Одержані наукові результати в сукупності дозволили розв’язати наукове завдання, що має важливе значення для розвитку вітчизняної науки, а саме: виявлено і науково обґрунтовано шляхи підвищення ефективності формування економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості, запропоновано механізми підвищення ефективності управління цими процесами на державному, галузевому і мікроекономічному рівнях. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати наступні загальні висновки. 1. Перехід світової економіки на новий ступінь технологічного розвитку вимагає посилення інноваційної активності і нового підходу до нововведень, який поєднує знання з ринком із використанням довгострокового інноваційного планування. Вирішити цю проблему можна за рахунок розроблення та реалізації інноваційних стратегій. Автором інноваційна стратегія розглядається як розрахована на перспективу система дій суб’єкта економіки, що забезпечує реалізацію мети, завдань і пріоритетів моделі його інноваційного розвитку з урахуванням ендогенних і екзогенних факторів для досягнення ринкового успіху і набуття конкурентноспроможності. 2. Проведений аналіз дав змогу визначити, що незважаючи на прийняті законодавчі й нормативні акти щодо інноваційної діяльності в Україні, до цього часу відсутній дієвий механізм управління й інвестування масштабних технологічних змін і інновацій. 3. Аналіз розвитку інноваційної діяльності на підприємствах харчової промисловості Вінницької області дає підстави стверджувати, що системне впровадження заходів з модернізації і техніко-технологічного оновлення виробничого апарату й ефективне використання наявних потужностей виступає головним напрямом забезпечення зростання обсягів виробництва продовольчих товарів, розширення присутності підприємств на внутрішньому та зовнішньому ринках. 4. У харчовій промисловості впроваджуються переважно технології і винаходи відносно прості і завершені, для яких матеріали і технічні пристрої легко відтворити на підприємствах, що випускають аналогічну продукцію, проте виникає проблема створення вагомих інноваційних розробок для стійких конкурентних переваг. 5. Існує низка проблем, які ускладнюють інноваційну діяльність малих підприємств: у чинному законодавстві зовсім не передбачено механізмів стимулювання інноваційної діяльності для підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, а система науково-технічної й економічної інформації України не пристосована до надання послуг малим підприємствам. Інноваційна діяльність проводиться в основному приватними інвесторами, які вкладають кошти в наукові розробки тільки в розрахунку на майбутній прибуток. Закріплення прав інвесторів на результати наукових досліджень і використання їх надалі для виробництва нових товарів чи наступного перепродажу розробки є обов’язковий і необхідний елемент новації. 6. Перехід підприємств харчової промисловості на інноваційний шлях розвитку зумовлює необхідність розвитку їх ефективного маркетингу, який поряд із іншими чинниками повинен забезпечити належні результати виробничої діяльності суб’єктів господарювання. 7. Оцінка ефективності інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості свідчить про те, що в галузі існує низка структурних проблем, а також проблем розвитку відповідної інфраструктури, що стримують інноваційний процес промислового комплексу. Недосконалою, з точки зору ефективності інноваційної діяльності, є організаційне поєднання харчової промисловості з наукою. Цілісна інноваційно-технологічна інфраструктура ще не сформована. Внутрішній промисловий ринок є неплатоспроможним, а кредити – недоступними для підприємств, недостатньою є кількість венчурних фірм, лізингових компаній, промислово-фінансових груп, науково-технічних центрів та інших утворень. 8. Інноваційна політика розвитку харчової промисловості повинна здійснюватися відповідно до стратегії розвитку галузі, основні цілі якої полягають у наступному: перехід харчової промисловості на інноваційну модель розвитку, здійснення техніко-технологічного оновлення матеріальної бази підприємств галузі; забезпечення потреб населення в основних харчових продуктах на рівні науково обґрунтованих фізіологічних норм харчування; нарощування обсягів виробництва високоякісної конкурентоспроможної продукції широкого асортименту для максимального насичення внутрішніх та міжрегіональних продовольчих ринків. 9. Визначено, що розвиток агропромислових кластерів можливий тільки на засадах: інноваційності; загального високопрофесійного трудового пула; прискореного обміну інформацією, знаннями; оптимального використання внутрішніх і зовнішніх інвестицій; інтеграції економічної і соціальної політики заради сприятливого ділового клімату для підприємництва і піднесення добробуту; зміщення акцентів від централізованої до регіональної чи локальної економіки. | 