Анотація до роботи:

Рузмайкіна І.В. Формування довгострокової програми розвитку системи управління економічними процесами в олійно-жировій промисловості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.07.01 – Економіка промисловості – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2006.

У дисертації проведено дослідження теоретичних, методологічних і методичних питань, пов'язаних з виробленням загального підходу і конкретних методичних рішень щодо формування програми розвитку системи управління підприємств олійно-жирової промисловості підприємств.

Здійснено декомпозицію системи і визначено сфери діяльності підприємства і підсистем цілісної системи управління, в котрих виникають проблемні питання, встановлено цілі, що постають перед ними у зв'язку з діяльністю та виробленням програми розвитку сформульовано принципи її формування.

Розроблено класифікацію проблемних питань, які складають облікову політику, визначено їх коло та можливі варіанти розв'язання кожного; обґрунтовано і розроблено систему показників, які можуть бути прийняті для оцінки доцільності варіантів і обрання пріоритетних.

Здійснено теоретичний аналіз і порівняння можливих варіантів розв'язання проблемних питань, обґрунтовано й узагальнено варіанти, що пріоритетні з точки зору інтересів розвитку системи управління.

У дисертації автором теоретично обґрунтовано й окреслено шляхи вирішення наукового завдання, пов’язаного з формуванням довгострокової програми розвитку системи управління економічними процесами в олійно-жировій промисловості. На основі проведеного дослідження було одержано наступні наукові і прикладні результати:

1. Автор дійшов висновку, що облікова політика підприємства практично підміняє програму розвитку системи управління, і в своєму існуючому стані мало чого варта в подальшому удосконаленні власне обліку як окремої функції управління, тим паче, в розвитку всієї системи управління. Це – одна з основних причин байдужого, формального ставлення до неї власників, керівників, іншого персоналу, що безпосередньо розробляє і реалізує облікову політику. Її ідеологія, а звідси теорія і практика не пов’язані з інтересами загальної системи управління, хоча у відриві від неї самі по собі облік і його політика нікому не потрібні.

Проведене дослідження дало підстави стверджувати, що в підприємствах олійно-жирової промисловості доцільно формувати довгострокову програму розвитку всієї системи управління економічними процесами, котра передбачає її орієнтацію на глибокий взаємозв’язок функцій в інтересах досягнення цілей життєдіяльності підприємства.

2. Автором обґрунтовано і розроблено системний підхід до формування програми, котрий передбачає здійснення комплексу теоретичних методологічних і методичних рішень, зокрема, декомпозицію підприємства як складної системи для визначення ключових сфер його економічної діяльності, постановку цілей функціонування її складників, обґрунтування принципів вироблення програми розвитку, визначення її проблемних питань, варіантів і можливих комбінацій їх розв’язання, вироблення системи показників для оцінки можливих варіантів і визначення пріоритетних, які мають бути включені до програми.

3. Розроблений в дисертації підхід до визначення цілей, досягненню котрих має бути підпорядкована сама система управління та програма її розвитку, полягає в тому, що, по-перше, перевага віддається стратегічним цілям; по-друге, не є плідною ідея необхідності упереджуючих змін тих стратегічних цілей, котрі були нещодавно вироблені, постійного їх руху. Їх перегляд має сенс тільки в тих випадках, коли в силу об’єктивних причин треба внести кардинальні зміни в концепцію, переорієнтуватися в принципі. По-третє, у виробленні програми не слід використовувати хибні зарубіжні концепції, що некритично пропагуються в нашій літературі, зокрема реінжиніринг, тому що немає сенсу докорінно, повністю замінювати всі складові системи управління. Програма має вироблятися на основі глибокого аналізу сучасного стану системи, котрий визначає доцільність тих або інших реформувань.

4. Проведене дослідження дало автору змогу вважати, що застосування системної методології у підпорядкуванні програми цілям системи управління потребує розуміння ієрархічності побудови системи; чіткого уявлення складу підсистем і їх цілей; усвідомлення одного з об’єктивно існуючих принципів цілепокладання, котрий полягає в тому, що розмаїтість і ієрархічність побудови системи цілей повинні бути адекватними складності, розмаїтості та ієрархічності самої системи; знання того, що цей принцип адекватності не означає можливість перенесення цілей системи на діяльність підсистем; розуміння відмінності системних властивостей цілого та його складових частин.

Мета програми розвитку органічно “вписується” в ієрархію цілей. Вона полягає в тому, щоб визначити “больові точки” в системі управління процесами олійно-жирового виробництва узагальнити пов’язані з ними проблемні питання та можливі варіанти їх розв’язання, обрати пріоритетні варіанти і таким чином сприяти досягненню цілей всіма підсистемами виробництва та системи управління.

5. Принципами, відповідно до яких має формуватися програма, доцільно обрати актуальність розв’язання проблемних питань, системність, варіантність їх оцінки, стабільність, ефективність обраних варіантів.

6. Є підстави для того, щоб проблемні питання формування програми звести до трьох основних блоків: до першого – ті, що стосуються домінування нормативного державного регулювання, до другого – питання, котрі виникають в основних сферах діяльності підприємства, до третього – такі, що складають загальні проблеми розвитку системи управління економічними процесами галузі.

7. Проведені дослідження дали автору підстави стверджувати, що в оцінюванні доцільності впровадження можливих варіантів розв’язання проблемних питань практично неможливо використання кількісних оцінок суто якісних процесів управління. Кількісні методи, як правило, мають виключно високу міру умовності, а тому не відображають дійсний стан справ. Механізм оцінки має засновуватися на розробленій автором або іншій системі якісних показників, які дозволяють змістовно оцінити можливі варіанти розв’язання проблем і обрати пріоритетні.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Рузмайкіна І.В. Принципи і логіка формування програми розвитку системи управління в промисловому виробництві //Экономические инновации. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. – 2006. – Вип. 24. – С. 205-211. (0,375 д.а.)

2. Рузмайкіна І.В. Управлінська стратегія облікової політики: проблема формування, можливість розв'язання // Торгівля і ринок України. – Донецьк: Дон. ДУЕТ. – 2005. – Вип. 20. – С. 376-386. (0,375 д.а.)

3. Рузмайкіна І.В. Галузевий аспект формування облікової політики // Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету: Економічні науки. – 2004. – Вип. 5. – ч. ІІ. – С. 414 – 421. (0,5 д.а.)

4. Рузмайкіна І.В. Облікова політика підприємства – системний підхід до вироблення // Вісник соціально-економічних досліджень. – Одеса: ОДЕУ. – 2005. – Вип. 19. – С. 261-267. (0,875 д.а.)

5. Рузмайкіна І.В. Класифікація господарських процесів як передумова ефективної облікової політики підприємства // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. – Кіровоград: КНТУ. – 2005. – Вип. 7. – Частина 1. – С. 422-427 (0,375 д.а.)

6. Рузмайкіна І.В. Облікова політика підприємства – дискусійні положення і невирішені проблеми // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ: 2005. – Випуск 205. – Том ІІ. – С. 402-413. (0,75 д.а.)

7. Рузмайкіна І.В. Формування облікової політики підприємства: принципи, проблемні питання, критерії оцінки варіантів //Формування ринкових відносин в Україні. – К. – 2005. – НДЕІ Міністерства економіки України. – Вип. 7(50). С. 32-38. (0,875 д.а.)

У інших виданнях:

8. Валуєв Б.І., Рузмайкіна І.В. Облікова політика промислового підприємства – управлінська спрямованість підходу //Тезисы и тексты выступлений на ІV международной научной конференции "Развитие бухгалтерского учета и контроля в контексте европейской интеграции". – Житомир-Краматорск: ЧП "Рута". – 2005. – С. 30-38. (0,56 д.а.)