Сукупний попит і сукупна пропозиція можуть виступати рушіями розвитку і зростання економічної системи в різних конкретно-історичних умовах. Перевага сукупної пропозиції виявляється за наявності потужних чинників пропозиції: НТР, нові дешеві ресурси, тощо. В інших випадках економічне зростання забезпечує позитивна динаміка сукупного попиту. В умовах зміни структури, способу організації і мети функціонування економічної системи позитивну динаміку сукупного попиту забезпечують чинники загальної платоспроможності всіх економічних агентів (монетарні) та чинники розподілу платоспроможності: між інституційними секторами (фіскальні) і між періодами часу (інституційні, переважно психологічні). За умов еластичної сукупної пропозиції позитивна динаміка розвитку економічної системи досягається переважно через стимулювання загальної платоспроможності. Трансформація моделі економіки країни визначає сукупну пропозицію як нееластичну, тому дуже важливою є проблема розподілу використовуваного доходу і ефективної структури сукупного попиту та підтримка її у динаміці. Існуюча структура сукупного попиту склалася стихійно, відповідає аналогічній структурі розвинутих країн, тому може вважатися природною: 80% доходу витрачається на задоволення поточних потреб, 20 % - майбутніх. Враховуючи недосконалість механізму координації рішень економічних агентів (не ринковий, не ієрархічний) важливо забезпечити керованість економічної системи. Більшою передбачуваністю і більшим впливом на психологічний спокій суспільства (а отже і на керованість системи) характеризується динаміка споживчих витрат. Соціальна значущість споживчих витрат обумовлює необхідність вибору саме їх в якості основного керівного агрегату. Достатність керування споживчих витрат визначається тим, що інвестиційні витрати залежать від споживчих, оскільки останні визначають їх прибутковість та величину заощаджень (що виступають джерелом фінансування інвестицій). Дослідивши вплив різних інструментів економічної політики на складові сукупного попиту, зроблено висновок, що для формування ефективного сукупного попиту необхідно фіскальними важелями забезпечити позитивну динаміку споживчих витрат на основі стабільної норми споживання і заощадження; за рахунок інституційних змін забезпечити перетворення заощаджень у інвестиції; монетарними важелями стимулювати платоспроможність пред’явників інвестиційного попиту і таким чином - необхідну динаміку інвестицій. В умовах недосконалого координуючого механізму управлінські заходи можуть мати неоднозначну реакцію з боку економічних агентів, на яких вони розраховані через психологічні особливості економічної поведінки в період трансформації, такі як переважання поточних пріоритетів, орієнтація на отримання ренти (а не доходу), нехтування формальними нормами і законами, ефект “змагання”, що особливо потужно проявляється за високої нерівномірності розподілу доходів. Тому програма економічної політики повинна містити три групи заходів: інформативні, які дозволяють визначити, “що треба робити”; стимулюючі, які заохочують робити саме “це”; антистимули, “щоб не робити інакше”. Запропонована Концепція формування ефективного попиту в Україні, яка визначає головну мету та основні принципи формування і управління ефективним попитом в Україні у трансформаційний період, має на меті створення умов стабільного розвитку економіки країни на ринкових засадах. Концепція передбачає досягнення наступних цілей. 1. Стабілізація динаміки споживчих витрат на рівні 3-5 % щорічного приросту, що відповідатиме темпу економічного зростання та середній нормі споживання на рівні 80 %; стимулювання працездатних індивідів до отримання самостійно зароблених доходів; стимулювання вкладень в людський капітал та “активних” заощаджень; індексація обсягів соціальних трансфертів відповідно до темпів економічного зростання. 2. Стимулювання діяльності страхових, пенсійних та пайових фондів, забезпечення їх фінансовими ресурсами у вигляді заощаджень фізичних та юридичних осіб. 3. Перехід до системи прямих і прозорих методів надання державної фінансової підтримки підприємствам за умов економічної доцільності такої підтримки. Критерієм доцільності має передусім виступати наявність попиту на продукцію підприємства. 4. Вирівнювання діяльності підприємств, що орієнтовані на внутрішній і зовнішній ринки; зменшення податкових втрат пільгового характеру у зовнішній торгівлі; усунення елементів податкової системи, що спотворюють умови конкуренції експортно- та внутрішньоорієнтованих сегментів ринку за ресурси та умови господарювання. 5. Нормалізація відтворювальних пропорцій у виробничому секторі економіки, заборона будь-якої централізації нарахованих амортизаційних коштів, запровадження інвестиційних податкових кредитів і динамічної регресивної моделі оподаткування прибутків підприємств (в залежності від ефективності інвестиційної діяльності). 6. Вдосконалення існуючих та розробка нових форм і механізмів трансформації національних заощаджень в інвестиції, розширення спектру фінансових послуг, активізація діяльності невеликих акціонерних товариств по залученню коштів місцевих інвесторів на фондовому ринку, стимулювання розвитку регіональних відділень фондового ринку, консорціального кредиту і промислово-фінансових груп (ПФГ). 7. Закріплення за монетарними інструментами функцій регуляторів динаміки інвестицій; формування еластичної реакції видатків приватного сектора до дії монетарних регуляторів; оптимізація структури грошової маси в нарямку зменшення частки М0 до 10 %, а М1 до – 25 %; приведення у відповідність фактичних темпів інфляції з очікуваними 12-15 % на рік; вивільнення прихованого інфляційного потенціалу (шляхом зрівноваження протягом 3-х наступних років динаміки попиту і пропозиції грошей). 8. Оптимізація обсягів і структури державних боргових зобов’язань, наближення обсягів державних заощаджень до інвестицій, приведення у відповідність доходності державних боргових зобов’язань з темпами економічного зростання, стабілізація і зменшення суми державного боргу. 9. Організація при державних навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації (що мають спеціальності економічного і правового спрямування) мережі консультативних та інформаційних служб правового і економічного характеру з метою надання суб’єктам підприємницької діяльності, власникам підприємств та звичайним акціонерам інформативної допомоги (для вдосконалення специфікації і захисту прав власності та забезпечення ефективнішої діяльності корпоративного менеджменту). |