Склярова Олена Вікторівна. Формування і регулювання ринку праці сфери фінансових послуг в Україні : дис... канд. екон. наук: 08.09.01 / НАН України; Інститут регіональних досліджень. — Л., 2005. — 219арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 184-201.
Анотація до роботи:
Склярова О.В. Формування і регулювання ринку праці сфери фінансових послуг в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 – Демографія економіка праці соціальна економіка і політика. – Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2005.
Дисертацію присвячено теоретико-методологічним і прикладним проблемам формування і регулювання ринку праці сфери фінансових послуг в Україні. Розроблено теоретико-методологічні підходи до вивчення ринку праці сфери фінансових послуг, з'ясовано основні тенденції його функціонування в умовах соціально-економічних трансформацій в Україні. Визначено основні напрями вдосконалення системи державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг в Україні.
У дисертації проведено теоретичні узагальнення і запропоновано розв’язання наукового завдання щодо формування та регулювання ринку праці сфери фінансових послуг в Україні. Головні результати роботи можна звести до наступного:
Ринок фінансових послуг та похідний від нього ринок праці створюють фінансову основу функціонування ринкової економічної системи. З початку трансформаційного періоду ринок фінансових послуг в Україні динамічно розвивається. Але відсутність ефективного механізму його державного регулювання, недостатній рівень підготовки професіоналів і фахівців у сфері фінансових послуг створює перешкоди повноцінному функціонуванню ринку фінансових послуг та формуванню ринку праці сфери фінансових послуг
Основними чинниками, які визначають розвиток ринку праці сфери фінансових послуг в Україні, є: макроекономічні, зовнішньоекономічні, регіональні, мікроекономічні, особистісні. В ході їх аналізу виявлено ряд проблем, які створюють перешкоди ефективному функціонуванню ринку праці у сфері фінансових послуг: високий ступінь ризику банківської системи, слабка орієнтованість інституційної, фінансової та банківсько-кредитної систем на інноваційний розвиток економіки (відсутність венчурного фінансового потенціалу), ряд невирішених питань в системі відносин власності, приватизації, що не сприяє інтенсивному припливу капіталу в економіку України.
Сучасний стан ринку праці сфери фінансових послуг характеризується: зростанням чисельності зайнятих у сфері фінансових послуг та їх частки в загальній чисельності зайнятих в Україні; зростанням частки працевлаштованих у сфері фінансових послуг відносно загальної чисельності працевлаштованих в Україні; збільшенням відсотку прийнятих на роботу працівників до середньооблікової їх кількості; зменшенням кількості працівників, які перебувають в умовах вимушеної неповної зайнятості, підвищенням рівня освіти працівників сфери фінансових послуг, зростанням рівня витрат на професійне навчання та підвищення кваліфікації кадрів для сфери фінансових послуг, активізацією підготовки фахівців фондового ринку тощо. До негативних тенденцій слід віднести: малу частку попиту на молодь в загальній потребі в працівниках, високий рівень тінізації у сфері фінансових послуг, використання банківської системи як інструменту для відмивання тіньових доходів.
Регіональний аспект проведеного дослідження дозволив встановити зв’язок між потужністю інфраструктури фінансового ринку (в першу чергу банківської системи) і соціально-економічним розвитком певного регіону України. Доведено необхідність існування в кожному регіоні юридично самостійних фінансово-кредитних інститутів (хоча б середніх або малих) у зв’язку з тим, що через суб’єкти фінансової структури, що виступають філіями банків з інших регіонів, відбувається в переважній більшості відтік фінансових ресурсів.
Дослідження рівня конкурентоспроможності робочої сили у сфері фінансових послуг показало, що рівень підготовки молодих фахівців у вищих навчальних закладах лише частково задовольняє вимоги ринку праці сфери фінансових послуг (цей факт засвідчили 78,6% опитаних випускників і 85,3% експертів). З метою підвищення якості робочої сили респондентами були запропоновані заходи, що стосуються посилення практичної спрямованості навчання, підвищення вимог до рівня викладання фінансових дисциплін.
Необхідність державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг в роботі обґрунтовується з позиції забезпечення фінансової безпеки країни. Регулювання ринку праці сфери фінансових послуг необхідно розглядати як важливу складову державного регулювання економіки, яка являє собою процес цілеспрямованого та дієвого приведення зайнятості у таку систему, що дозволить за допомогою соціально-економічних, організаційно-правових та інших засобів забезпечити ефективне функціонування ринку праці сфери фінансових послуг.
Встановлено, що державне регулювання ринку праці сфери фінансових послуг потребує системного підходу. Мета системи державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг полягає, по-перше, у забезпеченні паритету попиту і пропозиції фахівців у сфері фінансових послуг; по-друге, у постійному підвищенні якості робочої сили даної сфери економічної діяльності; по-третє, у досягненні максимальної продуктивності сфери фінансових послуг за рахунок високої якості робочої сили.
Вирішення проблеми якості навчання та підвищення конкурентоспроможності робочої сили у сфері фінансових послуг пропонується через реорганізацію навчального процесу. Основою такої реорганізації повинна стати комп’ютеризація навчального процесу, а ресурсним забезпеченням – інтегрований навчально-атестаційний комплекс, основними складовими якого є: підручник, комп’ютеризована система навчання та інтернет-портал, через який накопичується інформація та фіксуються зміни в нормативно-правових документах.
Дослідження виявило необхідність та запропоновано основні напрями вдосконалення державного регулювання ринку праці сфери фінансових послуг. Зокрема, при формуванні пропозицій до структури і обсягів державного замовлення на підготовку фахівців вищої кваліфікації для роботи в сфері фінансових послуг пропонується посилити взаємодію між органами статистики, центрами зайнятості, органами управління освітою та вищими навчальними закладами, що буде сприяти раціональному використанню економічних і фінансових ресурсів, а також дасть змогу здійснювати підготовку спеціалістів на рівні кращих світових стандартів.
