Анотація до роботи:

Рогатюк І.В. Формування функції обвинувачення та її реалізація у кримінальному процесі. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено розкриттю теоретичних і практичних питань, пов’язаних з проблемами удосконалення правових засад реалізації функції обвинувачення у кримінальному процесі.

Проаналізувавши наукові праці, українське та зарубіжне законодавство, інші матеріали, розкрито сутність, поняття та способи реалізації, позитивні та негативні наслідки обвинувачення, механізм відшкодування шкоди, що була завдана особі, суб’єктами обвинувачення.

У роботі викладено обґрунтовану концептуальну схему наукових і прикладних положень, спрямованих на удосконалення обвинувальної діяльності, робляться висновки, подаються пропозиції та рекомендації щодо розв’язання проблем правового забезпечення діяльності органів, до функцій яких відноситься здійснення обвинувальної діяльності. Запропоновано зміни до законодавчих актів України в аспекті цієї проблеми.

У висновках дисертаційного дослідження викладено найбільш важливі наукові і практичні здобутки; основні теоретичні положення і практичні рекомендації, що випливають із результатів дослідження; сформульовані конкретні пропозиції щодо удосконалення процесуального механізму реалізації функції обвинувачення у кримінально-процесуальному законодавстві, а також ті, що стосуються удосконалення іншого чинного законодавства з цих проблем.

Обґрунтовано теоретичні та правові основи обвинувачення у кримінальному процесі, дано визначення основного понятійного апарату дослідження: “кримінально-процесуальні функції”, “функція обвинувачення”, “реалізація функції обвинувачення”.

Визначено сутність обвинувачення, яка полягає у твердженні уповноважених на те органів, що ця особа: вчинила умисно або з необережності передбачене законом суспільне небезпечне діяння; винувата у його вчиненні; притягненні у зв’язку з цим цієї особи до кримінальної відповідальності; вимозі віддання її до суду, засудження і застосування міри кримінального покарання або інших мір впливу.

Завдяки моніторингу динамічного розвитку обвинувачення в історії, доведено неможливість існування судочинства без функції обвинувачення.

Чітко визначено коло суб’єктів, які здійснюють, а саме формулюють, змінюють, доповнюють та закривають обвинувачення.

Обґрунтовується доцільність розуміння обвинувачення як кримінального позову у судочинстві, це положення аргументується механізмом реалізації приватного обвинувачення.

Наголошується на першочерговому дотриманні загальноправового принципу презумпції невинуватості суб’єктами обвинувачення під час здійснення обвинувальної діяльності. Визначено наслідки необґрунтованого обвинувачення та форми і способи відшкодування шкоди, завданої особі суб’єктами обвинувачення.

Розроблено та запропоновано науково обґрунтовані пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України, Законів України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, “Про державний бюджет” з метою удосконалення чинного законодавства та практики його застосування.

Публікації автора:

у фахових виданнях затверджених ВАК України

1. Функція обвинувачення та принцип презумпції невинуватості при провадженні попереднього слідства // Право України. – 2001. – №10. – С. 44–46.

2. Порушення та розслідування кримінальних справ слідчими податкової міліції: окремі питання // Право України. – 2001. – №12. – С. 67–69.

3. Функція обвинувачення – рушійна сила кримінального процесу // Право України. – 2002. – №2. – С. 79–82.

4. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок необґрунтованої реалізації функції обвинувачення // Право України. – 2003. – №5. – С. 89–93.

5. Рогатюк І.В., Смітієнко З.Д. Деякі питання, пов’язані з реалізацією функцій кримінального процесу // Адвокат. – 2002. – № 2–3. – С. 16–17.- у співавторстві (участь дисертанта становить 50 %).

У збірниках наукових праць, доповіді, тези і повідомлення на конференціях:

6. Продовження строків тримання під вартою та строків досудового слідства. // Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах: Тези доп. наук.-прак. конф.: У2-х ч. – Ч.1. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – С. 201-203.

7. Проблеми боротьби з корупцією та напрями протидії.// Збірник матеріалів заключного регіонального міжнародного семінару “Антикорупційні розслідування та стратегія попередження корупції”. – Київ: ОБСЄ. – 2002. – С. 99–115.

8. Зміна обвинувачення у досудовому слідстві та суді. Практичні аспекти. // Збірник матеріалів науково-практичного семінару “Підтримання державного обвинувачення в суді”. – Київ: Академія прокуратури України при Генеральній прокуратурі України, 2003. – С. 11–13.