У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми формування художнього світогляду майбутніх учителів музики, що знайшло відображення в обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці організаційно-методичної системи, спрямованої на забезпечення зазначеного процесу в ході вивчення музично-історичних дисциплін на засадах культурологічного підходу. Результати теоретичного і експериментального дослідження підтвердили гіпотезу, на якій воно ґрунтується, засвідчили вирішення поставлених завдань і дали підстави для таких висновків: 1. На основі аналізу сучасної освітньої практики, філософської та психолого-педагогічної літератури доведено актуальність проблеми формування художнього світогляду майбутніх учителів музики як необхідного компонента їх особистісної структури, гностичного, аксіологічного та методологічного базису їх художньо-педагогічної діяльності, що забезпечує цілісність їх професійного становлення та його культуротворчу спрямованість. 2.Теоретичний аналіз наукових джерел дозволив конкретизувати сутність художнього світогляду особистості через категорії художнього світоуявлення, художнього світовідчуття, художнього світорозуміння та художнього світовідношення. Це дало підстави для визначення змісту художнього світогляду вчителя музики як узагальненої системи його мистецьких знань, художніх цінностей та художньо-педагогічних принципів, що забезпечує ефективність його особистісної самореалізації в професійній діяльності. Предметно-структурний аналіз художнього світогляду вчителя музики дозволив обґрунтувати інтегральну єдність його гносеологічного (художня картина світу), аксіологічного (художні цінності) та праксеологічного (принципи художньо-педагогічної діяльності) компонентів. Вказана багатоаспектність досліджуваного феномена зумовила необхідність відповідних взаємозв’язків в цілісній структурі організаційно-методичної системи його формування. 3.Розкриті в дослідженні педагогічні принципи культурологічного підходу (культуровідповідність, особистісна орієнтованість, інтегративність, акісіологізм, діалогізм, полікультурність, діяльність), на засадах якого організовується вивчення музично-історичних дисциплін, визначають їх концептуальну спрямованість на системний розвиток гностичних, аксіологічних та праксичних складових професійної культури студентів вищих навчальних закладів. З огляду на це аргументовано продуктивність культурологічного підходу як фактору становлення цілісного художнього світогляду майбутнього вчителя музики в ході його фахової підготовки. 4. Конкретизація предметного змісту музично-історичних дисциплін, дозволила стверджувати його ефективність для формування художнього світогляду студентів. Акцентування культурологічного потенціалу навчального курсу історії музики сприяє розширенню та фундаменталізації мистецтвознавчого тезаурусу майбутніх учителів, актуалізації їх художніх цінностей та становленню у них провідних принципів художньо-педагогічної діяльності. 5. На основі обґрунтованої системи критеріїв (гностичний, аксіологічний, діяльнісний) та показників сформованості художнього світогляду майбутніх учителів музики виокремлено елементно-репродуктивний, концептуально-продуктивний та методологічно-творчий рівні його функціонування. Констатувальним експериментом зафіксовано недостатній ступінь цілісності художнього світогляду студентів, який характеризується монохудожнім дисбалансом їх мистецтвознавчого тезаурусу та редукцією його ціннісно-смислового наповнення (елементно-репродуктивний рівень – 46,4% опитуваних, концептуально-продуктивний – 45,1%, методологічно-творчий – 8,5%). 6. На засадах культурологічного підходу розроблено та експериментально перевірено організаційно-методичну систему формування художнього світогляду майбутніх учителів музики в процесі вивчення музично-історичних дисциплін, яка функціонує на основі взаємозв’язків її складових: інтегрально-гностичної (систематизація мистецьких знань студентів – методи структуризації, голографічної інтеграції, проблемно-евристичний метод), аксіологічно-рефлексивної (концептуалізація емоційно-ціннісного ставлення студентів до творів мистецтва – асоціативно-метафоричний, ігровий, бінарно-оцінювальний, автобіографічний методи), практично-творчої (формування принципів художньо-педагогічної діяльності – конструктивно-інформаційний метод, методи моделювання, дискусії, проектів, нормотворчості). Результати формувального експерименту підтвердили продуктивність пропонованої організаційно-методичної системи на підставі позитивної динаміки стану сформованості художнього світогляду студентів експериментальної групи порівняно з представниками контрольної (елементно-репродуктивний рівень відповідно 29% і 44,5%; концептуально-продуктивний рівень – 57,9% і 47,3%; методологічно-творчий – 13,1% і 8,2%). Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми та засвідчує необхідність подальшого її розроблення за такими основними напрямками: дослідження індивідуально-психологічних факторів формування художнього світогляду особистості, впровадження культурологічного підходу в організаційно-методичне забезпечення музично-теоретичних дисциплін та виконавської підготовки студентів, вплив педагогічної практики на становлення художнього світогляду майбутніх учителів музики. |