Анотація до роботи:

Рудакевич М.І. Формування етики державних службовців в умовах демократизації і професіоналізації державного управління. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.03 – державна служба. – Національна академія державного управління при Президентові України. – Київ, 2007.

У дисертації здійснено системний концептуально-цілісний аналіз процесу формування етики державних службовців в умовах демократизації і професіоналізації державної служби. Обгрунтована модель етичної інфраструктури, яка забезпечує його реалізацію із урахуванням актуальних потреб розвитку української держави.

Розкрито сутність, зміст, структуру, функції етики державних службовців як різновиду професійної етики та методологію її дослідження. Показано, що етика державних службовців органічно поєднується з демократичними цінностями, а її реалізація вимагає використання в діяльності державної служби демократичних форм і методів. Проаналізовано теоретичні підходи і практика етизації державної служби США, країн Європейського Союзу та Російської Федерації. Виявлено суперечності й тенденції розвитку етичної поведінки державних службовців. Доведено, що керованість процесу формування етики державних службовців забезпечує розвиток етичної інфраструктури державної служби, в якій на комплементарних засадах взаємодіють етичні, політичні, правові та інші регулятори професійної діяльності державних службовців.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми щодо формування етики державних службовців в умовах демократизації та професіоналізації державної служби, розроблено науково-прикладні підходи, концепції, технології, що забезпечують теоретичне й практичне використання отриманих наукових результатів. Одержані в процесі виконаного дослідження результати підтвердили правильність вихідної методології. Поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, покладена в основу дослідження наукова позиція автора себе виправдала й гіпотеза підтвердилась. На основі здійсненого дослідження сформульовано такі основні висновки й рекомендації.

1. Системний аналіз вітчизняної наукової літератури показав, що проблема формування етики державних службовців раніше не була предметом спеціального дослідження. У радянську добу вітчизняної історії етиці державного службовця відводилася роль технологічного засобу впливу на його свідомість і волю; гуманна сутність професійної етики залишалася поза межами наукового аналізу. Зміна акцентів у наукових підходах відбувається в процесі дискусій з теоретико-методологічних питань етики (початок 80 рр. ХХ ст.), які виявили її заідеологізованість, що породила моральний нігілізм, подвійну мораль у владному середовищі та суспільстві.

З кінця 90-х рр. ХХ ст. розробляється “нова модель” державного службовця, в якій гуманітарна культура і моральність виступають регуляторами професійної поведінки і факторами ефективності управлінської діяльності. Впровадження “Етики державного службовця” як навчальної дисципліни активізує науковий інтерес: професіоналізм обгрунтовується як моральна якість державного службовця; дискутуються питання щодо принципу політичної нейтральності державних службовців; утверджується позиція, згідно з якою етика має не лише розглядатися як моральний критерій професіоналізму управлінських кадрів, а й застосовуватися у боротьбі з корупцією. У наукових публікаціях задовільно визначаються деонтологічні чинники етики державних службовців, однак проблеми практичного впровадження етичних вимог і її формування залишаються поза увагою.

Частині праць властивий синкретичний рівень осмислення морально-етичних проблем державного управління і державної служби, вони не ідентифікуються як етичні й не виокремлюються із соціально-психологічних, організаційних, адміністративно-правових та політичних відносин.

2. Аналіз зарубіжної літератури та досвіду етизації державної служби показав, що вивчення етики державних службовців грунтується на запозиченні висновків із досліджень у сфері менеджменту й етики бізнесу. Її теоретичною основою є традиційна етика доброчесності; суб’єктивна етика совісті; міжсуб’єктна етика діалогу, які співвідносяться із загальними нормативно-етичними положеннями, виробленими науковою думкою впродовж історії людства. Формування етики поведінки розглядається як розвиток морального суб’єкта на основі свободи вибору, який ефективний у ситуації змін. Сучасний етап розвитку теорії етики державних службовців здійснюється в руслі “нового” державного управління – менеджералізму. Вона розглядається в кількох розуміннях: як система, що інтегрує суспільні, інституційно-організаційні та індивідуальні цінності; як основа нового менеджменту, ядро організаційної культури; як антикорупційний засіб.

3. На основі підходу до етики як до цілісного духовно-практичного феномена конкретизовано категорійно-понятійний апарат сфери професійної етики державних службовців. Уточнено сутність і зміст понять “професійна етика”, “етика державної служби”, “етика державних службовців”, “етична поведінка державного службовця”, “формування етики державних службовців”.

Професійна етика інтегрує дві складові: етику діяльності професійної групи та індивідуальну етику окремого працівника. Обгрунтовано, що етика державних службовців характеризує “тип моральних відносин”, який дана професійна група утверджує в суспільних відносинах. Основною детермінантою її змісту є філософське тлумачення соціальної природи державної служби, яке визначає її культурно-гуманістичне призначення – місію в суспільстві. Складовими елементами етики державних службовців виступають місія державної служби, кодекс етичних інституційних засад та індивідуальних правил професійної поведінки, сукупність інструментів, які забезпечують дієвість кодексу (інституційні правила, процедури морального дискурсу, оцінювання рішень та їх реалізації) і морально-професійних рис характеру державного службовця, які необхідні для реалізації морально-професійного обов’язку. Такі якості характеру зумовлюють стійкі прояви моральної свідомості у поведінці, відносинах і вчинках працівника. Вони поєднують у собі соціально-типові ознаки та індивідуальні особливості.

Суспільне призначення й особливості професійної діяльності державних службовців зумовлюють рівневу парадигму етики державних службовців. Її зміст розкривається через функції: пізнавально-оцінну, регулятивну, узгоджувально-інтеграційну, контрольну, запобіжно-профілактичну, соціалізації, розв’язання конфліктів.

Поняття “формування етики державного службовця” характеризує процес інтерналізації моральною свідомістю суспільних і специфічно професійних цінностей, правил, форм професійної поведінки, які реалізуються і збагачуються в практичній діяльності, розвиваючи необхідні якості характеру.

4. Аналіз зарубіжного досвіду етизації державної служби показав, що в країнах розвиненої демократії з другої половини ХХ ст. впровадження засад етики державної служби стало пріоритетним напрямом адміністративних реформ.

Інтерес для вітчизняної практики становлять:

практика реалізації державного підходу до забезпечення моральності державної служби як керованої державної системи. Вона має специфіку в різних країнах, проте її спільною ознакою є лідерство у цьому процесі вищого керівництва країни. Етична система має цілісний характер, є децентралізованою; охоплює всі гілки державної влади і грунтується на ідеї партнерського діалогу громадянського суспільства й державної служби;

принциповий наголос на обов’язку “служіння народові”, який зумовлює вимогу політичної нейтральності і навіть позапартійності державних службовців;

зміст і практика застосування політичних, морально-правових, організаційних, кадрових, культурних та інших засобів у регулюванні і саморегулюванні етики державних службовців;

способи нейтралізації загроз девальвації етичних цінностей державного обслуговування і зловживань з боку державних службовців, пов’язаних із впровадженням “нового” державного управління;

членство України в Раді Європи і орієнтація на вступ до ЄС, базовими напрямами якого є економіка (economi), ефективність (efficiency), результативність (effectiveness) і етика (ethics), що зумовлюють необхідність цілеспрямованого впровадження згаданих критеріїв у діяльність державної служби;

підходи до визначення стандартів і процедур державних послуг та контроль за їх дотриманням;

досвід упровадження і функціонування в європейських країнах цінностей, норм і стандартів, визначених в модельному Кодексі поведінки державних службовців, рекомендованому Комітетом Міністрів Ради Європи (додаток до Страсбурзької Рекомендації № R (2000/10), травень, 2000) як взірець для національних кодексів;

досвід діяльності впливової міжнародної організації “Транспаренсі Інтернешнл” із розбудови державних систем етики і їх використання для боротьби з корупцією в органах влади;

досвід Російської Федерації, зокрема підходи до організаційно-правового забезпечення етичної поведінки державних службовців, які закріплені Федеральним законом “Про державну цивільну службу Російської Федерації” (2004)”, а також практика внутрішнього й зовнішнього моніторингу поведінки державних службовців, яку здійснює РАДС.

5. Визначено загальні критерії (рівні):

загальносоціальний – відповідність рішень, учинків, дій, службових відносин та їх наслідків нормам закону і вимогам суспільної моралі;

інституційний – відповідність професійної поведінки специфічно-професійним нормам і стандартам державної служби;

рівень колективу – етичні засади організації діяльності, її ефективність; відповідність службових відносин колективним та індивідуальним цінностям і нормам, стиль керівництва тощо;

індивідуальний рівень – моральне самоствердження, професійний розвиток і самореалізація.

Такий підхід до визначення критеріїв дає змогу оцінити загальногуманістичне значення професійної етичної діяльності державних службовців, а також її відповідність спеціальним етичним вимогам до службової діяльності. Оцінці підлягали характеристики моральної свідомості й самосвідомості державних службовців, моральні якості професійної діяльності та її наслідки, етичні засади організації праці в колективі, характер службових відносин, стиль керівництва тощо.

6. Проведені емпіричні дослідження показали, що суспільство очікує від влади високої моральності й професіоналізму. Державні службовці також розуміють надзвичайну важливість професійної етики, проте міра інтерналізації ціннісних регуляторів професійної поведінки незначна: проблемою для них є дотримання і норм професійної етики, і норм закону. Лише близько чверті опитаних визнають дієвість нормативно-правових важелів професійної діяльності, менше від 5% вважають, що загальні правила поведінки державних службовців виконують регулятивну функцію. Такий стан пояснюється виявленими суперечностями процесу функціонування етики державних службовців, зокрема:

між формальною і неформальною організаціями колективів державних органів, що породжує домінування міжособистісних відносин над діловими;

між позитивними очікуваннями державних службовців щодо дієвості нормативних етичних регуляторів професійної діяльності і фактичною бездіяльністю з їх упровадження з боку керівників;

між етичними вимогами і рівнем морально-професійного розвитку, що виявляється в неготовності до професійної взаємодії на засадах “взаємності“; відсутності самоідентифікації як державної людини; нерозумінні суті етичних принципів і норм державної служби, відсутності навичок їх практичної реалізації;

між об’єктивно високими вимогами і морально-соціальною та правовою незахищеністю інтересів державного службовця, його залежністю від “етики” керівника.

Названі суперечності зумовлюють тенденції до заниження самооцінки, аномію; розвиток конформізму; формування в державних органах етики корпоратизму. Такий стан свідчить про необхідність системного підходу до професійної етики державного службовця, який би передбачав науково-теоретичне обгрунтування, політико-правове закріплення, етико-просвітницьке й організаційне впровадження.

7. Системний та міждисциплінарний підходи до досліджуваної проблеми дали змогу представити професійну діяльність державних службовців у контексті нормативної моделі демократичного суспільства як соціальної системи, що об’єднує завдяки моралі в єдине ціле індивіда, суспільні інститути й суспільство.

Професійна етика виступає способом утвердження етичних цінностей і норм, коли вони закладені в основу професійної діяльності як її стандарти. Тому вона регулює: 1) аналіз і визначення загальних основ професійної діяльності як власне моральних, так і тих, що грунтуються на моральних позиціях; 2) вирішення етичних проблем колективної діяльності, оскільки загальна теорія етики традиційно досліджує вчинки окремої людини; 3) прийняття рішень у нестандартних ситуаціях, коли необхідне визначення особливих моральних принципів, які однак можуть набути значення універсальних; 4) залучення до вирішення моральних проблем знань з інших галузей науки: політичних, управлінських, поведінкових, організаційних, правових, економічних тощо; 5) процеси утвердження бажаних взірців і пропаганду моральних ідеалів, до яких слід прагнути трудовим колективам у діяльності служіння.

Роль рушійних сил морально-професійної діяльності відіграють ціннісні й мотиваційні орієнтації державного службовця. Базові цінності професійної етики визначаються на основі демократичних суспільних цінностей, які задають орієнтири простору професійної діяльності державних службовців і норм права, що визначають межі індивідуальної свободи. До них належать: Людина, її гідність, права і свободи, справедливість, Батьківщина, законність, прозорість, відкритість, співучасть в управлінні тощо. Детермінантами мотиваційних орієнтацій державного службовця виступають: рівень морального розвитку, здатність до моральної аргументації, вміння “зважувати” цінності, оцінювати наслідки морального вибору в конкретній професійній ситуації.

8. Модель етичної поведінки, яка характеризує механізм професійної взаємодії державного службовця, відображає сукупність особистісних, внутрішніх (колективу й інституту державної служби) і зовнішніх чинників суспільного середовища, які зумовлюють його здатність до співпраці та вибудови моральних відносин. Концепція формування професійної етики грунтується на закономірності морального розвитку особистості, яка полягає в органічному поєднанні процесів етичної освіти державних службовців, організації професійної діяльності на етичних цінностях, нормах і етичної соціалізації в трудовому колективі. Його ефективність зумовлюється наявністю об’єктивних чинників, що створюють систему професійних моральних відносин, до яких належать: а) чіткі суспільні цінності й норми, етичні стандарти й норми інституту державної служби, на яких ґрунтуються поділ праці та її регламентування, організація колективу і колективної діяльності, винагорода праці, її мотивація і стимулювання; б) етична освіта й соціалізація новоприйнятих державних службовців; в) форми внутрішнього й зовнішнього контролю (закони і етичні кодекси, моральний аудит, моніторинг професійної етики, етична експертиза, етичні організаційні структури, громадські організації державних службовців, громадянське суспільство, ЗМІ тощо).

9. Системний підхід до процесу формування етичної поведінки державного службовця реалізується шляхом створення етичної інфраструктури державної служби – комплементарної системи етичних, політичних, правових, адміністративних, організаційних, економічних регуляторів професійної діяльності державних службовців. Її ініціатором і організатором виступає вище керівництво держави (державної служби). Воно проголошує етику-мораль основою трансформаційних процесів, ініціює законодавче закріплення базових засад професійної етики, відповідальність керівництва державних органів за їх упровадження, створення державних етичних інститутів, законодавчий захист діяльності ЗМІ і громадських організацій, які контролюють і оцінюють якість державних послуг тощо.

10. Роль етичної освіти в системі підготовки й підвищення кваліфікації державних службовців полягає в гуманітаризації професійної підготовки і підвищення кваліфікації. Вона здійснюється в трьох напрямах: забезпечення суспільної спрямованості фахових дисциплін; опанування циклу гуманітарних предметів, вивчення професійної етики як окремої навчальної дисципліни.

Запропоновані в роботі наукові положення, висновки, практичні рекомендації, навчальні програми і методичні посібники можуть бути використані:

суб’єктами законодавчої ініціативи, зокрема Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України при розробці концептуальних документів адміністративної реформи, реформи державної служби, підготовці актів щодо етизації державної служби, розбудови громадянського суспільства;

Головдержслужбою в процесі розробки комплексної програми впровадження етики державних службовців у діяльність державних органів, у тому числі обгрунтування етичного компонента професіограми державного службовця, визначення методів добору кадрів на державну службу, здійснення моніторингу етичної поведінки тощо;

органами державного управління при розробці кодексу етики працівників трудового колективу і програм його впровадження;

у навчальному процесі як посібник з гуманітаризації професійної освіти і методичний посібник з етичної освіти державних службовців.

У процесі дослідження виявило проблеми, які потребують подальшого вивчення. Це, зокрема, розробка понятійних стандартів моральних цінностей, норм і правил службової поведінки, методик вивчення морально-професійних якостей державних службовців, програми морального аудиту діяльності державного органу; морально-правове регулювання етики державних службовців; раціональна організація спільної діяльності на етичних засадах в трудовому колективі; формування моральної основи організаційної культури, етичної організаційної структури в системі державної служби; моніторинг етики поведінки державних службовців; роль керівника у формуванні професійної етики державних службовців; дослідження моральності методів державного управління; специфічні етичні принципи й норми державної служби та механізми їх впровадження; підготовка навчально-методичних матеріалів і посібників для системи етичної освіти і самоосвіти з використанням сучасних інформаційних технологій та активних методів навчання, підготовка викладачів професійної етики тощо.

Публікації автора:

Монографії

1. Рудакевич М.І. Етика державних службовців: Монографія. – К.: Вид-во НАДУ, 2003. – 360 с.

2. Рудакевич М.І. Етика державної служби (зарубіжний досвід): Моногрвфія. – К.: Ультра, 2002. – 109 с.

Статті у наукових фахових виданнях

3. Рудакевич М., Рудакевич О. Культура підприємництва й ділова етика: сучасні теорії та практика // Ґенеза – Експерт. – 1999. – Серп. – С. 66-77. – Авторські – с. 66-74.

4. Рудакевич М.І. Роль ділової етики в утвердженні моральних засад суспільного життя // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Україна на порозі третього тисячоліття: духовність як основа консолідації суспільства: Аналіт. розробки, пропозиції наукових та практ. працівників / Кер. авт. кол.: А.І.Комарова, В.І.Табачківський. – К., 1999. – Т. 15. – С. 383-398.

5. Рудакевич М.І. Доброчесність як сутнісна характеристика етики державного службовця // Держава та регіони. – 2001. – № 1. – С. 74-79.

6. Рудакевич М.І. Етика конфуціанства // Командор. – 2000. – № 2-3. – С. 38-40.

7. Рудакевич М. Теоретичні акцентуації кар’єри державного службовця, або концептуально-етичні роздуми на полях видання “Служебная карьера”// Вісн. УАДУ. – 2000. – № 4. – С. 197-203.

8. Рудакевич М. Модель етичної поведінки керівника // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Вип. 2. – Ч. ІV. – С. 465-471.

9. Рудакевич М. Морально-політичні й правові засади етики державного службовця або етична політика в США // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – Вип. 2. – С. 222-231.

10. Рудакевич М. Особливості вивчення професійної етики державними службовцями // Вісн. УАДУ. – 2001. – № 4. – С. 203-209.

11. Рудакевич М.І. Ціннісний підхід до аналізу етичних проблем державного службовця // Статистика України. – 2001. – № 4. – С. 16-20.

12. Рудакевич М.І. Теоретико-методологічні засади формування етичної поведінки особистості та їх застосування у процесі підготовки державних службовців // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. – О.: ОРІДУ УАДУ, 2001. – Вип. 8. – С. 79-91.

13. Рудакевич М. Інституціоналізація адміністративної етики США: становлення та сучасний стан // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – О.: ОРІДУ УАДУ, 2002. – Вип. 9. – С. 167-180.

14. Рудакевич М. Кодекс етики як засіб регулювання професійної поведінки державних службовців // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 1. – С. 291-297.

15. Рудакевич М.І. Етична підготовка державних службовців у контексті етичної інфраструктури демократичної держави // Проблеми інтеграції науково-освітнього потенціалу в державотворчому процесі. Зб. наук. пр. / Відп. ред. д-р техн. наук, акад. Т.І. Рибак. – Т. – Севастополь – Суми, 2002. – С. 327-330.

16. Рудакевич М. Моральне поле ділової етики // Зб. наук. ст. з філософії, політології, історії / Гол. ред. М.М.Стрішенець, д-р іст. наук, проф. – Т.: Екон. думка ТАНГ, 2003. – С. 78-84.

17. Рудакевич М.І. Етичний аспект реформи державної служби Російської Федерації // Рік Російської Федерації в Україні: Наук.-презентац. альм. / Форум громадськості України “Державність”. Текст.парал.рос. – К.: Загальновоїн. спілка України, 2003. – С. 338-353.

18. Рудакевич М.І. Теоретико-практичні засади розвитку професійної етики Державної податкової служби України // Державне управління: теорія та практика. – 2005. – № 2. – http://www. nbuv. gov.ua

19. Рудакевич М. І. Довіра як морально-психологічна основа взаємин державних службовців і громадян: сутність, зміст, шляхи формування / Ефективність державного управління: Зб. наук. пр. – Л.: ЛРІДУ НАДУ, 2005. – Вип. 8. – С. 365-373.

20. Рудакевич М.І. Ідейні основи та нормативні стандарти етики державних службовців країн Європейського Союзу // Державне управління: теорія та практика. – 2006. – № 1. – http://www. nbuv. gov. ua

21. Рудакевич М.І. Становлення етичної інфраструктури державної служби в умовах демократизації суспільства // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – О.: ОРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 2(26). – С. 188-194.

22. Рудакевич М.І. Роль морального спілкування у формуванні етичної поведінки державних службовців // Університетські наукові записки: Часоп. Хмельниц. ун-ту упр. та права. – 2006. – № 2(18). – С. 342-346.

23. Рудакевич М.І. Сучасний стан і тенденції розвитку етики державних службовців в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Л.: ЛРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 10. – С. 417-423.

24. Рудакевич М.І. Етична соціалізація державних службовців у трудовому колективі // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 2 (24). – С. 238-245.

25. Рудакевич М.І. Етико-психологічні засади формування етичної поведінки державних службовців у професійній діяльності // Статистика України. – 2006. – № 2(33). – С. 85-89.

Статті в інших виданнях, тези доповідей

26. Рудакевич М.І. Григорій Ващенко про християнську мораль як основу українського виховного ідеалу // Моральна цінність християнства і відродження національної школи: Доп. наук.-практ. конф. (19 груд. 1995 р.). – К.-Т., 1995. – С. 31-36.

27. Рудакевич М.І., Рудакевич О.М. Формування засад громадянської культури учнівської молоді за умов розбудови національної школи // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Політична культура і політичні партії України: Аналіт. розробки, пропозиції наук. та практ. працівників / Кер. авт. кол. А.І.Комарова, О.М.Рудакевич. – К., 1997. – Т.6. – С. 101-107. – Авторські – с.104-107.

28. Рудакевич М.І. Власний імідж – шлях до успішної кар’єри // Молодь і державне управління: права, можливості, перспективи. – Херсон, 2001. – С. 65-69.

29. Рудакевич М.І. Ділова етика як фактор утвердження моральності в економічних відносинах // На шляху до суспільної злагоди / Упоряд. Ю.Ж.Шайгородський. – К.: Укр. центр політ. менеджменту, 2001. – С. 95-99.

30. Рудакевич М.І. Роль етики державного службовця в утвердженні ціннісно-нормативної форми соціальної інтеграції українського суспільства // Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи: Матеріали наук.-практ. конф. (22 листоп. 2001 р., м. Львів). – Л.: ЛФ УАДУ, 2001. – Ч. 1. – С. 264-269.

31. Рудакевич М.І. Етична освіта державних службовців в умовах становлення громадянського суспільства // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (30 трав. 2001 р., м. Київ). – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – Т. 2. – С. 439-441.

32. Рудакевич М. Етична інфраструктура демократичної держави як шлях розбудови етичної державної служби // Формування демократичного та ефективного державного управління в Україні: Матеріали наук.-практ. семінару (11-12 берез. 2002 р., м. Київ) / За заг ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – С. 155-160.

33. Рудакевич М.І. Готовність української державної служби до інтеграції в європейський етичний простір // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (29 трав. 2002 р., м. Київ) / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – Т. 2. – С. 162-164.

34. Рудакевич М.І. Актуальні проблеми становлення етики державних службовців в Україні // Шляхи вдосконалення етики державних службовців: Матеріали наук.-пр. конф. (30 листоп. 2002 р., м. Київ) / За заг. ред. М.І.Рудакевич – К.: УАДУ, Америк. Ради з міжнар. освіти: ACTR / ACCELS, 2002. – С. 14-25.

35. Рудакевич М. Етизація податкової служби України: теоретико-методологічні та практичні проблеми // Професійна етика працівника державної податкової служби України. – К.: ДПА України, 2004. – С. 14-24.

36. Рудакевич М.І. Морально-етична соціалізація державних службовців у трудовому колективі // Управління розвитком: Зб. наук. стат. ХНЕУ. – Спецвип. – Х., 2005. – № 2 – С.24-25.

37. Рудакевич М.І. Пріоритетні напрями метизації державної служби в Україні // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (28 трав. 2004 р., м. Київ). – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – С. 357-359.

38. Рудакевич М.І., Рудакевич О.М. Відповідальність перед Богом і Батьківщиною – основа національного виховання нових генерацій українського народу // Проблеми інтеграції науково-освітнього потенціалу в державотворчому процесі: Матеріали доп. І Міжнар. симп. (20-27 трав. 1997 р.). – Т.-Форос-Севастополь, 1997. – 213-217.

Навчальні посібники, навчальні програми

39. Рудакевич М.І. Основи іміджелогії: Програма навч. курсу для спец. 7.050.208. “Менеджмент організації”. – Т., 1999. – 11 с.

40. Рудакевич М.І. Протокол і етикет ділових людей: Програма навч. курсу та метод. реком. для студ. екон. вузу. – Т., 1998. – 32 с.

41. Рудакевич М.І. Соціальна психологія і етика ділового спілкування: Програма навч. курсу та метод. реком. для студ. екон. вузу. – Т., 1998. – 35 с.

42. Рудакевич М.І. Етика, етикет і протокол ділових відносин і спілкування (Зб. завдань для самост. роботи). – Т., 1998. – 50 с.

43. Рудакевич М.І. Методичні вказівки з вивчення дисципліни “Етикет і протокол ділової людини”, плани практичних і семінарських занять, завдання для самостійної роботи (для студ. ден. форми навчання спец. 6.050200 “Менеджмент організацій” спеціалізації “Менеджмент держ. установ”). – Т., 2003. – 38 с.

44. Рудакевич М.І. Методичні вказівки з вивчення дисципліни “Соціальний менеджмент”, плани практичних і семінарських занять, завдання для самостійної роботи, контрольні тести (для студ. ден. форми навчання спец. 6.050200 “Менеджмент організацій” спеціалізації “Менеджмент держ. установ”). – Т., 2004. – 48 с.

45. Рудакевич М.І. Організація діяльності державного службовця: Програма навч. дисципліни для напряму підготовки 0502 “Держ. служба”, освітньо-кваліфікац. рівня магістр. – Т., 2003. – 27 с.

46. Рудакевич М.І. Етика адміністративної діяльності: Програма навч. курсу та метод. реком. для слухачів магістратури за спец. “Адміністрат. менеджмент” – Т., 2004. – 32 с.

47. Рудакевич М.І. Техніка і технологія адміністративної діяльності: Навч. посіб. для слухачів магістратури за спеі. “Адміністрат. менеджмент”. – Т., 2006. – 32 с.