В результаті проведеного дослідження автором було виявлено декілька важливих важелів процесу формування колористичного обличчя архітектурно-художнього образу Харкова. Головними з них є колористичні характеристики кліматичних та ландшафтних умов регіону, психофізіологічні механізми сприйняття та адаптації людини до цих умов, етнічні традиції колористичної культури, яка утворилась в процесі цієї адаптації, будівельні та оздоблюючи матеріали, конфесійні та інші ідеологічні важелі духовного життя, адміністративний тиск та культурні впливи сусідів, розвиток засобів виробництва та будівництва. Враховуючи вплив всіх цих важелів автор отримав та увів у науковий обіг такі результати. 1. Основою колористичної палітри архітектурного середовища Харкова є палітра етнорегіональної колористичної культури Слобожанщини. Основу слобожанської культури склала колористична українська національна культура, народна і елітарна, яка зазнала адаптуючого впливу природного та культурного середовища регіону. Завдяки цій адаптації в міському середовищі Харкова з одного боку було досягнено стану етно-ландшафтної рівноваги в царині зорової екології, а з іншого склались умови для подальшого розвитку колористики архітектури, завдяки взаємодії регіональної та інтернаціональної колористичних культур. Таким чином, основою колористичної палітри архітектурного середовища міста стала колористична контрастна гармонійна гама з двох протилежних кольорів: синього і жовтого, а також гармонійної нюансної гами: жовто-зеленого та зеленого кольорів. Синій колір переважно містився у кольорах неба, жовто-зелений та жовтий в кольорах архітектури, а зелений в кольорах природної зелені. До того ж, колористичне рішення окремого житлового будинку Слобожанщини, як і усього лісостепу, було підпорядковано добовій динаміці зміни спектрального складу сонячного освітлення. Світлотіньові градації базувались на гармонійних контрастних гамах з двох пар протилежних кольорів: синьо-жовтого та помаранчево-червоного-синьо-зеленого. 2. Розвиток колористики архітектури Харкова, підкоряючись закономірностям розвитку світової колористичної культури відчув її вплив. Так, початок кожного періоду розвитку архітектурної колористики Харкова починався з домінування у архітектурній палітрі новобудов та у кольорах перефарбованих існуючих будинків червоного кольору. Такі процеси відбувались в кінці ХVІІ ст., в кінці ХVІІІ ст., в першій та другій половині ХІХ ст., на початку 20-х, 50-х, 60-х та 90-х років ХХ ст. При цьому, в поліхромному середовищі міста порушується стан етноландшафтної рівноваги, тобто кольорова гармонія яка відновлюється лише за рахунок збільшення частки зеленого кольору в забудові міста (в кольорах природної зелені та архітектури). Кольори природної зелені, завдяки сезонній динаміці змін від жовтого до червоного та зеленого і жовто-зеленого, складають гармонійні гами як з червоним, так і з червоно-помаранчевим кольором. Водночас, в результаті проведеного дослідження було виявлено, що жовтий колір відновлюється в архітектурі міста на протязі всього періоду його існування, незалежно від впливу культурно-історичного процесу. Сині кольори з’являються у забудові в кінці майже кожного періоду розвитку архітектурної колористики міста. Ті кольори, які не складають контрастної гармонійної гами з кольорами природного оточення, поступово зникають із колористичної палітри Харкова. Таким чином, з самого початку існування гармонійні колористичні сполучення кольорів архітектури і природного довкілля грали вирішальну роль у формуванні життєвого середовища міста, забезпечуючи реалізацію гармонійної і комфортної функцій кольору. 3. Аналіз кольорової палітри архітектури Харкова на протязі усього періоду існування міста показав, що домінуючі кольори стін будівель різного функціонального призначення відтворювали як кольори архітектури слобожанського народного житла, так і кольори, поява яких обумовлена взаємодією колористичного рішення архітектури цього житла і добовими змінами спектрального складу сонячного світла. Так, домінуючими кольорами стін будівель міста є жовтий, червоно-помаранчевий, блакитно-зелений, синій та ахроматичний білий. Водночас, ахроматично білий колір, відтворення якого в кольорах новобудов було обмежено інтеркультурними колористичними впливами на протязі всього існування міста, вкриває переважно фасади, звернуті на сонячні румби ,як і в народному слобожанському житлі. Внаслідок цього, світлотіньові градації, які виникають на білих фасадах вдень, базуються на контрастній гармонійній гамі з двох протилежних кольорів: жовтого та синього. Таким чином, колористичний образ архітектурного середовища Харкова являє собою розгорнутий у просторі та часі колористичний образ народного житла Слобожанщини. 4. Розвиток кольорової палітри архітектурного середовища Харкова на протязі всього періоду існування міста з ХУІІ ст. по наш час відбувалась у формі, обумовленій етнорегіональним культурним контекстом Слобожанщини. Так, основу кольорової палітри архітектури Харкова склала гармонійна колористична гама, символічне значення якої в контексті етнорегіональної колористичної культури ототожнюється з комфортним житловим середовищем. Безперервне відновлення цієї гами мало на меті збереження комфортності житлового середовища незалежно від зовнішніх впливів. Водночас, розвиток колористики архітектури Харкова, викликаний інтеркультурними колористичними впливами, в архітектурній палітрі міста під впливом етно-регіональної колористичної культури, набув вигляду взаємодії між червоним і зеленим кольорами. Символічне значення взаємодії цих кольорів в контексті слобожанської культури пов’язано з природними циклами відродження життя, важливими для сільськогосподарського суспільства. Натомість, поява в архітектурному середовищі міста кольорів, символічна та образотворча функція яких не може бути реалізована в контексті слобожанської колористичної культури, є випадковою, і надалі ці кольори не відновлюються в архітектурній палітрі. Так відбулося з червоним кольором дахів і сірим кольором цоколів, які з’явилися у першій половині ХІХ ст., та брунатним кольором стін в кінці ХІХ ст., які символізували кольори природних будівельних матеріалів, що не зустрічаються в Слобожанщині. 5. Колористичне зонування міст відбувається під впливом слобожанської етно-регіональної колористичної культури, яка враховує вплив кольору на психофізіологічний стан людини. Так, поява нової містоутворюючої функції, чи нового, перспективного типу архітектурних споруд в життєвому середовищі Харкова співпадає з новим періодом розвитку колористики архітектури міста, тому в контексті слобожанської колористичної культури цей процес пов’язаний з символікою червоного кольору, який символізує життєдайну енергію, без участі якої неможливо продовження життя. Одночасно, червоний колір збуджуючи впливає на психофізіологічні процеси в організмі людини, створюючи навколо новобудов середовище, яке стимулює підвищену працездатність. Натомість, жовто-синьо-зелена колористична гама архітектурних споруд, в яких розміщені традиційні для міста функції, створює комфортне середовище завдяки збалансованому впливу на психофізіологічний стан людини. До того ж, нейтральний за своїм впливом на людину зелений колір в кінці кожного періоду розвитку архітектурної палітри вкриває архітектурні споруди в районі розміщення будівель з фасадами червоного кольору, компенсуючи вплив останнього на психофізіологію людини, водночас символічно продовжуючи цикл змін в колористичному середовищі Харкова. Закінчує період розвитку діючий заспокійливо на психофізіологію людини синій колір забудови. 6. Колористичне рішення архітектурних споруд, характерне для певних архітектурних стилей, в життєвому середовищі Харкова видозмінюється під впливом етно-регіональної колористичної культури. Так, із кольорових гам, які слугують характеристиками архітектурного стилю в архітектурному середовищі Харкова, вкорінюються лише ті кольори, і в такій послідовності, символічне чи асоціативне значення яких зафіксовано в етно-регіональній колористичній культурі і пов’язано з певною містоутворюючою функцією. Надалі ці кольори чи їх сполучення стають основою для формування гармонійних кольорових композицій з існуючими чи новими кольорами природного середовища. Ці кольори “вкорінюються” у колористичне середовище Харкова і надовго “переживають” архітектурні стилі, ознакою яких вони були. 7. Консервативними елементами, які генетично притаманні цій системі, можливо визнати колористичну гаму з синього, жовтого та ахроматичного білого кольору. Відновлення цих елементів відбувається на протязі всього існування системи, незалежно від зовнішнього впливу. Активними елементами можливо визнати червоний та червоно-помаранчевий кольори, через які система налагоджує зв’язок із зовнішнім середовищем. Так, вплив світового історико-культурного процесу на систему поліхромії міста позначається, в першу чергу, на збільшенні частки елементів червоного та червоно-помаранчевого кольору. Тим самим порушуються зв’язки в середині самої системи, які відновлюються лише завдяки збільшенню частки елементів зеленого, жовто-зеленого та блакитно-зеленого кольорів, які можна вважати адаптуючими елементами кольорової системи. Загалом, ці кольори реалізують такі функції: образно-ідейну, кодової “маркіровки”, виділення композиційних вузлів, орієнтації, гармонійну, комфортну, формоутворюючу, тектонічну та пов’язану з функцією архітектурного об’єкту функції кольору. 8. Автором виявлено, що поетапне втручання світових архітектурних та колористичних впливів принесло відповідно червоно-помаранчеві кольори Наришкінського бароко, червоні кольори епохи Катерини ІІ, біло-жовті гами російського класицизму, знов червоно-помаранчеві, блакитні, жовті та сірі кольори еклектики та модерну, ахроматично сірі масиви конструктивізму, сірі та жовті барви епохи сталінізму, сірі кольори спальних районів індустріальної житлової забудови та червоно-помаранчеві і жовто-зелені кольори сучасного періоду. Але, увесь той історичний час характеризує невмирущу тенденцію функціонування традиційної палітри, що коріннями сягає в етнічні колористичні традиції. 9. В цілому, цей процес відбувався як за рахунок природного процесу створення традиційного комфортного життєвого середовища, впливу сусідніх культур, так і завдяки нормуючим втручанням висококваліфікованих адміністративних органів. На цей час необхідно, щоб ці органи керували відтворенням найбільш корисних традицій. Наведені результати дослідження дозволяють також зробити такі, вперше отримані принципові висновки. З точки зору системного підходу колористиці Харкова у історичному часі та у просторі міста притаманні системні ознаки. Сама палітра колористичного міського середовища у сталі періоди існування міста складаються з елементів, котрі при всіх змінах не тільки у значній мірі зберігаються, але, і це головне, зберігають гармонійні відносини між собою, тобто зберігається принцип структурних зв’язків елементів, а ці факти підтверджують як стійкий характер самої палітри, так і самої структури зв’язків її елементів, що дозволяє стверджувати про існування не деякої множини кольорів, а системоутворюючого елемента, на основі якого вона існує та самовідновлюється у процесі історичних змін. Функції цієї палітри реалізують очікування від неї створення максимально комфортного кольорового клімату та втілення символічного змісту, закладеного у палітру сакральних кольорів. Зв’язок колористичної палітри міста із природним оточенням віддзеркалює його гармонійність, що є яскравим проявом положень В.В. Вернадського про гармонію ноосфери, біосфери та геосфери, та тези Л.Н. Гумільова про етноландшафтну рівновагу. Крім цього, кольори палітри створюють групу елементів, ізоморфну абелевій групі, якій притаманна внутрішня симетрія. Вона тим більше стверджує стійкість структури палітри. Проведене дослідження відтворило три головні кроки аналізу методу структуралізму (за С. Леві-Строссом), які підтвердили пріоритет системності та зв’язку над елементами, а також тезу Ж. Піаже про формоутворюючий вплив генези на структуру, тобто етноутворюючий вплив принципів етноландшафтної рівноваги на створену структуру та склад палітри. Водночас, розглянуто соціокультурні фактори, які є проявленням впливу культурного середовища на стан палітри міста, і які активно приймали участь у формуванні змін її складу та структури. У дослідженні відтворено характер цих змін, які за деякий історичний час призводили до подальшого удосконалення колористичного обличчя архітектурно-художнього образу Харкова. Цим перетворенням притаманна періодичність змін кольорових домінант, які завжди гармонійні до природної та архітектурної палітри, але водночас контрастні до них, у різних видах пам’яті: короткочасної, оперативної, довготермінової та історичної. Це треба розуміти так, що при одночасному сприйнятті палітри середовища утворюються контрастні гармонійні гамми, що утворює палітра сприйнятого середовища. В інших ділянках середовища реалізується зміна на нову, контрастну до попередньої кольорової домінанти, це ж саме відбувається в історичному просторі та часі, коли нова кольорова домінанта контрастна до попередньої. 10. Вплив сучасних динамічних соціальних та економічних реалій на обличчя міста створює такі колізії, вивчення яких повинно стати об’єктом подальших досліджень, котрі можуть бути підґрунтям нормативних розробок для управління містобудівними процесами. Список опублікованих праць: 1.Кравець В.Й., Каменський В.І. Красочное лицо города// Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті, - вип. 1.-Х., 1998.-С.11-12. 2.Фоменко О.О., Каменський В.І. Кольоровий світ “Нового стилю” Харкова на початку ХХ сторіччя// Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті, - вип. 1.-Х., 1998.-С.13. 3.Каменський В.І. Организация цветовой среды города// Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті, - вип. 2.-Х., 1998.-С.39. 4.Каменський В.І. Колористика дохристианской архитектуры Украины// Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті, - вип. 3.-Х., 1998.-С.12. 5.Каменський В.І. Колористическое взаимодействие народного костюма и традиционной сельской жилой архитектуры Украины // Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті, - вип. 3.-Х., 1998.-С.13-14. 6.Каменський В.І. Колористическое наследие массовой жилой застройки 70-80-х годов // Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті, - вип. 4-5.-Х., 1998.-С.42. 7.Каменський В.І. Современные проблемы архитектурной колористики // Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті,-вип. 4-5.-Х., 1998.-С.43. 8.Каменський В.І. Колористический образ православных храмов Харькова// Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті,-вип. 6.-Х., 1998.-С.21-22. 9.Каменський В.І. Полихромия деревянных церквей Украины // Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті,-вип. 6.-Х., 1998.-С.23-24. 10.Каменський В.І. Полихромный образ Харькова на живописном полотне конца XYIII столетия // Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті,-вип.2-3.-Х., 1999.-С.19. 11.Каменський В.И. Витоки архітектурної колористики Харкова І-ої половини ХІХ ст. // Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті,-вип.6-1.-Х., 1999-2000.-С.128-130. 12.Каменський В.І. Колористический образ Харькова на рубеже XVIII-XIX столетия // Збірка наукових праць. Науково-теоретичні здобутки Слобідської України: філософія, релігія, культура.-Харків:Курсор.-2000.-С.146-148. |
