Одержані у ході дисертаційного дослідження результати в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання – розроблення методичних підходів і рекомендацій щодо формування ефективної дивідендної політики АТ. У ході проведення досліджень було отримано такі результати. 1. Механізм розподілу прибутку АТ є складнішим ніж у підприємств іншої організаційно-правової форми, оскільки має враховувати інтереси всіх учасників корпоративних відносин. Постає завдання формування оптимальної дивідендної політики, яка в сучасних умовах господарювання виступає окремою складовою корпоративних відносин і має забезпечувати ефективну взаємодію всіх його учасників. 2. Теоретичне обґрунтування формування дивідендної політики має бути основане на світовому досвіді вирішення цієї проблеми з адаптацією до умов вітчизняної економіки. Дивідендна політика, що сприятиме розвитку та підвищенню інвестиційного потенціалу підприємства, має бути розроблена з урахуванням збереження його фінансової стійкості і платоспроможності, наявності інвестиційних ресурсів, як власних, так і залучених, для розвитку та оновлення технологічної бази підприємства, укріплення корпоративного контролю. Стабільна та прозора дивідендна політика виступає запорукою позитивного корпоративного іміджу підприємства. Проте регулярно виплачує дивіденди досить незначна кількість АТ, порушуючи при цьому права частини акціонерів на участь у прибутку АТ, що призводить до зниження інвестиційної привабливості акцій на фондовому ринку. 3. У роботі розроблено методику аналізу дивідендної політики АТ, що дозволяє визначити абсолютний розмір і динаміку дивідендних виплат, рентабельність інвестиційних вкладень; упущені можливості від інших напрямків інвестування; об’єктивність дивідендної політики і її відповідність довгостроковому розвитку АТ, на основі якої було визначено основні типи дивідендної політики АТП України. Результати дослідження типів дивідендної політики АТ автотранспорту довели, що розмір сплачуваних дивідендів не завжди залежить від фінансових результатів діяльності підприємства та його розвитку. Дивідендну політику, яка проводилася на більшості досліджуваних підприємств, можна вважати неефективною, що зумовлює необхідність методичного обґрунтування оптимального рівня дивідендних виплат. 4. Вітчизняний фондовий ринок за рядом ознак можна вважати неефективним, що зумовлює доцільність застосування при формуванні дивідендної політики АТ основних положень біхевристичної фінансової теорії, а саме теорії задоволення вподобань інвесторів, яка стверджує, що існують періоди, коли інвестори надають перевагу інвестуванню коштів в акції, за якими сплачуються дивіденди, що спричиняє надмірний попит на них і їх переоцінку на ринку. Це дозволяє підприємствам отримувати додаткові інвестиції при формуванні відповідної дивідендної політики. Такі положення послужили основою розробленої в роботі концепції формування дивідендної політики, суть якої полягає у визначенні розміру дивідендних виплат, який задовольняє очікування акціонерів і потенційних інверсорів, та забезпечує підвищення ринкової вартості підприємства і залучення додаткових інвестиційних ресурсів без ризику погіршення його фінансового стану і зміни структури власників 5. Дослідження ринкової вартості підприємств України довело, що не всі підприємства можуть підвищити попит на власні акції шляхом виплати дивідендів. Розроблена в роботі модель дозволила оцінити можливості підприємств використовувати ефект дивідендної премії та спрогнозувати її величину. 6. Визначення оптимального розміру дивідендного фонду було отримано за допомогою методу векторної (багатокритеріальної) оптимізації, що дозволяє розрахувати фонд виплати дивідендів, який забезпечить максимізацію залучення інвестиційних ресурсів, як власних у вигляді нерозподіленого прибутку, так і залучених, при їх мінімальній вартості, максимізацію сукупного доходу акціонерів, як від дивідендних виплат, так і від росту курсової вартості акцій, стабілізацію структури власності і збереження контролю над АТ. |