Результати проведеного дисертаційного дослідження дають змогу зробити такі висновки: 1. На підставі узагальнення результатів теоретичного аналізу встановлено, що готовність педагога-музиканта до професійного саморозвитку - це внутрішньо-цілісне поєднання всіх структурних складових психіки особистості, спрямоване на її конструктивну взаємодію із зовнішнім світом шляхом отримання особистісно значущого і адекватного вимогам соціуму результату професійної діяльності, що є процесом, котрий не обмежується змістом набутого досвіду, а ґрунтується на актуалізованому прагненні до особистісного та професійного зростання. Готовність до професійного саморозвитку характеризується розвиненими здібностями, духовним, інтелектуальним потенціалом, інтересами, переконаннями, прагненнями особистості і проявляється в творчій позиції щодо пізнання навколишнього світу. Її структурними компонентами є когнітивний (рівень предметних, загальнокультурних знань, що є засобами продуктивного здійснення музично-інтерпретаційної діяльності), емоційно-особистісний (особистісне ставлення до процесу опанування образною сутністю музичних творів) та діяльнісно-поведінковий (репрезентація особистісно значущих інтерпретаційних версій твору). Професійний саморозвиток педагога-музиканта, зумовлений специфікою музично-педагогічної діяльності, є умовою досягнення вершин її досконалості, тісно пов’язаний з особистісним розвитком та залежить від багатства особистісного, професійного досвіду і наявності навичок самовдосконалення. Сутнісний вплив на процеси професійного саморозвитку мають особливості ціннісно-мотиваційної сфери: загальні та професійні самооцінки, позитивне ставлення до діяльності. Його діючими механізмами є ідентифікація (ототожнення себе з явищами оточуючого світу, загальнолюдської культури) і відособлення - усвідомлення студентами неповторності свого життєвого шляху, прагнення до розкриття індивідуальності, пізнання власного внутрішнього світу. Виключно важливим є спілкування зі світом мистецтва на діалогічному рівні, що означає, насамперед, наявність власної точки зору, самовираження у спілкуванні. 2. Творче самовираження є наріжним каменем професійного саморозвитку і відбувається у музично-інтерпретаційній діяльності. Можливості професійного самовираження набуваються під час навчальних занять з фаху, а також у самостійній роботі над творами у процесі виконання завдань згідно з методикою дослідження. Необхідність оволодіння майбутнім педагогом-музикантом навичками професійного саморозвитку стала плідним підґрунтям створення методики, спрямованої на його творче самовираження. Цілеспрямоване формування готовності до професійного саморозвитку відбувається в атмосфері творчого спілкування з музикою, що неможливо поза переконливістю та відвертістю висловлювань, особистісною значущістю, емоційним наповненням виконання. Емоційно-особистісний компонент інтерпретаційної діяльності має винятково важливе значення для її успішності. Інтерпретація постає процесом самовираження, інтерпретатор має можливості професійного зростання лише за умови позитивного ставлення до роботи над твором, наявності власної думки щодо сутності музичних образів. 3. Важливою складовою музично-інтерпретаційної діяльності, джерелом творчого самовираження майбутнього педагога-музиканта є музична імпровізація. Імпровізаційність притаманна музиці, вона є озвученням спонтанно, без попередньої підготовки створених образів, миттєвим проникненням в їх сутність. Ці образи ґрунтуються на попередньому досвіді музично-виконавської діяльності. Використання елементів музичної імпровізації у процесі роботи над інтерпретаційною версією твору та під час його виконання стимулює процеси творчого самовираження. Аналіз структурних компонентів та сфери прояву готовності до професійного саморозвитку дозволив визначити, що у майбутніх педагогів-музикантів її доцільно характеризувати на основі таких критеріїв, як можливості проникнення в образний зміст музичних творів на основі їх змістовного аналізу та інтерпретації (показники: практичні вміння та навички, технічна майстерність, необхідні для здійснення музичного аналізу та інтерпретації теоретичні знання, музичний тезаурус, інтерес до музично-інтерпретаційної діяльності та потреба у самостійній роботі над змістом твору), здійснення музичної комунікації (показники: креативність музичного мислення, володіння музичною інтонацією як засобом художнього повідомлення, можливості вербалізації музичних образів, чутливість до сутності музичних образів, самооцінки студентів) та здатності до творчого самовираження (показники: музична ерудованість, особистісні судження, прагнення до самопізнання, потреба у самовиявленні в професійній діяльності та прояву самостійності в інтерпретаційній діяльності). 4. Важливими для формування готовності до професійного саморозвитку у майбутнього педагога-музиканта є емоційно-особистісні показники, що виявляють особливості мотиваційної сфери особистості, оцінне ставлення до явищ оточуючого світу, емоційне наповнення її внутрішнього світу; вони є стрижнем, навколо якого групуються усі інструментальні чинники: переконання, інтереси, прагнення, ставлення до діяльності; наявність ідеалів, особистісних суджень є основою любові до професії та здійснення професійного саморозвитку. Відповідно до визначених критеріїв було виділено три рівні сформованості готовності до професійного саморозвитку. Експериментально встановлено, що серед майбутніх педагогів-музикантів переважає середній рівень сформованості готовності (58%). 5. Розроблена та експериментально перевірена методика формування готовності до професійного саморозвитку у майбутніх педагогів-музикантів спрямовувалася на стимулювання емоційно-особистісного компонента, зокрема - творчого самовираження в інтерпретаційній діяльності. Доведено, що вміння використовувати елементи музичної імпровізації для оволодіння змістом, образною сутністю твору, що інтерпретується, підвищують рівень готовності педагога-музиканта до професійного саморозвитку. При цьому бажаною є присутність на заняттях інших студентів класу викладача, що сприяє здійсненню комунікації на діалогічному рівні. 6. Сутність методики формування готовності до професійного саморозвитку у майбутніх педагогів-музикантів полягає у стимулюванні творчого самовираження шляхом залучення студентів до музичної імпровізації, здійснення аналізу образного змісту музичних творів, застосування тематичного “музичного колажу”. Методика ґрунтується на положеннях теорії сучасної мистецької освіти щодо особливостей впливу музики на студентів, виборі методів, засобів, визначенні етапів педагогічної діяльності. Впровадження розробленої методики у практику професійної підготовки майбутніх педагогів-музикантів та аналіз результатів формуючого експерименту довели ефективність авторської методики, доцільність її використання у професійній підготовці майбутніх педагогів-музикантів під час їх навчання у вищому педагогічному навчальному закладі III - IV рівнів акредитації. 7. За даними кінцевого зрізу формуючого експерименту було підтверджено помітний вплив запропонованої методики на здатність майбутнього педагога-музиканта до творчого самовираження, що є ключовим критерієм готовності до професійного саморозвитку. Сутнісних змін зазнали критерії проникнення у зміст музичних творів на основі змістовного аналізу та інтерпретації музичного матеріалу, а також здійснення музичної комунікації. Статистична обробка результатів експериментальної роботи доводить їх вірогідність, гіпотезу дослідження та ефективність методики. Здійснене дослідження дало змогу сформулювати рекомендації викладачам вищих педагогічних навчальних закладів з основного музичного інструменту, методистам та розробити спецкурс “Використання елементів музичної імпровізації в процесі професійної підготовки майбутнього педагога-музиканта”, матеріали якого можуть застосовуватися у навчально-виховному процесі музично-педагогічних факультетів вищих навчальних закладів. Виконане дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Наукового обґрунтування вимагають питання використання методики формування готовності до професійного саморозвитку в музичних школах, училищах, закладах післядипломної педагогічної освіти. Подальших досліджень потребують проблеми розкриття творчого потенціалу фахівця у період його професійного становлення. |
