1. Мотивацію праці в сільському господарстві пропонується трактувати як процес внутрішнього спонукання людини до високоефективної праці шляхом свідомого вибору певного комплексу трудових дій, спрямованих на задоволення особистих потреб працівника та реалізацію його інтересів, які останнім часом збільшуються у зв’язку з набуттям ним статусу власника земельних та майнових паїв. Виходячи із економічного змісту поняття “стимулювання праці”, виявлено, що домінуючим видом на сьогодні є матеріальне стимулювання, яке найбільш ефективне за умови, що питома вага його перебуває в оптимальному співвідношенні з основною заробітною платою. 2. Заробітну плату визначено як винагороду за працю, яка відображає відносини між роботодавцем та найманим працівником, є елементом ринку праці, витрат виробництва, а також вагомим матеріальним стимулом до праці. Чинник мотивації праці виявляється найбільше в необхідності забезпечення життєвих потреб працівника. Заробітна плата при цьому є ціною, яку працівник отримує як плату за ризик. 3. Встановлено, що діючі на сьогодні в аграрному секторі системи оплати праці є мотиваційно слабкими, а взаємозв’язок між заробітками працівників і результатами господарювання з року в рік ослаблюється. Рівень оплати праці майже не залежить від трудових зусиль працівників, а формується під впливом зовнішніх факторів (економічна ситуація в країні, інфляція, державне регулювання тощо). З метою ефективної дії система оплати праці має формуватися так, щоб відповідати всім умовам, притаманним для підприємства, в межах якого вона впроваджується, а контроль за дією системи має здійснюватися таким чином, щоб вона виконувала своє призначення. 4. Незважаючи на те, що фонд оплати праці типових аграрних підприємств формується за рахунок госпрозрахункового доходу, заборгованість підприємств перед працівниками або неспроможність господарств своєчасно виплачувати заробіток через їх низьку прибутковість або неприбутковість фактично зумовлює формування фонду оплати праці за залишковим принципом. Такий підхід до організації оплати праці в аграрних підприємствах призводить до невиконання заробітною платою стимулюючої функції. У сільському господарстві кошти з фонду додаткової заробітної плати в основному використовуються для оплати щорічних відпусток працівників та вислуги років. Заохочувальних і компенсаційних виплат підприємства колективної та приватної форм господарювання своїм працівникам не здійснюють. 5. Стан оплати праці в аграрному секторі є особливо загрозливим: її рівень майже втричі нижчий, ніж у промисловості. Середньомісячна заробітна плата одного працівника за 2000–2004 рр. по Запорізькій області дорівнювала 168-353 грн. Питома вага оплати праці в структурі собівартості продукції в модельних аграрних підприємствах є надто низькою: найвища спостерігається в ДГ “Мелітопольське” у 2002 р. – 29,9 %, найнижча – у 2001 р. в СБК “Україна” – 9,9%. Такі істотні розбіжності у частках витрат на оплату праці між підприємствами державного і недержавного сектора пояснюються диспаритетом цін, неефективною організацією господарської діяльності в новостворених аграрних підприємствах, відсутністю в них кваліфікованих спеціалістів, незаінтересованістю працівників у високопродуктивній праці, а також високою часткою орендної плати за земельні та майнові паї в загальній структурі собівартості продукції колективних і приватних підприємств. 6. Спад продуктивності праці в аграрних підприємствах значною мірою зумовлений суб’єктивними факторами, насамперед недоліками в організації та стимулюванні праці. Основним принципом організації праці є забезпечення приросту заробітної плати залежно від приросту продуктивності праці. Вивчення в типових аграрних підприємствах залежності рівня оплати праці від її продуктивності показало, що в даних господарствах поки що не сформувалася чітка тенденція щодо випередження темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання оплати праці. 7. Все вищезазначене показує, що розвиток сільського господарства першочергово пов’язаний з розвитком системи мотивації праці, ефективним використанням її матеріальної основи. У зв’язку з цим запропоновано державний механізм реалізації політики мотивації праці в сільському господарстві, який складається з таких елементів: демографічна політика; охорона здоров’я сільського населення, забезпечення належних умов праці; політика зайнятості на ринку праці та ліквідація безробіття; заходи у сфері освіти і професійного навчання; законодавчо-нормативне регулювання; заходи у сфері доходів і соціальний захист сільського населення. 8. Найважливішим інструментом мотивації праці, який захищає інтереси сільськогосподарських працівників, визначено мінімальну заробітну плату. Достатній її рівень можна використовувати для боротьби проти бідності на селі. Вона повинна гарантувати задоволення основних життєвих потреб працівників сільського господарства. Визначено цілі запровадження мінімальної заробітної плати: захист найбільш низькооплачуваних робітників, найбільш уразливих категорій працюючих за наймом у сільському господарстві, запобігання падінню заробітної плати нижче від прожиткового мінімуму. 9. Прогнозування визначено складовою мотивації праці в сільському господарстві. З метою більш повного охоплення прогнозуванням матеріальної основи оплати праці пропонується додатково використовувати такі параметри, що забезпечують пропорції відтворювальних процесів у сільському господарстві: середньорічну оплату праці та фактори, що на неї впливають – валова продукція на 1 працівника; валова продукція на 1 га сільськогосподарських угідь; валова продукція на 100 грн. основних фондів, валовий дохід на 1 га сільськогосподарських угідь, валовий дохід на 1 працівника, основні фонди на 1 працівника, основні фонди на 1 га сільськогосподарських угідь, виражені у грошовому вимірникові. 10. На основі створеної функціональної моделі розроблено економічний механізм мотивації праці в аграрних підприємствах різних форм господарювання, який передбачає чотири етапи: вибір і оцінка факторів, що впливають на оплату праці; розробка моделі оплати праці за результатами роботи підприємства; прогнозування рівня оплати праці; контроль за змінами в оплаті праці та розробка заходів, спрямованих на оптимізацію значень факторів, які впливають на рівень оплати праці. 11. У результаті прогнозу найвищий рівень заробітної плати в 2007 р. очікується в СВК “Україна” – 9217 грн. (на рік на одного працівника), а найнижчий в ПП “Незалежність” – 2778 грн., при цьому величина досліджуваного показника в типовому господарстві приватної форми господарювання навіть не дорівнює гарантованій мінімальній заробітній платі. Дані прогнозу необхідно взяти до уваги і вжити всіх можливих заходів, щоб запобігти подальшому зниженню величини заробітної плати працівників цього підприємства. У 2007 р. очікувана величина оплати праці в середньому по аграрних підприємствах Запорізької області становитиме 6242 грн. на рік. | 