У дисертації досліджено питання формування культури професійної самореалізації майбутніх учителів фізичного виховання, що є необхідною передумовою їх підготовки до ефективної професійної самореалізації. Отримані результати підтверджують положення гіпотези, а досягнута мета та виконані завдання дослідження є основою для таких висновків. 1. На сучасному етапі становлення та розвитку вищої освіти в Україні актуалізується проблема формування в майбутніх педагогів культури професійної самореалізації. Це стосується насамперед учителів фізичного виховання, оскільки від їхньої професійної діяльності залежить духовне й фізичне здоров’я майбутніх поколінь. 2. На підставі вивчення та аналізу психолого-педагогічної літератури розкрито багатоманіття підходів до визначення поняття „культура самореалізації”, обґрунтовано авторське тлумачення терміна „культура професійної самореалізації”, яке розглядається нами як одна зі складових індивідуальної педагогічної культури, що об’єднує в собі цінності й професійні якості, які в сукупності сприяють соціально корисній реалізації професійного потенціалу. Культура професійної самореалізації вчителя фізичного виховання є системним утворенням, у рамках якого в єдності виступають особистісний та діяльнісний компоненти. В особистісному компоненті інтегровано цінності, властивості, здібності, що є необхідними для професійної самореалізації; діяльнісний компонент поєднує знання та вміння, які потрібні вчителю фізичного виховання для соціально корисної професійної самореалізації. 3. Критеріями сформованості культури професійної самореалізації в майбутніх учителів фізичного виховання вважаємо: в особистісному компоненті: сприйняття буття, емпатію, самовідношення, автономність, ціннісні орієнтації; у діяльнісному компоненті: креативність, цілеспрямованість, професійне самосприйняття, спонтанність, комунікативність. 4. Формуванню культури професійної самореалізації майбутніх учителів фізичного виховання у фаховій підготовці сприяло створення таких психолого-педагогічних умов: запровадження особистісно орієнтованого підходу до навчання; стимулювання виявлення студентами автономної поведінки під час засвоєння професійно орієнтованих дисциплін за оновленим та вдосконаленим змістом; розробка та впровадження спеціальної позааудиторної програми формування культури професійної самореалізації; спрямування навчально-виховного процесу на передачу студентам досвіду культури професійної самореалізації кращих педагогів і вчителів фізичного виховання й перетворення його в індивідуальний досвід студентів у середовищі, що максимально наближене до професійних реалій. 5. Експериментально доведено, що в результаті забезпечення цих умов у студентів сформовано: вміння визначати цілі та засоби вдосконалення занять з фізичного виховання, навички педагогічної взаємодії, творчі здібності, які у своїй сукупності сприяють повноцінній професійній самореалізації. Успіху сприяли діалогічні методи, спілкування з кращими вчителями фізичного виховання і іншими педагогами – носіями культури професійної самореалізації, дискусії, самоспостереження (за допомогою відеозйомки), педагогічні тренінги, набуття досвіду професійної самореалізації в умовах, максимально наближених до професійної діяльності. 6. За підсумками формувального експерименту встановлена позитивна динаміка рівня сформованості культури професійної самореалізації в експериментальних групах. Така динаміка спостерігалася в підвищенні автономності, емпатії та рівня самоактуалізації, комунікативності, цілеспрямованості, креативності майбутніх учителів фізичного виховання. Цей висновок ґрунтується на результатах експертного оцінювання сформованості культури професійної самореалізації. Так, за результатами дослідження в ЕГ 1 кількість студентів із середнім рівнем підвищилася на 27,3%; з високим рівнем – на 27,3%; з низьким – зменшилася на 54,6%. В ЕГ 2 кількість студентів із середнім рівнем підвищилася на 32,26%; з високим – на 29,04%, з низьким – зменшилася на 61,3%. У контрольній групі кількість студентів із середнім рівнем підвищилася на 8,3%, з низьким рівнем зменшилася на 8,3%, а з високим – осталася незмінною. Доведено, що в ЕГ 2, студенти якої окрім навчального процесу були залучені до роботи професійно-педагогічного клубного об’єднання, процес формування культури професійної самореалізації відбувався найінтенсивніше. Такий висновок ґрунтується на тому, що в цій групі спостерігався найвищий середній бал, визначений на основі експертного оцінювання. Крім того, у процесі порівняння кількісних показників сформованості культури професійної самореалізації експериментальних груп між собою виявлено, що середні арифметичні ЕГ 2 достовірно вищі у порівнянні з результатами ЕГ 1 і КГ. 7. Таким чином, аналіз та інтерпретація отриманих результатів дослідно-експериментальної роботи підтвердили ефективність запропонованих педагогічних умов формування культури професійної самореалізації майбутніх учителів фізичного виховання. Проведене дослідження не претендує на остаточне розв’язання проблеми формування культури професійної самореалізації. Воно закладає основу для подальшого теоретичного та методичного пошуку моделі й технологій розвитку культури професійної самореалізації учителів фізичного виховання, адаптованих до нових вимог Європейського освітнього середовища. |
