На основі теоретичних узагальнень наукових гіпотез, концептуальних підходів і сучасних теорій формування та виконання місцевих бюджетів у дисертації проведено комплексний аналіз процесу формування і виконання місцевих бюджетів у регіонах з обмеженими фінансовими ресурсами. Головні науково-теоретичні та практичні результати дисертації полягають у наступному: Обґрунтовано, що фінансові ресурси регіону – це сукупність доходів і грошових нагромаджень, які створюються у процесі розподілу і перерозподілу валової доданої вартості, створеної на відповідній території, зосереджуються у грошових фондах для забезпечення безперебійного фінансування соціально-економічного розвитку регіону та задоволення інших суспільних потреб. Встановлено, що фінансові ресурси регіону знаходяться у тісному взаємозв’язку з його економічним потенціалом. Їх обмеженість зумовлена:
низьким обсягом виробництва і реальної валової доданої вартості адміністративно-територіальної одиниці; недостатнім обсягом доходів як юридичних, так і фізичних осіб; існуванням тіньового сектора економіки, що породжує приховування доходів від оподаткування; незацікавленістю суб’єктів господарювання в своєчасній та повній сплаті податків. З’ясовано, що обмежений обсяг фінансових ресурсів визначається розрахунковим методом як різниця між можливими видатками і можливими доходами та окреслюється такими факторами:
зовнішніми: економічна спроможність суб’єктів господарювання і населення, зміна нормативно-правової бази; внутрішніми: потенційний обсяг фінансових ресурсів; розрахунковий обсяг суспільних потреб; фінансове вирівнювання (міжбюджетні трансферти). Доведено, що місцеві бюджети доцільно розглядати, з одного боку, як фінансовий інститут реалізації розподільчої функції державних фінансів, а з іншого – як джерело фінансування суспільних потреб адміністративно-територіальних одиниць. Остання реалізується через формування і виконання місцевих бюджетів в умовах обмеженості фінансових ресурсів. Важливо зазначити також, що через місцеві бюджети розподіляється в середньому до 20% валової доданої вартості, створеної в регіоні. Систематизовано й доповнено принципи формування місцевих бюджетів, які розкривають ознаку їх функціонування, адже їхня природа є похідною від категоріальності державних фінансів. Провідними серед них є:
принципи акумуляції централізованих фінансових ресурсів; принципи повноти розрахунків обсягу фінансових ресурсів місцевих бюджетів; принципи повноти задоволення суспільних потреб та збалансування інтересів. Визначено, що доходи місцевих бюджетів – це грошові потоки, які надходять у готівковій та безготівковій формі від населення, суб’єктів господарювання різних форм власності та громадських організацій і які створюють фінансову базу органів місцевого самоврядування для здійснення відповідних повноважень, в першу чергу, на забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів. Економічна обмеженість доходів бюджету обумовлена: механізмом формування фінансових ресурсів адміністративно-територіальної одиниці та їх участю у створенні вартості національного продукту; механізмом розподілу фінансових ресурсів між рівнями управління відповідно до їхніх правових основ; пріоритетністю розміщення фінансових ресурсів у місцевому ресурсному обігу.
У дослідженні констатовано, що формування місцевих бюджетів здійснюється відповідно до законодавчо-нормативних та інструктивних матеріалів. Проблему наповненості дохідної частини місцевих бюджетів доцільно розв’язувати через:
зміцнення та нарощування виробничих можливостей суб’єктів господарювання, чим забезпечуватиметься необхідний рівень дохідності і, в цілому, економічне зростання адміністративно-територіальної одиниці за місцем розміщення суб’єктів господарювання; вдосконалення механізму розщеплення податкових надходжень та прогнозування збільшення нормативу відрахувань від податку з доходів фізичних осіб, плати за землю. При визначенні дохідної бази місцевих бюджетів необхідно враховувати географічне положення адміністративно–територіальної одиниці та ризик впливу природних факторів на її економічний потенціал. Удосконалено порядок розрахунку прогнозного показника обсягу доходів загального фонду місцевих бюджетів. Встановлено, що видатки місцевих бюджетів – це частина фінансових ресурсів, що направляється на задоволення суспільних потреб адміністративно-територіальної одиниці.
Перспективою цілеспрямованого використання бюджетних ресурсів є безпосереднє дотримання критеріїв їх використання, які доцільно розділити на такі групи: Критерії, що визначають “вертикальні зв’язки” між місцевою владою та вищими рівнями виконавчої влади. Видатки місцевих бюджетів повинні забезпечувати суспільні потреби та позитивно впливати на розвиток місцевої економічної інфраструктури. Критерії, що визначають “горизонтальні зв’язки”. Видатки місцевих бюджетів повинні забезпечувати рівномірний розподіл бюджетних ресурсів, не враховуючи податковий потенціал регіонів. Обмеженість фінансових ресурсів адміністративно–територіальної одиниці зумовлює обмеженість дохідної і видаткової частини місцевих бюджетів, що не дозволяє повною мірою фінансувати надання суспільних послуг, тому обмеженість фінансових ресурсів є одним з чинників існування платної медицини, освіти тощо, що негативно впливає на життєвий рівень багатьох верств населення. Встановлено, що нагальною проблемою у сфері формування місцевих бюджетів є розвиток фінансової ініціативи між місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування. Делегування управлінських функцій “зверху вниз” повинно забезпечувати всебічний розвиток місцевого самоврядування.
Виконання місцевих бюджетів вдосконалюється через систему казначейського їх обслуговування, яка забезпечує реалізацію бюджетної політики місцевого самоврядування. Органи державного казначейства виступають суб’єктом управління коштами місцевих бюджетів. В економічній площині казначейське обслуговування місцевих бюджетів стимулює: прозорість руху бюджетних ресурсів; ефективне використання коштів за умов обмеженості фінансових ресурсів; акумуляцію ресурсів розпорядників коштів місцевих бюджетів на Єдиному казначейському рахунку; можливість щоденного отримання інформації про залишки коштів на рахунках бюджетів усіх рівнів і на рахунках бюджетних установ; оперативність міжбюджетних відносин між Державним і місцевими бюджетами; дієвість контролю за виконанням дохідної і видаткової частини місцевих бюджетів; застосування єдиного підходу до бухгалтерського обліку операцій з виконання місцевих бюджетів; своєчасність проведення розрахунків відповідно до зобов’язань скорочує терміни проходження платежів від розпорядників коштів бюджету до отримувачів і забезпечує збалансованість у часі між обсягами надходжень та видатками; своєчасність складання фінансової звітності про виконання місцевих бюджетів. Поряд з позитивними діями казначейська система обслуговування місцевих бюджетів в практичній реалізації потребує свого вдосконалення. Так, з метою посилення цільового використання фінансових ресурсів бюджету, доцільно розширити контрольні функції органів Державного казначейства; удосконалити процедури казначейського обслуговування місцевих бюджетів шляхом оптимізації документообігу; потребує вдосконалення облік зобов’язань розпорядників коштів бюджету, чим посилюється їх функціональна відповідальність. Важливим залишається спрощення механізму представлення поточної фінансової звітності розпорядниками коштів бюджету. Розроблено економіко-математичну модель залежності доходів і видатків місцевих бюджетів, використання якої дає можливість приймати управлінські рішення на стадії формування і виконання місцевих бюджетів, за якими можна визначати найбільш сприятливі рішення. Необхідно вдосконалювати економіко-математичне моделювання і впроваджувати його в управлінні бюджетним процесом.
Обґрунтовані висновки і пропозиції дисертації спрямовані на досягнення оптимального формування і виконання місцевих бюджетів у регіонах з обмеженими фінансовими ресурсами.
| 