1. Зерновий підкомплекс як елемент агропромислового комплексу країни є складним об’єктом дослідження в умовах розвитку ринкових відносин. Розробка ефективної системи економічних взаємовідносин потребує системного підходу й узагальнення теорії та практики економічних взаємовідносин. Вивчення і використання накопиченого матеріалу щодо формування економічних взаємовідносин і пошуку оптимальних організаційних форм має важливе теоретичне й практичне значення для розвитку зернового бізнесу в Україні. 2. Економічні взаємовідносини виникають і формуються, насамперед, у процесі: планування виробничої діяльності, створення системи договірних відносин, здійснення маркетингової діяльності, розробки і застосування цінового механізму, розподілу прибутку, проведення взаєморозрахунків, фінансування й кредитування, оцінки діяльності суб’єктів господарювання тощо. На підставі проведеного дослідження виділено три складні групи економічних взаємовідносин: соціально-економічні, організаційно-економічні і технологічні. Соціально-економічні відносини формуються і функціонують власне у сфері виробничих відносин та характеризують форму присвоєння (власності), мету виробництва, соціальну структуру агропромислового комплексу. Організаційно-економічні відносини формуються і функціонують не всередині, а на стику виробничих відносин і продуктивних сил. Саме організаційно-економічні відносини найбільше піддаються змінам і сприйнятливі до них у технічному базисі агропромислового виробництва і формах його організації. Технологічні відносини пов’язані з технологічним процесом і залежать від нього. 3. Державне регулювання зернового підкомплексу здійснюється з метою: гарантованого забезпечення населення країни високоякісною сільськогосподарською продукцією і продовольством за рахунок вітчизняного виробництва; створення економічних умов для розвитку високої ефективності агропромислового виробництва, переробки продукції й обслуговування агропромислового комплексу; розвитку соціальної інфраструктури села для поліпшення якості життя сільських жителів; захисту вітчизняного сільського товаровиробника на зовнішньому ринку. Виділено сфери державного регулювання: ціноутворення на продукцію сільського господарства і продуктів її переробки, матеріально-технічні ресурси; товарна інтервенція на продовольчий і сировинний ринки; бюджетна, податкова та кредитна політика; система страхування в сільському господарстві; прогнозування розвитку агропромислового комплексу й орієнтування товаровиробників; захист вітчизняних товаровиробників агропромислового комплексу на світовому ринку, сприяння експорту сільськогосподарської продукції. Вивчення законодавчих основ і ефективної практики участі держави в економічних процесах дало змогу запропонувати модель економічних взаємовідносин у системі державного регулювання агропромисловим комплексом. Умовами ефективного функціонування цієї моделі є: соціальне ринкове господарство; регульований сільськогосподарський ринок; можливість вибору ефективної форми власності; врахування процесів глобалізації економіки, правове регулювання й інформаційна підтримка, економічне стимулювання ділової активності сільськогосподарських підприємств. 4. У структурі економічного механізму виділяються як вертикальні, так і горизонтальні елементи-блоки, що забезпечують не тільки конструктивну, а й функціональну єдність, коли кожний блок виступає як певна функціональна підсистема: “прогноз”, “стимули” й “управління”. Підсистема “прогноз” містить такі блоки: прогноз (науки і техніки, соціально-демографічних процесів, зовнішньоекономічних і міжкомплексних відносин), планування (розрахунок перспектив на різні періоди). Вона визначає масштаби і пропорції, межі та параметри руху всієї виробничої системи. Підсистема “стимули” включає такі блоки: попит на різну продукцію та послуги; пропозиція товарів і послуг на ринку, конкуренція. Ця підсистема визначає сукупність економічних відносин виробничої системи. У складі підсистеми “управління” виділяється державне регулювання, яке включає: активізацію інвестиційної діяльності; регулювання використання виробничих і природних ресурсів, якість продукції; управління соціальним розвитком та охороною навколишнього середовища. Реалізація функції державного регулювання здійснюється у сфері фіскального контролю, контролю за цінами, бюджетної і кредитної допомоги вітчизняному виробництву продовольства. 5. Встановлення економічних взаємовідносин у зерновому підкомплексі відбувається певною мірою стихійно, вільний вибір контрагентів на основі співвідношення попиту та пропозиції не завжди економічно виправданий та ефективний. Процес оптимізації формування економічних взаємовідносин у зерновому підкомплексі здійснюється через визначення мінімальних витрат на їх формування та підтримку при забезпеченні запланованого обсягу виробництва; якості зерна; асортиментної структури зерна; витрат праці на одиницю продукції; рівня рентабельності; наявність потужностей для зберігання і переробки зернових ресурсів та їх раціональне використання. 6. Подальший розвиток галузі зерновиробництва Запорізької області в рамках агропромислової інтеграції буде сприяти зменшенню дефіциту зерна в регіоні, а також зерно буде найважливішим джерелом грошових надходжень у сільське господарство, становитиме значну частину сировини для харчової промисловості. Виробничо-господарський аналіз зернового підкомплексу Запорізької області свідчить про наявність величезного потенціалу для стабільного нарощування виробництва зерна в регіоні. Однак дія економічних реформ у господарствах зруйнувала всю систему виробництва зернових ресурсів через нестачу матеріально-технічних і фінансових коштів. Канали реалізації зерна в підкомплексі продовжують трансформуватися, утворювати нові форми. Розширюється нетрадиційний збут напряму фізичним особам, приватним підприємцям, продаж посередникам і промисловим організаціям. 7. В основу державного регулювання ринку зерна на сучасному етапі розвитку сільського господарства має бути закладена ідея регулювання обсягів пропозицій відповідно до потреб суспільства та з урахуванням експортних можливостей. На практиці це можна здійснити шляхом подолання цінової невизначеності, регулювання обсягів наданих виробникам кредитних ресурсів під вирощування зернових культур, залучення у виробництво необхідної кількості матеріально-технічних ресурсів за допомогою механізму часткової компенсації їх вартості, уведення в дію механізмів прямих платежів, фінансування посівів ярих зернових культур у кризові роки. 8. Загальна стратегія формування економічних взаємовідносин у зерновому підкомплексі має виходити з поєднання саморегулювання ринку, в основі якого лежать попит, пропозиція, вільна конкуренція, і регулюючих економічних важелів – фіксованих цін, бюджетних субсидій, дотацій, пільгового кредитування, раціонального оподаткування. Практика формування економічних відносин у ринкових умовах виявила низьку ефективність багатьох застосовуваних економічних регуляторів. Це стосується, насамперед, ціноутворення, антимонопольної політики, фінансування, оподаткування тощо. У процесі формування економічних відносин у ринкових умовах розвивається й поглиблюється система державного регулювання у сфері ціноутворення. 9. Для підвищення ефективності використання зерна доцільним є регулювання реального споживання, яке здійснюється через комплекс заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції, відносне зниження витрат на її виробництво і, відповідно, цін. Розрахунок ціни на зерно має враховувати вплив подорожчання сировини промислового походження на собівартість сільськогосподарської продукції. Дослідження показали, що захисні ціни починають діяти, якщо ціни на ринку не покривають виробничих витрат більшості виробників. Така ситуація в ринковій економіці виникає при перевищенні пропозиції над попитом і визначає зниження рівня виробництва, супроводжується збільшенням цін і зменшенням попиту. Державне регулювання через механізм захисної ціни дає змогу відшкодувати витрати більшості товаровиробників. Обсяг виробництва при цьому знижується незначно, а відповідно до цього, мало змінюється рівень цін, тобто введення захисної ціни є стабілізуючим чинником на ринках сільськогосподарської продукції. Захисні ціни передбачається формувати з урахуванням їх паритетності за основними видами сільськогосподарської продукції. Вводиться поняття базового, або оптимального, співвідношення цін на зерно і продукцію тваринництва, під яким розуміється співвідношення, що забезпечує рівну прибутковість зерна як при його виробництві з товарною метою, так і при використанні на корм худобі. 10. Інтегровані підприємства, завдяки злиттю капіталів в агропромислове об’єднання мають змогу спростити процедуру прийняття управлінських рішень, оперативно спрямувати консолідовані матеріально-технічні ресурси на ліквідацію “вузьких місць”, мають можливість одержати максимальну віддачу від усього технологічно взаємозалежного виробництва. Економія капітальних витрат досягається тим, що виключається необхідність будівництва сільськогосподарськими товаровиробниками власних потужностей з переробки, створення загальних обслуговуючих служб, включаючи маркетингову, відсутні податки на проміжних стадіях виробництва, є пільги з оподаткування інтегрованих структур, які одержують статус сільськогосподарського підприємства, підвищується ритмічність поставок сировини й завантаження переробного підприємства, а це забезпечує зниження реалізаційних цін, нарощення виробництва конкурентоспроможної продукції. 11. Стабільність функціонування фінансово-промислової групи багато в чому залежить від організації взаєморозрахунків та управління фінансовими потоками. В умовах дефіциту грошових ресурсів, кризи неплатежів фінансові відносини учасників ФАПГ характеризуються практично відсутністю грошових взаєморозрахунків унаслідок активного використання вексельної форми внутрішніх розрахунків. Тому сьогодні грошовий потік у такому формуванні буде являти собою акт обміну еквівалентами, вираженими в товарній формі. Крім того, як еквівалент можуть виступати цінні папери, можуть мати місце безеквівалентні потоки, наприклад податкові, орендні платежі, коли вихідна грошова сума відшкодуванню не підлягає. 12. Для проведення економічної оцінки дієвості фінансової агропромислової групи та агропромислової інтеграції в цілому запропоновано використовувати комплексний показник дієвості агропромислової інтеграції, що характеризує діяльність інтеграційних відносин з огляду на їх різну спрямованість і зміст. Економічне регулювання в зерновому підкомплексі може ефективно функціонувати за умови взаємодії всіх пропонованих заходів, тобто необхідно одночасно: встановити захисні ціни для всіх сільськогосподарських товаровиробників, що гарантують певний рівень доходу; встановити граничні ціни на продукцію переробних підприємств, реалізовану на території району, з одночасною фіксацією питомої ваги вартості сировини в цій ціні; розвивати і поглиблювати агропромислову інтеграцію, удосконалити економічні взаємовідносини підприємств сільського господарства, переробки й торгівлі; враховувати соціальну захищеність сільськогосподарських товаровиробників і охорону навколишнього середовища. |
