В дисертаційній роботі на основі проведених досліджень зроблено теоретичне узагальнення й обгрунтовано нове вирішення проблеми формування економічного механізму господарювання сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю в післяприватизаційний період. На цій підставі сформульовані такі висновки і пропозиції. 1. Сільськогосподарські підприємства у формі товариств з обмеженою відповідальністю, займаючи більше 42% в структурі новостворених агроформувань України, характеризуються наступними ознаками: спільною частковою природою власності, поєднанням в одній особі власника і робітника, сукупністю позитивних ознак різних діючих тинів підприємств. 2. Економічний механізм господарювання є системоутворюючим співвідношенням державного регулювання і господарського механізму підприємств, що забезпечує одновекторну спрямованість інтересів окремих працівників, колективу та держави. Як свідчать дослідження, економічний механізм на рівні підприємства трансформується в господарський механізм, який являє собою систему об’єктивно діючих і свідомо регульованих організаційно-економічних і правових відносин, що визначають кінцевий результат підприємницької діяльності. Основоположний підсумковий висновок стосовно економічного механізму господарювання СТОВ полягає в тому, що, по-перше, він є формою реалізації його підприємницької суті, по-друге, саме наявність специфічного ринкового механізму СТОВ відрізняє його від інших форм підприємництва, по-третє, реалізація підприємницької суті в цій формі здійснюється на засадах поєднання інтересів усіх працівників з одночасним зосередженням владних функцій у власників. 3. У дослідженнях державне регулювання визначено як вирішальна складова економічного механізму новостворених агроформувань. З набуттям України статусу держави з ринковою економікою пріоритети в державній політиці підприємств аграрної сфери повинні бути надані створенню інфраструктури ринку, раціональному розміщенню виробництва, професійній підготовці кадрів, підтримці сільського господарства через державні програми розвитку. 4. Виходячи із специфіки дослідження економічного механізму господарювання, основоположним методологічним принципом його пізнання є системний підхід на основі робочої гіпотези, яка включає створення структури, побудову моделі, відпрацювання функцій і зв’язків, вивчення ефективності з допомогою статистично-математичних методів і моделювання, обгрунтування пропозицій щодо подальшого удосконалення і впрова- дження їх. 5. У 2000-2002 рр. в аграрній сфері збільшились обсяги виробленої продукції, сільськогосподарські підприємства від масової збитковості в більшості перейшли до прибуткового господарювання, зросли доходи сільських жителів внаслідок реалізації прав власників землі та майна. Дослідження діяльності сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю свідчить, що у середньому по Харківській області показники їх функціонування нижче середніх, в той час як у Вовчанському районі цей вид підприємств досяг більш високих показників урожайності, продуктивності праці, прибутковості господарської діяльності. Застосування економетричного моделювання при вивченні продуктивності праці засвідчує, що в СТОВ Вовчанського району при збільшенні рівня виробництва валової продукції і фондоозброєності продуктивність праці зростає. Водночас при середньому рівні виробництва валової продукції на 1 га сільгоспугідь і фондоозброєності зростання оплати праці не веде до підвищення її продуктивності. 6. Аналіз господарської діяльності СТОВ “Агрофірма ім.Т.Г. Шевченка” – основного об’єкта дослідження – свідчить про ефективність розробленого у процесі дисертаційних досліджень економічного механізму. Засноване на базі збанкрутілого державного підприємства у 2002 році СТОВ отримало 667 тис. грн. прибутку при рентабельності 51,7%. Порівняння досягнутих цим підприємством показників урожайності і продуктивності із середнім рівнем по Харківській області і Вовчанському району свідчить про високу прибутковість і якісний стан менеджменту. В 2003 р., незважаючи на несприятливі погодно-кліматичні умови, підприємством було отримано 778,4 тис. грн. прибутку при рентабельності 52,6%. 7. Першим кроком в освоєнні внутрішньогосподарського розрахунку для складних господарських систем є їх реструктуризація – виділення структурних підрозділів з постановкою перед ними завдань і стимулюванням їх виконання. Найбільш доцільним, на наш погляд, є виділення таких структурних складових: центрів витрат (відповідальності), центрів прибутку, центрів управління, центрів сервісного обслуговування. Економічний механізм функціонування центрів витрат заснований на внутрішньогосподарських розрахункових цінах на вироблену продукцію (послуги) та планово-облікових цінах на використовувані ресурси. При визначенні розрахункових цін на сільгосппродукцію були взяті за основу фактичні прямі витрати 2002 року, по обслуговуючих підрозділах – нормативні ціни на послуги. Засоби виробництва передані внутрішньогосподарським підрозділам в суборенду або по договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. 8. Ядром госпрозрахунку є розроблена система стимулювання праці, яка поєднує корпоративні виплати, оплату за працю по тарифу (окладу), виплати за підвищення прибутковості, соціальні винагороди. Оптимізація чисельності працюючих досягнута за рахунок їх поділу за ступенем зайнятості на такі чотири групи: постійні, сезонні, тимчасові, працюючі за погодинною оплатою. 9. Обгрунтовано застосування в складі загальногосподарської складової економічного механізму системи податкового планування господарської діяльності, яка включає використання для виплати доходів матеріальної допомоги та дивідендів, виплати орендної плати у вигляді продукції переробки, надання працівникам безвідсоткових зворотних кредитів. 10. З метою підвищення прибутковості в агрофірмі використовуються класичні стратегії підвищення конкурентоспроможності (найменші сукупні витрати, диференціація, фокусування), розроблена програма підвищення урожайності та продуктивності, діє сучасний менеджмент і маркетингова програма. |