У дисертаційній роботі на основі узагальнення і аналізу теоретичних і практичних матеріалів обгрутовано напрями вдосконалення механізму господарювання сільськогосподарських підприємств і забезпечення на цій основі підвищення ефективності агропромислового виробництва. Наукові та практичні результати полягають у розробці пропозицій щодо формування ефективного господарського механізму аграрних формувань. 1. Формування механізму прибуткового господарювання в агропромисловому комплексі повинно ґрунтуватись на єдиних принципах і орієнтуванні всіх його сфер на досягнення високоефективних результатів виробництва. Він має забезпечувати своєчасне і гнучке реагування на зміни внутрішнього і зовнішнього середовища, а також максимальну зацікавленість усіх працівників якнайповніше використовувати наявні виробничі ресурси, об’єднання зусиль розрізнених, самостійних підприємств аграрного і промислового переробного секторів економіки, які спрямовані на створення цілісної управлінської системи, що забезпечує раціональне використання природного, трудового, матеріального та інвестиційного потенціалів економічних суб’єктів. 2. На основі узагальнення теоретичних матеріалів в дисертації розвинуто тлумачення поняття механізму господарювання в умовах ринкових відносин, під яким слід розуміти систему взаємозв’язку і взаємодії форм та методів господарювання, за допомогою яких здійснюється організація та управління виробничо-економічною діяльністю підприємства 3. Проведений аналіз діяльності суб’єктів господарювання сільськогосподарського виробництва Тернопільщини протягом 1990-2006 рр. показав, що незважаючи на проведення ряду реформ, спрямованих на формування ринкового середовища, у цій сфері продовжуються кризові явища і має місце нестабільність. Відсутність належного впливу механізму господарювання в аграрній сфері призвела до структурних змін виробничої діяльності у розрізі її суб’єктів. Виробництво сільськогосподарської продукції перемістилось в особисті селянські господарства, в яких за 1990-2006 рр. обсяги виробництва зросли на 14,7%. Щодо сільськогосподарські підприємства, то вони на сучасному етапі виробляють лише 26,2% валової продукції до рівня 1990 року. 4. У складі сільськогосподарських підприємств області створені і функціонують різні організаційно-правові формування, 51,9 % яких припадає на приватні сільськогосподарські підприємства. Вони мають найвищий рівень рентабельності, найнижчою тут є збитковість виробництва продукції тваринництва (-0,8 %). На другому місці за чисельністю та фінансовими результатами знаходяться господарські товариства. Виробничі кооперативи займають низьку питому вагу (2,6 %) і зовсім незначну - державні підприємства (1,3 %). Приватно – орендні підприємства досягли більш високих фінансових результатів на виробництві основних видів сільськогосподарської продукції, за винятком м’яса великої рогатої худоби. Збитковим виявилось виробництво продукції майже по всіх позиціях у виробничих сільськогосподарських кооперативах області. 5. Проведені дослідження та узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду переконливо свідчать про необхідність регулювання державними органами економічних відносин в агропромисловому комплексі та стимулювання ефективності виробництва сільськогосподарської продукції за допомогою введення в дію елементів організаційно – господарського механізму. До основних з них належать здійснення соціально – економічного захисту і підтримки товаровиробників, поєднання державного регулювання розвитку галузі з економічною свободою суб’єктів її ринку, покращення соціально – економічних умов сільськогосподарських товаровиробників до рівня у національному господарстві. 6. В дисертаційній роботі обґрунтовано, що в сучасних умовах дію механізму господарювання необхідно насамперед спрямувати на становлення тих галузей, що мають важливе стратегічне значення. До них належать цукробуряківничий і тваринницький підкомплекси. Незважаючи на втрачені за кордоном ринки збуту цукру та його невисоку конкурентноздатність, альтернативи відновленню цукробуряківничого підкомплексу не повинно бути. Треба максимально спрямувати економічний механізм на відновлення традиційних ринків збуту цукру як за межами, так і всередині країни. Оцінюючи сучасний стан розвитку цукробуряківничого підкомплексу, можна стверджувати, що ефективне його функціонування неможливе без формування системи державного регулювання, усунення монополізму з боку переробних підприємств, встановлення ринкових цін на буряки і цукор на основі попиту і пропозиції. 7. Проведений аналіз розвитку тваринництва показав, що особливістю сучасного його стану є занепад усіх галузей, зменшення поголів’я, постійне скорочення виробництва м’яса і молока, зростання їх собівартості та зниження прибутковості. Тому однією із найважливіших функцій держави повинно стати створення нових і відновлення зруйнованих тваринницьких комплексів та підвищення економічної ефективності їх функціонування на основі досягнення паритету цін, еквівалентності обміну між промисловістю і сільським господарством, поліпшення системи матеріально–технічного забезпечення, розширення маркетингової діяльності підприємств, зниження матеріало – і енергоємності продукції. Відновлення галузі тваринництва вимагає створення надійної кормової бази. Тому для піднесення стану розвитку скотарства нами опрацьовано економіко – математичну модель розрахунку оптимального раціону для дійних корів живою масою 500 кг з добовим надоєм 16 кг молока при жирності 3,8 %. Мінімальна вартість добового раціону при цьому становить 10,83 грн. 8. Інтеграційні процеси в системі «виробництво молока – переробка - реалізація» необхідно спрямувати на технологічне об’єднання діяльності сільськогосподарських і переробних підприємств, а згодом їх органічне злиття у юридично єдині формування. Враховуючи, що в даний час 92,5 % молока виробляється в господарствах населення, вважаємо доцільним в населених пунктах створювати кооперативні об’єднання особистих селянських і фермерських господарств. 9. Збільшення обсягів виробництва і споживання м’яса на душу населення необхідно забезпечувати насамперед за рахунок формування цивілізованого ринку свинини. Пріоритет у нарощуванні поголів’я свиней і збільшенні виробництво свинини потрібно надавати тим реформованим сільськогосподарським підприємствам, які мають досвід ефективного ведення даної галузі. Відновлюючи свинарство у великотоварних сільськогосподарських формуваннях, необхідно у даний час створювати умови для виробництва свинини в особистих селянських господарствах, які забезпечують близько 85 % його обласного показника. Проведені нами розрахунки показали, що питома вага свинини може бути доведена до 45 – 50 % загального м’ясного балансу області. 10. Ефективне функціонування АПК практично неможливе без розширення та поглиблення міжгалузевих зв’язків. У дисертації обґрунтовано, що удосконалення організаційно–економічних відносин між основними ланками комплексу слід розглядати як необхідну умову підвищення ефективності його функціонування загалом. Для створення сприятливих умов щодо стабілізації між усіма сферами агропромислового комплексу насамперед необхідно розв’язати проблему встановлення адекватних цін на продукцію. Вирішальну роль у розвитку агропромисловому виробництва має виконання позицій визначених законом України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року». 11. Відновлення високотоварного виробництва та надання окремим галузям стратегічного напряму розвитку вимагає вдосконалення кредитного механізму в агропромисловому виробництві. Кредитування аграрного сектора області здійснюється різними банковими структурами. Тому назріла необхідність створення спеціалізованого аграрного банку, який би визначав основи фінансово-кредитної системи для обслуговування АПК. Паралельно із створенням аграрного банку у мікрокредитуванні сільськогосподарського виробництва важливу роль повинні відігравати кредитні спілки, які необхідно розширювати у всіх районах області. Банкам, які активно займаються кредитуванням сільськогосподарського виробництва необхідно з боку держави надавати підтримку. | 