо основних позицій формування портфеля інноваційної діяльності швейних підприємств).

в інших виданнях

10. Чаленко Н.В. Фінансове забезпечення інноваційної діяльності // Інноваційний розвиток промисловості України: Навч.посібник / О.І.Волков, М.П.Денисенко, А.П.Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І.Волкова, проф. М.П.Денисенка. – К.: КНТ, 2006. – С. 264-293.