Анотація до роботи:

Білозір Лариса Миколаївна. Формування глобальної регуляторної політики у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методологічних і практичних аспектів формування глобальної регуляторної політики торгівлі сільськогосподарською продукцією в контексті вступу України до глобальної торговельної системи ГАТТ/СОТ.

Проаналізовано зв’язки та взаємовплив механізмів формування глобальної регуляторної сільськогосподарської політики і нарощення торговельного потенціалу на світовому аграрному ринку в умовах лібералізації торгівлі, виведення аграрного сектора на рівень сталого розвитку та вирішення проблем продовольчої безпеки. Досліджено природу й сучасний стан системи формування глобальної регуляторної політики торгівлі сільськогосподарською продукцією.

У дисертації розроблено рекомендації щодо оптимізації механізмів формування глобальної регуляторної політики торгівлі сільськогосподарською продукцією. Оцінено можливі перспективи та наслідки взаємодії сільськогосподарської галузі України з ГАТТ/СОТ; визначено напрями трансформації державної регуляторної політики в контексті вступу України до цієї організації. Розроблено економіко-математичну модель оцінки впливу комплексу заходів підтримки на виробництво сільськогосподарської продукції з метою удосконалення механізму застосування внутрішньої підтримки в сільському господарстві і на її основі здійснено аналіз передумов ефективного використання та запровадження Україною дієвих важелів державної регуляторної політики в аграрному секторі економіки.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо визначення ролі глобальної регуляторної політики у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією як важливого чинника зростання відкритості світового аграрного ринку та вироблено основні підходи до її вдосконалення. Результати проведеного дисертаційного дослідження дають змогу дійти висновків, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення.

1. Під глобальною регуляторною політикою у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією слід розуміти підпорядкування відповідної сукупності механізмів, принципів, норм, заходів та інструментів, спрямованих на лібералізацію та зменшення втручання держав у діяльність усіх інституційних форм регулювання торгівлі, системі функціонування світової торгівлі сільськогосподарською продукцією. За допомогою вказаних засобів досягається економіко-нормативний вплив на процеси розвитку глобальної торговельної системи з метою уникнення штучних викривлень у торгівлі та включення окремих регіонів, країн у торгівлю сільськогосподарською продукцією на світовому аграрному ринку, забезпечення сталого розвитку сільських територій, а також вирішення проблем глобальної продовольчої безпеки. Акцент у регуляторній політиці торгівлі сільськогосподарською продукцією поступово переміщується з організаційно-адміністративного управління ринком на фінансово-економічний у поєднанні з більш глобальним підходом до ролі сільського господарства в економіці сільської місцевості.

2. Оптимальним механізмом формування регуляторної політики в глобальній економіці у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією є діалектична взаємодія ринкового механізму саморегулювання, державного регулювання та наддержавного регулювання на мета- і глобальному рівнях. Процеси глобалізації й тенденції регіоналізації, яким властива циклічність, визначають особливості як уніфікації заходів регулювання в сільському господарстві та спрощення доступу до ринків сільськогосподарської продукції, так і поступовий перехід до спільних ринкових механізмів окремих угруповань країн.

3. У світовій теорії і практиці вироблено два основні принципи торговельної політики, які проявляються в протекціонізмі та лібералізації. На сучасному етапі доцільність модифікації державного регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією зумовлена необхідністю врахування новітніх тенденцій до зменшення рівня митно-тарифного протекціонізму, значного звуження арсеналу нетарифних засобів впливу держави, спрямованих на підтримку конкурентоспроможності національних товаровиробників та виходу їх на міжнародні ринки. Економічна доцільність державного регулювання сільськогосподарської торгівлі зумовлена потребою економіко-нормативного впливу на процеси його розвитку з метою адаптації суб’єктів господарювання до зміни макроекономічних параметрів країни, усунення дестабілізуючої дії кон’юнктурних і сезонних коливань аграрного ринку, пом’якшення природно-кліматичних, екологічних та інших специфічних для галузі ризиків.

4. На основі оцінки застосування правил доступу до ринку в регуляторній системі країн-членів СОТ та повного всебічного аналізу сільськогосподарських тарифних ставок у 119 із 150 країн-членів СОТ встановлено, що аграрні ринки цих країн характеризуються надзвичайно високими тарифними ставками. Для вдосконалення умов доступу до світового аграрного ринку тарифи на сільськогосподарську продукцію варто було б значно знизити. Внаслідок зіставлення тарифних середніх величин у сільському господарстві з глобальним тарифним середнім у промисловості виявлено глобальну тенденцію до захисту світового аграрного ринку, – про це свідчить дуже незначна кількість проаналізованих товарних середніх величин та медіан, які є нижчими від глобальної середньої у промисловості. Таким чином, проблема високих тарифів стосується майже кожного регіону, адже значна частина товарних груп по регіонах має високі тарифи, що перешкоджає вільній торгівлі в рамках системи ГАТТ/СОТ. Високий рівень захисту сільськогосподарської продукції у формі тарифів залишається головним фактором, який обмежує світову торгівлю і спричиняє підвищення світових цін.

5. Внаслідок проведеного ґрунтовного аналізу рівня внутрішньої підтримки сільського господарства країн-членів СОТ, що входять до ОЕСР, за допомогою методів кількісної оцінки рівня державної підтримки сільського господарства відслідковано покращення в напрямі лібералізації політики внутрішньої підтримки в країнах-членах ОЕСР з більшою часткою сільськогосподарських доходів, які формуються шляхом державного регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією. Проте, заходи пов’язані з стимулюванням або обмеженням виробництва, які за вимогами СОТ вважаються такими, що викривлюють світову торгівлю, все ще домінують в більшості країн, здійснюючи негативний вплив на ефективне використання ресурсів.

6. Проведені розрахунки показників ефективності регуляторної політики торгівлі сільськогосподарською продукцією для України у порівнянні з іншими країнами дали змогу встановити, що поточна політика державного субсидування в Україні не відповідає сучасним вимогам, механізмам та формам субсидування, не створює стимулів розвитку, а часто породжує протилежний результат, оскільки призначення допомоги здебільшого виявляється короткостроковим і вузько спрямованим, а в структурі допомоги переважають заходи, що викривлюють торгівлю чи виробництво.

7. З урахуванням того, що класифікація витрат українського бюджету не зовсім відповідає критеріям, які були визначені розвиненими країнами з ринковою економікою й знайшли відображення в Угоді про сільське господарство, нами проведено уніфікацію зведених даних щодо бюджетного фінансування заходів підтримки сільського господарства відповідно до останніх тенденцій формування глобальної регуляторної політики, продемонстровано віднесення видатків на сільське господарство функціональної класифікації видатків загального фонду Державного бюджету України відповідно до категорій внутрішньої підтримки сільського господарства в рамках ГАТТ/СОТ. Як показує світова практика формування глобальної регуляторної політики у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією, в Україні необхідно розширювати використання таких заходів, як розвиток кредитної системи, системи страхування, експортної інфраструктури, інформаційної й консультаційної служб для сільського господарства.

8. Зміцнення позицій України на світовому аграрному ринку значною мірою залежить від ефективності сільськогосподарської регуляторної політики держави, сформованої відповідно до принципів та механізмів глобальної регуляторної політики. Приєднання України до глобальної торговельної системи ГАТТ/СОТ передбачає не тільки відкриття ринків, а й можливість одночасного застосування комплексу виважених заходів щодо підтримки та захисту національних виробників, гармонізацію українського законодавства з вимогами та нормами СОТ.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Білозір Л.М. Проблеми підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських виробників України в контексті вступу до СОТ // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 66. Частина II. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2007. – С. 185-191.

2. Білозір Л.М. Аналіз основних наслідків та принципів приєднання України до системи ГАТТ/СОТ: сільськогосподарський аспект // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 56. Частина II. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2005. – С. 215-221.

3. Білозір Л.М. Деякі аспекти до вимог ГАТТ/СОТ щодо лібералізації і протекціонізму у сфері зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією // Економіка АПК: міжнародний науково-виробничий журнал. – 2005. – №8. – С.146-154.

4. Кучер Л.М. Особливості регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією в умовах СОТ // Економіка АПК: міжнародний науково-виробничий журнал. – 2005. – №5. – С. 144-151.

5. Кучер Л.М. Актуальні проблеми регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією в рамках СОТ // АгроІнКом: Аграрний інформаційний науково-виробничий журнал. – 2005. – № 5-6. – С. 14-18.

6. Нікітченко В.С., Кучер Л.М. Аграрні аспекти приєднання України до Світової організації торгівлі // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. Випуск 16. – В.: Вінницький державний аграрний університет, 2004. – С. 201-205. (0,2 д.а./0,15 д.а). (Особистий внесок автора: проаналізовано механізми та підходи щодо протекціонізму і лібералізації, які застосовуються країнами-членами СОТ)

7. Кучер Л. Інтеграція до світової торговельної спільноти // Зерно і хліб: журнал для керівників, спеціалістів і науковців галузі хлібопродуктів. – К.: Редакційно-видавничий центр „ЗіХ”. – 2003. - №3. – С. 42.

8. Гончаренко О., Кучер Л. До СОТ, безперечно, вступимо // Зерно і хліб: журнал для керівників, спеціалістів і науковців галузі хлібопродуктів. – К.: Редакційно-видавничий центр „ЗіХ”. – 2003. - №3. – С. 9. (0,1 д.а./0,08 д.а.). (Особистий внесок автора: обгрунтовано необхідність вступу України до глобальної торговельної системи ГАТТ/СОТ)

В інших виданнях:

9. Білозір Л.М. Підсумки саміту СОТ в Гонконзі: виклики та досягнення // Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации: материалы второй международной научно-практической конференции. – Симферополь: ТНУ, 2006. – С. 65-67.

10. Білозір Л.М. Аналіз та визначення напрямів державної політики внутрішньої підтримки сільського господарства України в умовах участі у СОТ // Зовнішньоекономічна політика України як механізм реалізації національних інтересів. Збірник матеріалів VI міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів УАЗТ 12 травня 2006 року. – К.:УАЗТ, 2006. – С. 234-236.

11. Білозір Л.М. Особливості реалізації вимог ГАТТ/СОТ щодо лібералізації і протекціонізму у сфері зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією // Міжнародна торгівля у контексті Європейської інтеграції: проблеми теорії і практики. Збірник матеріалів VIII міжнародної науково-практичної конференції 27 травня 2005 року. – К.: УАЗТ, 2005. – С. 265-267.

12. Кучер Л.М. Актуальні проблеми реформування регулювання сільськогосподарської торгівлі в рамках СОТ // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 49. Частина II. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2004. – С. 148-151.