Анотація до роботи:

Сало І. А. Формування і функціонування ринку ягід в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2006.

В дисертації відображено результати теоретичних і практичних досліджень формування і функціонування вітчизняного ринку ягід, обґрунтовано пропозиції стосовно його розвитку.

Вітчизняний ринок ягід можна визначити як вільний, біполяризований, агрегативний, «ринок покупця». Проаналізовано сучасний стан його функціонування: кон’юнктуру, особливості ціноутворення, економічну ефективність виробництва та реалізації ягід різними категоріями господарств, механізм державної підтримки товаровиробників. Встановлено невідповідність якісних і кількісних показників пропозиції потребам споживчого ринку, низьку ефективність організації товарного виробництва.

Обґрунтовано основні заходи щодо формування повноцінного ринкового середовища в ягідному підкомплексі країни. Зокрема, запропоновано шляхи розвитку промислового ягідництва, заходи з удосконалення механізму ціноутворення та інфраструктури ринку, методику розрахунку конкурентоспроможності помологічних сортів ягідних культур.

1. Теоретичний опис будови вітчизняного ринку ягід доцільно здійснювати окремо у продовольчій системі України за двома критеріями: кількісним (з позиції виробників) та якісним. За кількісним критерієм його можна віднести до типу „вільний”, за якісним – ринок ягід має біполяризовану будову. Згідно маркетингових характеристик він є „ринком покупця”. Цей ринок також можна визначити як агрегативний, оскільки він складається з множини подібних за походженням товару субринків (свіжих ягід, продуктів харчової та технічної переробки).

2. Ступені розвиненості ринкових відносин у вітчизняному ягідному підкомплексі встановлюються за категоріями: „ефективний ринок”, „ефективна пропозиція” та „ефективний попит”. Під „ефективним ринком” слід розуміти таку організацію суспільно-господарських відносин у сфері виробництва, розподілу, обміну, споживання певного виду продукції, яка найповніше узгоджує та задовольняє інтереси учасників цього процесу: споживачів, виробників, представників інфраструктури та державних установ.

3. Основну масу товарної пропозиції на вітчизняному ринку ягід України формують господарства населення. На них припадає 95-96 % загального обсягу виробництва в усіх категоріях господарств. Щорічні валові збори складають 83-110 тис. т. Однак ці господарства забезпечують лише половину споживчих потреб країни. Однією з найголовніших причин обмеження місткості внутрішнього ринку ягід є низький платоспроможний попит населення. Більша його частина споживає лише 0,6-1,3 кг ягід на рік. Оптимальний рівень споживання (4 кг на особу в рік) можливий лише за умов зростання особистих доходів населення до 23-24 тис. грн. на рік.

4. Встановлено, що загальна частка у фактичному задоволенні потреб вітчизняних споживачів у ягодах у сфері товарно-грошового обігу становить 78,3 %, в т. ч.: 74,3 % припадає на дрібнотоварні і 4,0 % на високотоварні господарства. В сфері натурального виробництва розміщується 21,7 %. Скорочення натурального та низькотоварного виробництва ягід можливе за умов розширення промислового ягідництва, підвищення платоспроможного попиту населення та створення належної інфраструктури ринку.

5. Цінова ситуація на ринку ягід України нестабільна. Вона характеризується різко вираженою сезонною циклічністю цін, змінами їх рівня в залежності від обсягів реалізації, попиту, товарних і помологічних сортів, місця продажу та інших чинників. Підвищення рівня цін на ягоди в роздрібній торгівлі зумовлює ріст закупівельних та оптових цін. Середньозважена роздрібна ціна на свіжі ягоди за період досліджень становила 5,60 грн. за 1 кг. Основним чинником формування цін попиту на ринку ягід є купівельна спроможність населення. У 2001-2005 рр. темпи підвищення роздрібних цін на ягоди випереджали ріст доходів населення – при підвищенні цін в 1,5 середньомісячна заробітна плата в Україні зросла лише в 1,4 рази.

6. На підставі анкетних опитувань власників присадибних господарств встановлено, що виробництво ягід в них високорентабельне і забезпечує прибуток 109,7-197,5 грн. на сотку. У сільськогосподарських підприємствах виробничо-збутова діяльність є менш ефективною: рівень рентабельності у 2004 р. становив лише 3,7 %. Для розвитку товарного ягідництва в країні все більшого значення набувають спільні підприємства. Переробка ягід (чорної смородини) на джеми, що досліджувалась на прикладі Дрогобицького плодоконсервного заводу, та пюре в дослідному господарстві Львівської дослідної станції садівництва виявилась неефективною (-28,7 і -31,3 %) через високі витрати на виробництво та реалізацію 1 склобанки (4,02 і 2,66 грн.) і низькі ціни реалізації (відповідно 3,30 і 1,95 грн. за 1 склобанку).

7. Ефективне функціонування вітчизняного ринку ягід можливе за умов досягнення щорічного обсягу виробництва в межах 124-125 тис. т. Для цього необхідно створити і підтримувати садооборот на рівні 25 тис. га. Обсяги вітчизняного виробництва ягід, враховуючи можливі втрати, та їх експорт повинні зрости до 227 тис. т. Для досягнення зазначених параметрів необхідно залучити з урахуванням витрат на створення виробничої інфраструктури 1,3 млрд. грн. інвестицій. Повернення вкладених інвестицій, враховуючи період їх трансформації в багаторічні насадження, розпочнеться через 3-4 роки (дисконт 20 %). Грошові потоки стануть позитивними на шостий рік тривалості проекту.

8. Визначено нормативну собівартість як мінімально-допустимий рівень ціни при виробництві ягід сільськогосподарськими підприємствами без застосування зрошування 3,15 грн./кг та в розрізі культур: для суниці – 2,77, чорної смородини – 3,49, малини – 4,25 грн./кг. Встановлено, що рівень цін на ягоди диференціюється в залежності від їх товарної якості. Суниця другого товарного сорту коштує дешевше від першого в 1,8, чорної смородини – у 2, а першого сорту малини від вищого – в 1,8 рази.

9. Для ефективного функціонування вітчизняного ринку ягід доцільно запровадити семиблочну схему ринкової інфраструктури, яка включатиме виробництво, заготівлю, зберігання, переробку і реалізацію. Її перевагою є комплекс умов, які забезпечують швидке надходження інформації до товаровиробників про потреби споживчого ринку, сприяють організації ефективного виробництва та передбачають урегульованість процесів функціонування ринку.

10. При вивченні споживчого попиту на помологічні сорти ягідних культур, необхідно складати рейтингову таблицю для порівняння їх конкурентоспроможності. Ефективність їх використання досліджено на прикладі 10 сортів суниці та 15 чорної смородини вітчизняної селекції, внесених до Реєстру сортів рослин України. Найбільш конкурентоспроможними в сукупності на ринку виявилися сорти: суниці – Ольвія, Присвята, Ред Гонтлет, чорної смородини – Дочка Ворскли, Софіївська, Черешнева.

Публікації автора:

Статті у фахових наукових виданнях:

1. Сало І. А. Кон’юнктура ринку ягід України // Агроінком. – 2005. – № 1-2. – С. 32-34.

2. Сало І. А. Основні методичні положення визначення конкурентоспроможності помологічних сортів ягідних культур // Економіка АПК. – 2006. – № 3. – С. 82-85.

3. Сало І. А. Теоретичні аспекти економічного механізму формування ринку ягідної продукції в Україні // Вісник ХНАУ. – 2004. – № 9. – С. 209-212.

4. Сало І. А. Формування ринку ягідної продукції в Україні // Вісник аграрної науки. – 2004. – № 10. – С. 77-78.

5. Сало І. А. Цінова ситуація на ринку ягід України // Економіка АПК. – 2005. – № 9. – С. 82-86.

Статті в інших виданнях:

6. Сало І. А. Економічна ефективність виробництва ягід у сільськогосподарських підприємствах України // Садівництво. – Київ: Нора-Прінт, 2005. – Вип. 57. – С. 450-453.

7. Сало І. А. Рівень споживання ягід в Україні // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених. – Дніпропетровськ: ДДАУ, 2006. – С. 130-131.