У процесі дисертаційного дослідження нами було здійснено теоретичний аналіз проблеми формування конфліктологічної компетентності соціального педагога в умовах магістратури, виявлено та експериментально перевірено педагогічні умови досліджуваного процесу. У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної проблеми формування конфліктологічної компетентності соціального педагога в умовах магістратури на базі експериментального дослідження, яке підтвердило висунуту гіпотезу, засвідчило вирішення поставлених завдань і створило підґрунтя для таких висновків: 1. Розкрито зміст базових понять дослідження «конфлікт», «компетентність», «конфліктологічна компетентність», останнє ми розуміємо як необхідну частину професійної компетентності соціального педагога, яка передбачає мистецтво індивідуальної роботи з особистістю, володіння різноманітними «ключами» комунікації, спеціальними методами організації власної психіки, засобами зниження рівня емоційного напруження і тривожності. 2. Обґрунтовано структуру та функції конфліктологічної компетентності соціального педагога як важливої характеристики його професійної діяльності. Компонентами конфліктологічної компетентності визначено: змістовий (психологічні і педагогічні знання про конфлікт); мотиваційно-діяльнісний (стратегії поведінки у конфлікті, ставлення до професії); особистісний (рефлексія, емпатія, відповідальність); конструктивний (вміння здійснювати профілактику конфлікту та вирішення конфлікту); комунікативний (комунікативні вміння і навички). Названі компоненти визначили цільові перспективи дослідження і стали основою для обґрунтування умов формувального експерименту. Проаналізовано основні функції соціального педагога, та на цій основі визначено функції конфліктологічної компетентності (комунікативну, рефлексивну, профілактичну, навчальну, інноваційну, регулятивну, інтегративну). 3. Визначено критерії і показники сформованості конфліктологічної компетентності студентів. Сформованість конфліктологічної компетентності оцінено за такими критеріями: відсутність конфліктофобії; усвідомлення важливості, значущості конфліктологічної компетентності для професійної діяльності соціального педагога; ступінь орієнтування у психологічній і педагогічній інформації про конфлікти і стратегії їх вирішення; вміння утримувати конфліктну взаємодію; рефлексія власної конфліктологічної компетентності. Виявлено чотири рівні сформованості конфліктологічної компетентності студентів: інтуїтивний, репродуктивний, творчо-репродуктивний, творчий, – визначено їх змістове наповнення. Розроблено комплекс діагностичних методик, спрямований на визначення вихідного рівня сформованості конфліктологічної компетентності соціального педагога в умовах магістратури. Першу групу діагностичних методик було спрямовано на виявлення рівня сформованості змістового компоненту конфліктологічної компетентності, основу якого становлять методологічні положення, наукові психологічні і педагогічні знання про конфлікт, стратегії його попередження і вирішення. Друга група методик виявляла сформованість мотиваційно-діяльнісного компоненту конфліктологічної компетентності. Третя група діагностичних методик передбачала аналіз особистісного компоненту конфліктологічної компетентності, основу якого становлять ціннісні орієнтації студентів, мотиви, розвиток рефлексивної сфери, емпатії, толерантності, спрямованість особистості у спілкуванні, самооцінка, емоційна стійкість. Четверта група діагностичних методик скеровувалася на виявлення конструктивного ставлення до конфлікту. П’ята група методик мала за мету діагностику комунікативних умінь у конфлікті. 4. Розроблено модель формування конфліктологічної компетентності соціального педагога в умовах магістратури, реалізація якої спрямована на озброєння студентів глибокими теоретичними знаннями; оволодіння ними необхідними вміннями та навичками; формування позитивного ставлення до власної професії і готовність застосовувати знання, вміння та навички на практиці; дотримання принципів проблемності, послідовності, гуманізації, системності та активності. Використано задачний підхід у процесі формування конфліктологічної компетентності соціального педагога. Визначено, що навчально-професійні задачі конфліктологічного характеру – це матеріалізовані педагогічні ситуації, які характеризують взаємодію педагога і того, хто навчається, з певною метою. Виокремлено декілька груп задач: навчальні, спрямовані на засвоєння знань із конфліктології; навчальні, спрямовані на вироблення конфліктологічних вмінь і навичок; навчальні професійно-педагогічні задачі. Дотримання педагогічних умов, вірні дії викладача і їх цілеспрямована реалізація; використання необхідних методів, засобів навчання сприяло успішності впровадження зазначеної моделі на практиці. Встановлено, що ефективність формування конфліктологічної компетентності соціального педагога забезпечується дотриманням комплексу педагогічних умов: психолого-педагогічних (врахування індивідуально-психологічних особливостей студентів; вимог, що висуваються до підготовки майбутнього соціального педагога в умовах магістратури; усвідомлення конфліктологічної компетентності майбутніми соціальними педагогами-магістрами інтегративної характеристики їхньої професійної готовності, як єдність змістового, мотиваційно-діяльнісного, особистісного, конструктивного, комунікативного компонентів); науково-методичних (навчальні завдання представлені у вигляді проблемних питань, задач, ситуацій, рольових ігор і відповідають науковим підходам до опису й пояснення суб’єктивних причин, умов, факторів виникнення конфліктних ситуацій, а їх виконання забезпечує засвоєння необхідних конфліктологічних понять); організаційних (включення до навчального процесу вищого навчального закладу спецкурсу «Основи конфліктологічної компетентності». Дослідно-експериментальним шляхом доведено, що після завершення формувального експерименту значно зменшилась кількість студентів інтуїтивного рівня сформованості конфліктологічної компетентності. Результати контрольного зрізу після формувального експерименту виявили значні зміни у сформованості компонентів конфліктологічної компетентності майбутніх соціальних педагогів у експериментальній групі. Майже половина студентів виявили творчо-репродуктивний рівень досліджуваного параметру (47%), на початку експерименту цей показник складав 11%. У контрольній групі більшість студентів залишилась на репродуктивному рівні: до експерименту – 12% , після – 56%. Виявлена динаміка засвідчила суттєві переваги показників експериментальної групи над контрольною, що дозволило зробити висновок про ефективність моделі формування конфліктологічної компетентності соціального педагога в умовах магістратури. Дисертаційне дослідження не вичерпує розглянуту проблему. Перспективною є подальша розробка таких напрямів: формування конфліктологічної компетентності у системі підвищення кваліфікації викладачів, а також для фахівців, що працюють у системі «людина-людина», розробка технологій позитивного вирішення суперечностей у соціально-педагогічному процесі. |
