Анотація до роботи:

Плєсняєва С.М. Формування і підвищення економічної стійкості фермерських господарств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю – 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2004.

Дисертацію присвячено розробці науково-методологічних основ і обґрунтуванню комплексу організаційно-економічних умов, що забезпечують економічну стійкість фермерських господарств в умовах розвитку ринкових відносин. Узагальнено теоретичні основи й розкрито особливості та принципи організації економічно стійкого виробництва в фермерських господарствах. Виділено систему факторів, що визначають економічну стійкість фермерських господарств. Проаналізовано вплив різних організаційно-економічних умов на ефективність і стійкість їх виробничої діяльності. Обґрунтовано розміри й галузеву структуру виробництва, що підвищують прибутковість і стійкість розвитку фермерських господарств. Розроблено організаційну модель міжфермерської кооперації, що сприяє підвищенню ефективного використання ресурсного потенціалу фермерських господарств. Розроблено основні положення концепції найму і використання залученої робочої сили. Обґрунтовано систему заходів щодо поліпшення державної підтримки фермерських господарств.

1. В умовах здійснення аграрної реформи ефективність діяльності сучасного сільськогосподарського підприємства в значній мірі залежить від рівня його адаптації до ринкового середовища, що обумовлює необхідність забезпечення економічної стійкості як найважливішої складової формування конкурентних переваг. Недостатня економічна стійкість приводить до спаду виробничої діяльності, втрати платоспроможності, фінансової кризи і банкрутства.

2. Економічна стійкість фермерського господарства характеризується таким його економічним станом, коли забезпечується: оптимальна пропорційність у розвитку виробництва і реалізації продукції, вільне маневрування внутрішніми матеріальними ресурсами та власними і запозиченими коштами, безперебійне поновлення витрат на відтворення і розширення виробництва, зменшення природних і економічних ризиків приватного господарювання.

3. Підвищення економічної стійкості фермерського господарства зумовлено особливостями його функціонування: одержання максимального доходу при мінімальних витратах, поєднання в особі фермера власника і працівника, сімейний характер праці.

4. Визначено, що у фермерському господарстві більш висока прибутковість залежить від його галузевої структури і раціональної ресурсозабезпеченості, маркетингової діяльності і пов’язана із значними ризиками виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

5. Встановлено, що в кількісному вимірі фермерські господарства як в Україні, так і в Херсонській області зростають. В динаміці підвищується виручка від реалізації продукції, але знижується їх прибутковість. Так, в 2002 році порівняно з 1998 роком фермерські господарства Херсонщини одержали приріст збитків на 22,8 % та зменшення прибутків на 23 %. Рівень збитковості склав 11,1 %.

6. Нестійкий економічний розвиток фермерських господарств регіону зумовлений як зовнішніми так і внутрішніми чинниками. Серед них дрібнотоварність, незначні розміри землекористування, недостатня забезпеченість матеріально-технічними ресурсами, нераціональність використання робочої сили, неможливість активно використовувати кредити комерційних банків, недостатня державна підтримка даної форми товаровиробництва.

7. Однією з головних умов підвищення економічної стійкості розвитку фермерських господарств є формування в них ефективної галузевої структури і встановлення оптимального розміру виробництва. При обґрунтуванні виробничо-галузевої моделі господарства необхідно враховувати такі основні принципи: порівняльна перевага галузей; найкраща галузева сумісність; висока природнокліматична адаптованість тих чи інших галузей до місцевих природно-кліматичних умов; висока продуктивність конкурентностійких галузей; найменший підприємницький ризик.

8. Процес підвищення рівня економічної стійкості фермерського господарства крім усунення проявів неплатоспроможності можна здійснювати через формування кооперативних об’єднань фермерів. Але при цьому необхідно оцінювати потенційну надійність партнера по запропонованій у дослідженні методиці визначення інтегральних індикаторів виробничо-комерційних можливостей, фінансової стійкості, прибутковості. Вони є числовими значеннями багатофакторної кореляційно-регресійної залежності по сукупності фермерських господарств регіону за відповідний період їх розвитку. Порівняння потенційної надійності партнерів по кооперації дає можливість її здійснювати або відмовитися як від неефективної.

9. Економічна стійкість фермерських господарств багато в чому залежить від активності фермерів у організації підприємницько-збутової діяльності. Збут сільськогосподарської продукції фермерів може мати багатоканальний характер. Тому обираючи оптимальний варіант, фермер повинен враховувати різні фактори: обсяги продажу, вимоги покупця до товару, способи доставки продукції, форми реалізації, рівень цін, способи розрахунку за продукцію тощо.

Вирішити всі перераховані вище питання дає змогу добре налагоджений механізм управління виробничо-збутовою діяльністю різних підприємств АПК, у т.ч. фермерських господарств.

10. Система державної підтримки доходів фермерських господарств має включати: гарантовані державою закупівельні ціни на основні види сільськогосподарської продукції, регіональні надбавки до них, дотації до доходів фермерів, спрямовані на пріоритетний розвиток галузевої структури господарств, зменшення різкої контрастності в диференціації доходів дрібних і великих виробників сільськогосподарської продукції.

Публікації автора:

1. Плєсняєва С.М. Ефективність формування фермерських господарств // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – № 4. – С. 161-165.

2. Плєсняєва С.М. Оцінка економічної стійкості селянських (фермерських) господарств // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2003. – № 1. – С. 319-323.

3. Плєсняєва С.М. Поняття економічної стійкості та принципи організації стійкого виробництва в селянських (фермерських) господарствах // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – № 2. –
   С. 93-99.

4. Плєсняєва С.М. Факторний аналіз економічної стійкості селянських (фермерських) господарств // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2003. – № 2. – С. 304-309.

5. Плєсняєва С.М. Активізація маркетингової діяльності фермерських господарств // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”: В 3 т. – Том ІІ. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 69-70.

6. Плєсняєва С.М. Принципи організації стійкого виробництва у селянських (фермерських) господарствах // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Державне регулювання та місцеве самоврядування”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 45-47.

7. Плєсняєва С.М. Принципи стійкого функціонування фермерських господарств // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Економіка підприємства”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. –
   С. 64-66.

8. Плєсняєва С.М. Стійкість розвитку міжфермерської кооперації // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень ‘2003”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Т. 28: Економіка підприємства. - С. 20-21.

9. Плєсняєва С.М. Фактори, що визначають економічну стійкість фермерських господарств // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції “Фінансово-кредитна система України: шляхи розвитку”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 17-19.