1. Одним із сучасних шляхів реорганізації вищої освіти в Україні є компетентнісний підхід щодо підготовки фахівців будь-якого профілю, зокрема, педагогічного. В контексті даного підходу ми формулюємо наступне визначення поняття культури педагогічного спілкування – це складова професійної компетентності педагога, що становить собою компетентність у спілкуванні, яка детермінується його особистісно комунікативним потенціалом, а також системою фахової комунікативної підготовки, спрямованою на формування та розвиток таких професійних знань, умінь та навичок, що забезпечують наявність перцептивної, інтерактивної та комунікативної компетенцій майбутнього педагога. 2. На основі визначених складових культури педагогічного спілкування нами виділено три рівні сформованості культури педагогічного спілкування майбутнього учителя початкових класів: початковий, достатній та високий. Вивчення реального стану сформованості культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкових класів виявило переважно його початковий рівень, що свідчить про їхню неготовність до даного виду професійної діяльності. 3. Результати проведеного аналізу наукових джерел, стану фахової підготовки майбутніх учителів початкових класів дають підстави стверджувати, що проблема формування культури педагогічного спілкування в рамках їхньої професійної підготовки у гуманітарно-педагогічному коледжі є недостатньо вивченою. Зокрема, не обґрунтовано шляхи та педагогічні умови такої роботи. 4. На основі визначених нами педагогічних умов змодельована методика комунікативної підготовки учителів початкової школи, що об’єднала у собі три взаємопов’язані етапи роботи з підготовки до педагогічного спілкування: змістово-мотиваційний, операційно-технологічний та оцінно-рефлексивний. Ефективність процесу комунікативної підготовки майбутніх учителів початкових класів забезпечується дотриманням таких педагогічних умов: 1) наявність високого рівня розвитку культури педагогічного спілкування викладачів ВНЗ як організаторів навчально-виховного процесу на засадах ідей гуманістики і технології суб’єкт-суб’єктної взаємодії; 2) організація педагогічно доцільного процесу комунікативної підготовки студентів гуманітарно-педагогічного коледжу в процесі аудиторної та позааудиторної навчальної діяльності на основі компетентнісного підходу до професійної підготовки фахівців згідно з основними принципами педагогіки та досягненнями психологічної науки; 3) спонукання майбутніх педагогів до самовиховання та самовдосконалення у педагогічному спілкуванні. 5. Одержані результати підтверджують значну ефективність запропонованої нами моделі комунікативної підготовки майбутніх учителів початкових класів. Про це також свідчать порівняльні дані констатувального та формувального експериментів. За результатами прикінцевої повторної діагностики відбулися позитивні зміни у рівнях сформованості культури педагогічного спілкування у студентів експериментальних груп. Зокрема, на 40,8% зросло число студентів експериментальних груп з високим рівнем сформованості культури педагогічного спілкування. У контрольних – високий рівень виявлено лише у 5,9% обстежених. Результати проведеної роботи дають підстави вважати, що мету та завдання дослідження зреалізовано, закладені в основу гіпотези припущення, підтверджено. Досягнуті результати загалом відіграють суттєву роль у підготовці висококваліфікованих педагогічних кадрів, забезпеченні високого рівня їхньої компетентності у педагогічному спілкуванні. Зокрема, у майбутніх педагогів формується гуманістична мотиваційно-ціннісна основа педагогічного спілкування, підвищується рівень розвитку комунікативних, інтерактивних та перцептивних умінь й навичок, удосконалюється здатність до оцінно-рефлексивної діяльності та проектування моделі самовдосконалення. Проведене дослідження, звісно, не вичерпує всіх аспектів формування культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкових класів і не претендує на всебічне розкриття визначеної теми. Так, подальшого вивчення потребують особливості підготовки майбутніх учителів початкової школи до спілкування з майбутніми колегами, батьками школярів, з учнями з особливими потребами та дітьми-сиротами тощо. |
