У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове розв’язання важливого науково-прикладного завдання щодо удосконалення державного регулювання процесу формування доходів населення, що знайшло відображення у розробці нових методичних підходів до дослідження розподільних та перерозподільних відносин, удосконаленні механізму реалізації політики держави у сфері доходів. Результати роботи дають підстави для таких висновків: 1. У період трансформації економічної системи та переходу до ринкових умов господарювання в усіх сферах суспільного життя відбуваються радикальні перетворення. Елементи соціальних гарантій, що діяли у командно – адміністративній економіці, виявилися несумісними з ринковими механізмами, які передбачають право вибору для кожного індивіда щодо одержання та розподілу власних доходів. Досвід реформування суспільних відносин у постсоціалістичних країнах підтверджує неминучість кризових явищ в економіці, масштаби та глибина впливу яких на стан добробуту населення залежать від дієвості механізмів підтримки його доходів. 2. Формування доходів є однією з найбільш гострих соціально-економічних проблем, оскільки їх розміри характеризують рівень добробуту, можливість задоволення матеріальних та духовних потреб і подальший розвиток індивіда. Дохід як економічна категорія належить до числа найскладніших і являє собою сукупність грошових та натуральних надходжень громадян в результаті розподілу та перерозподілу створених у суспільстві благ для підтримки фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану індивіда. Таке визначення, на відміну від існуючих, охоплює первинну та вторинну їх складову. Розроблена автором класифікація сукупних доходів населення дозволяє здійснити більш глибокий та всебічний аналіз складу і джерел їх формування за певними критеріями та елементами. Найважливішими джерелами формування грошових доходів є: заробітна плата та пов’язані з нею виплати; доходи від власності та підприємницької діяльності; надходження з суспільних фондів споживання. Головну частку серед негрошових доходів складає продукція особистого підсобного господарства. 3. На формування доходів індивіда впливають чинники двох рівнів: загальнодержавного та особистісного. До чинників першого рівня ми відносимо: державну соціальну політику; ступінь розвинутості підприємницької діяльності; фіскальну політику; рівень зайнятості населення. Чинники другого рівня – це професійні та організаторські здібності особи; здатність до навчання те перенавчання; ступінь авантюризму тощо. Аналіз взаємозв’язку доходів працівників і результативності виробництва дозволив нам виявити чотири групи факторів, які впливають на формування доходів від трудової діяльності: фактори, що залежать від працівника; фактори, пов’язані з підприємством; фактори, пов’язані з станом економіки; соціальні фактори. 4. Конкретизовано сутність основних функцій, притаманних державі у процесі формування і розподілу доходів у суспільстві: регуляторної; контролюючої; мотиваційної та соціальної. Відповідно до сфери застосування поглиблено зміст базових принципів розробки ефективної державної політики у сфері формування доходів населення, спроможних бути основою соціальної політики держави: соціальної спрямованості програм перспективного розвитку суспільства; соціальної справедливості, солідарності усіх верств населення; наукового обґрунтування розміру державних соціальних стандартів; адресності державної соціальної допомоги. 5. При формуванні державної соціальної політики слід враховувати національні особливості, які визначаються соціально-економічними, суспільно-політичними та культурно-етнічними факторами. Перевага має надаватись активним заходам, що забезпечуватимуть підтримку рівня доходів, поєднання системи планування з регульованим ринком. Основними напрямами вдосконалення сфери соціального захисту в Україні слід вважати: законодавче закріплення філософії повного використання кожною особою власних можливостей стосовно забезпечення необхідними життєвими благами і лише у разі їх недостатності – звернення за допомогою до держави; відміна пільгових пенсій (крім тих, що фінансуватимуться за рахунок роботодавців); вирівнювання пенсійного віку чоловіків та жінок з поступовим його підвищенням; гармонійне поєднання адресних та універсальних форм соціальної допомоги; підвищення рівня доходів від найманої праці шляхом активізації політики експорту робочої сили через механізм державного регулювання; створення системи моніторингу соціально-трудових відносин. 6. Ситуація у сфері формування доходів населення є напруженою з наступних причин: падіння рівня реальних доходів; зниження частки заробітної плати у грошових доходах населення; незбалансованість попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці; значний розрив між розмірами загальнодержавної та регіональної середньомісячних заробітних плат; наявність заборгованості з виплат працівникам народного господарства; значна диференціація заробітної плати по областях, районах, сферах зайнятості; високий рівень прихованого безробіття; відсутність ефективних механізмів державної підтримки малого бізнесу та самозайнятості; нестабільність і недосконалість законодавства, що регламентує розвиток підприємництва; невирішеність питання фінансового забезпечення прийнятих у сфері соціального захисту населення законодавчих актів; поширення регулюючої ролі центрів зайнятості лише на фіксовану частину ринку праці тощо. 7. Побудова ефективного механізму перерозподілу суспільних благ вимагає поглибленого вивчення регіональних особливостей розвитку економічних систем. Аналітико-дослідницьку роботу у процесі проведення заходів соціальної політики слід здійснювати у чіткій послідовності: визначення ефективності функціонування ринкової системи на підставі показників сукупної продуктивності; побудова індексно-матричних моделей з метою вивчення процесу створення валового внутрішнього продукту (валового випуску – для регіонів); оцінка розподілу ВВП (валового випуску). Апробація запропонованої методичної схеми дослідження дозволила виявити, що в країні існує багато невирішених проблем: зростання обсягів ВВП досягається за рахунок екстенсивних факторів; поширюється тенденція до „проїдання” створеного продукту; поглиблюється суперечливість між необхідністю зростання доходів населення та відсутністю для цього макроекономічних передумов. 8. Розроблена автором схема взаємодії державних органів виконавчої влади та суб’єктів соціальної політики включає три основних блоки: організаційно-економічний, соціально-економічний та фінансовий, взаємоузгоджене функціонування яких за певними напрямками є запорукою успішної реалізації державної соціальної політики. У якості пріоритетних напрямків державної політики у сфері доходів повинні бути наступні: скорочення нерівності у розподілі соціальних і економічних ресурсів шляхом абсолютного зменшення різниці в доходах; підвищення ефективності політики держави у сфері зайнятості з акцентом на активні її заходи, що стимулюють попит та пропозицію робочої сили; стимулювання розвитку вітчизняного виробництва через удосконалення фіскальної, фінансово- кредитної політик тощо. 9. З метою удосконалення механізму інвестування розвитку малого бізнесу як засобу підвищення доходів населення на регіональному рівні у центрах зайнятості в роботі пропонується організувати бюро аналізу та інформаційної підтримки підприємництва як складову частину відділу статистики, моніторингу та прогнозування. Головними напрямками його діяльності мають стати: надання безробітним інформації щодо видів діяльності та місця знаходження представництв організацій, що займаються підтримкою розвитку малого бізнесу в регіоні та за його межами; співробітництво з органами державної виконавчої влади щодо підтримки підприємництва на перших етапах організації діяльності; інформування безробітних щодо пріоритетних напрямків розвитку економіки регіону; підбір спеціалістів з числа безробітних та фінансування їх найму за Програмою надання дотацій роботодавцям на створення робочих місць; моніторинг функціонування структур малого бізнесу, відкритих на основі надання центрами зайнятості одноразової допомоги на започаткування власної справи; оцінка ефективності їх діяльності. |