1. Дисертаційне дослідження присвячене актуальній проблемі - впровадженню в економіку України нового перспективного фінансового інструменту - лізингу, який здатний сприяти зростанню інвестиційних вкладень в економіку України, шляхом оновлення основних фондів українських підприємств. 2. У багатьох наукових публікаціях поняття "лізинг", "кредит", "оренда" часто плутаються чи вживаються з невірним перекладом. На основі співставлення чинного законодавства, що регулює ці три інститути, доведено, що лізинг є одним з напрямків інвестиційної діяльності та представляє цілий комплекс відносин, який може об'єднувати в собі різноманітні економічні інструменти, що не можуть існувати окремо. 3. У країнах з розвиненою ринковою економікою лізинг є одним з найпоширеніших методів оновлення виробництва. Обсяг лізингових операцій у загальному обсязі інвестицій в економіках цих країн складає близько 30-40 відсотків. Одним з важелів збільшення обсягу лізингових відносин є державна підтримка лізингу, надання його учасникам значних податкових пільг, які є однією з найпривабливіших рис лізингу на Заході. 4. На лізинговому ринку України представлено близько шістнадцяти компаній, які займаються лізингом. Сьогодні найбільший розвиток може отримати та лізингова компанія, яка має фінансову установу у складі своїх засновників, котра фінансує лізингові угоди; є одночасно виробником обладнання та може надавати його в товарний кредит; розташована у ВЕЗ чи ТПР та має певні податкові пільги; використовує у своїй роботі нові фінансові інструменти та механізми, які здатні задовольнити кожне конкретне українське підприємтво. У структурі об'єктів лізингу в Україні у 1999-2001 р.р. провідне місце посідають сільськогосподарська техніка та автотранспорт. 5. Аналіз переваг лізингу поряд з кредитом, показує, що, з одного боку, лізинг тільки тоді є економічно вигідною операцією для підприємства-лізингоотримувача, коли він має інвестиційні пільги, які надає йому держава. З другого боку, ні при одному з інших варіантів фінансування (кредит, придбання за рахунок власних коштів) підприємство не отримує таких можливостей фінансового та податкового планування як при лізингу. Основні напрямки фінансового планування: відсутність необхідності вилучати з обігу великі суми коштів; використання обігових коштів та прибутку на розвиток інших напрямків своєї діяльності, подальше розширення; можливість купівлі нового устаткування на умовах виплати незначного відсотка на суму товарного кредиту; максимальне наближення графіка лізингових платежів до фінансових можливостей підприємства. Основні напрямки податкового планування: можливість віднесення лізингових платежів по фінансовому лізингу на валові витрати виробництва в розмірі амортизаційних відрахувань; можливість зменшення оподаткованого прибутку за рахунок того, що при фінансовому лізингу лізингові платежі не є об'єктом оподатковування податком на додану вартість. 6. Для всебічного висвітлення проблеми лізингу, побудована модель системи управління економічним механізмом лізингових операцій. Ефективність системи вимірюється глобальними та локальними критеріями ефективності. Глобальні критерії: активізація інвестиційної політики держави; інтеграція в структуру світового лізингового ринку; розширення зовнішньо-економічних зв'язків; зменшення зовнішньої заборгованості при зростанні надходжень з-за кордону; скорочення потреби держави в іноземних кредитах. Локальні критерії: розвиток важливих для економіки галузей і їх модернізація, інтенсифікація виробництва, розширення виробничих потужностей, збільшення іноземних інвестицій у вигляді машин та устаткування та реалізації продукції виробниками обладнання. 7. Розвиток лізингу в Україні багато в чому залежить від надійних гарантій, що скорочують різні види ризиків при проведенні лізингових операцій. Існують два способи зниження ризику: розподіл ризику між учасниками лізингової операції, який полягає у тому, щоб зробити відповідальним за ризик того учасника лізингової операції, який буде мати можливість краще за всіх його контролювати; страхування лізингових ризиків, яке включає до себе страхування майнових та фінансових ризиків. 8. Організаційно-методичний механізм збільшення обсягу лізингових відносин у вітчизняній економіці полягає у використанні важелів, які будуть сприяти розвитку лізингу, зокрема: запровадження законодавчих умов для розширення кола суб’єктів лізингу, створення механізму сублізингу, створенні механізму реєстрації об'єктів лізингу, поширення пільгових умов проведення лізингових операцій для лізингових компаній у ВЕЗ та ТПР, упорядкування законодавства, яке регулює лізингові відносини, вдосконалення системи оподаткування при проведенні лізингових операцій, зняття умови щодо прив'язки строку лізингу до строку амортизації та прив'язки розміру лізингових платежів до амортизації. 9. Одним з найефективніших шляхів сприяння розвитку лізингу в Україні є створення лізингових компаній у ВЕЗ та ТПР. Для ефективного функціонування лізингової компанії у ВЕЗ чи ТПР необхідно:створити стабільні та привабливі умови стосовно податкового, митного, організаційного та інших режимів; гарантувати стабільність встановлених режимів функціонування зони чи території на весь термін її дії; скоротити органи контролю, спростити процедури розглядання та схвалення інвестиційних проектів лізингових компаній. При створенні лізингових компаній у всіх ВЕЗ та ТПР України, прогнозний обсяг інвестицій в Україні до 2010 року загалом може збільшитися на 3,5 млрд. доларів США. 10. Визначення можливих шляхів функціонування та розвитку лізингових компаній в Україні, показує доцільність створення цих компаній комерційними банками. Зараз існує чотири лізингові компанії, які мають комерційні банки у якості засновників. При збільшенні лізингових компаній при комерційних банках на 12 одиниць загальний обсяг лізингових операцій у 2010 році збільшиться на 2.505,6 млн. гривень, або на 89,9 відсотків, у порівнянні із 2001 роком. |
