У дисертації викладено теоретичне узагальнення і обґрунтовано вирішення наукової проблеми, що полягає у розробці науково-методичних підходів та практичних заходів підвищення конкурентоспроможності зернового господарства. Результати роботи дають підстави для наступних висновків: Конкурентоспроможність зерновиробництва характеризується як можливість його ефективної і прибуткової діяльності на основі раціонального розміщення та використання ресурсів для задоволення споживчого попиту на зерно в умовах конкурентного ринку, що виробляється із застосуванням інновацій. Важливим моментом її дослідження є визначення конкурентних переваг, які включають виробничі, фінансові, маркетингові аспекти як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках.
2. Досягнення конкурентоспроможності зернової продукції в Україні та Херсонській області ускладнюють: недостатнє та повільне техніко-технологічне переозброєння галузі; фрагментація сільськогосподарських угідь; низька продуктивність праці; низькі доходи товаровиробників від реалізації зерна; недостатній державний протекціонізм. До конкурентних переваг зерновиробництва регіону відносяться: значний агроресурсний потенціал; масштабність галузі; органічне землеробство, раціональна спеціалізація; використання інновацій та потужної селекційної бази; кооперація та інтеграція у зерновиробництві. Реалізація експортного потенціалу стримується відсутністю міжнародної стандартизації продукції та недостатньою інтегрованістю галузі у світовий зерновий ринок. 3. Конкурентоспроможність зерновиробництва у Херсонській області характеризує масштабність його обсягів (1,5 млн. т в середньому в рік); стабільність посівних площ – на рівні 58,0-60,0% всіх сільськогосподарських угідь; збільшення виробництва високоякісних твердих сортів пшениць; висока питома вага зерна у структурі продаж (понад 40,0%); належна матеріально-технічна база та інфраструктурне забезпечення; зручне положення для експорту. 4. Слабкими сторонами конкурентоспроможності зерновиробництва є збір понад 30,0% урожаю зерна в умовах малопродуктивних господарств населення та недостатнього внесення добрив та засобів захисту рослин. Це призвело до зниження його товарності до рівня 34,7%. Проте низька собівартість та високий споживчий попит зерна дозволили забезпечити понад 235,3 млн. грн. прибутку від його реалізації. 5. На ринку зерна в регіоні присутні різноманітні комерційні структури та посередники. Саме їм реалізується понад 1/3 зернових культур. У здійсненні експорту продукції власне товаровиробники відсутні. Через біржову торгівлю реалізується також лише 20,0% продукції. 6. Незважаючи на наявність разгалудженої мережі переробних підприємств, потужності по виробництву борошна, круп, хлібобулочних виробів використовуються на 50,0-60,0%. Між тим експорт борошна може бути альтернативним напрямом забезпечення конкурентоспроможності зерновиробництва. Його обсяг на рівні 200-220 тис. т щорічно забезпечить 12,0 млн. грн. прибутку у перспективі. 7. Значними резервами конкурентоспроможності виробництва зерна є мінімізація транспортних витрат та витрат внутрішньовиробничих операцій по доробці зерна на елеваторах. Нами розроблена імітаційна модель їх оптимізації для елеватора в с. Надеждівка та сільськогосподарських підприємств Бериславського району Херсонської області. Впровадження такого логістичного управління зерновими потоками сприятиме не тільки збільшенню доходів виробників та переробників, але й покращенню якості продукції. 8. Особливу роль в підвищенні конкурентоспроможності зернового виробництва має підвищення якості зернової продукції, вдосконалення та розширення асортименту переробки на інвестиційно-інноваційній основі. Це сприятиме розширенню експортних операцій та збільшенню прибутковості галузі. 9. Організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспромож-ності зерновиробництва в регіоні включає розвиток біржової торгівлі; встановлення паритету цін; державний протекціонізм на ринку зерна; створення Асоціації товаровиробників – експортерів зернової продукції. Важливе значення мають вдосконалення оподаткування та кредитування, маркетингові дослідження кон’юктури зернового ринку, його інфраструктурне забезпечення. |