У дисертації досліджено теоретичні та прикладні засади бізнесового клімату як фактору управління економікою регіону, розширено оцінку ефективності спеціальних економічних утворень у контексті регіонального розвитку, розроблено багатофакторні економетричні моделі бізнесового клімату. 1. В умовах переходу до ринкових механізмів господарювання пожвавлення економічної діяльності в Україні, її стійке зростання, позитивні економічні і соціальні зрушення безпосередньо пов’язані зі сприятливим бізнесовим кліматом. Сучасний стан окресленої проблеми характеризується тим, що термін бізнес-клімату, як в теорії, так і на практиці, часто ототожнюється з інвестиційним кліматом, але, в дійсності, є ширшим поняттям. Багато зарубіжних досліджень свідчать про корисність спеціальних зусиль по формуванню привабливого бізнес-клімату. В той же час питання формування бізнесового клімату в Україні розглядається недостатньо комплексно. 2. Автором підсумовано здобутки інвестиційних теорій різних економічних шкіл та течій і розкрито передумови появи теорії бізнесового клімату, які на Заході обумовлювалися необхідністю проводити рангування конкурентних позицій та порівняльних переваг регіонів щодо їх сприятливості для ведення бізнесу. За допомогою формування привабливого бізнесового клімату, насамперед, ставилося за мету сприяти покращенню соціально-економічного становища більш відсталих регіонів. Особливої актуальності набуває формування бізнесового клімату території в умовах перехідної економіки. 3. У роботі обґрунтовано основні відмінності бізнесового клімату від інвестиційного, які полягають у тому, що бізнес-клімат: акцентує увагу не стільки на кількості, скільки на якості інвестицій; спрямований на всіх учасників економічного процесу; заохочує до створення та розширення бізнесу незалежно від розміру та виду економічного суб’єкту, сфери його діяльності; покликаний сприяти реінвестиціям та довгостроковій економічній діяльності; розрахований на зовнішні і внутрішні інвестиційні ресурси; стимулює бачення перспективи власного бізнесу. Бізнесовий та інвестиційний клімат можуть мати як однаковий рівень сприятливості та змінюватися в одному напрямку, так і мати різновекторну спрямованість. 4. В дисертаційному дослідженні проаналізовано законодавче забезпечення інвестиційної діяльності щодо формування бізнесового клімату держави та регіону протягом останніх тринадцяти років. Аналіз дає підстави стверджувати про негативне сприйняття цього фактору підприємствами у зв’язку з частою зміною відповідних нормативно-правових актів, їхньою неузгодженістю і суперечливістю, нагромадженістю їх кількості. Це створює високий рівень законодавчого ризику та ділової дезорієнтації, часом приводить до того, що інвестиційні проекти, які вже пройшли початкові стадії запровадження, не відбуваються. Зацікавленість місцевої влади у реалізації інвестиційних проектів на своїй території є важливим чинником формування бізнесового клімату регіону. 5. Результати аналізу основних економічних показників розвитку Закарпатської області у період 1996-2002 років свідчать, що з кінця 90-х років намітилася тенденція до економічного зростання. У той же час інвестиції в основний капітал не досягли і третини їх обсягів від рівня 1990 року. Частка ПІІ області в їх загальноукраїнській величині складає 2,4%, а частка ПІІ на душу населення менша за середньоукраїнське значення, хоча область за цим показником займає 5 місце серед регіонів України. У дисертаційній роботі досліджено, що рівень безробіття залишається порівняно високим, середня зарплата в області менша за аналогічний показник по Україні принаймні на чверть, природній приріст населення зменшується. Водночас спостерігається розвиток та розширення малого бізнесу. Частка суб’єктів малого бізнесу у загальній кількості діючих підприємств за аналізований період зросла більш, як на чверть. Важливість аналізу соціально-економічного стану області зумовлюється тим, що він є не лише результуючим показником зміни бізнесового клімату регіону, а й фактором його формування. 6. Здійснена автором оцінка ефективності діяльності СЕЗ і ТПР у Закарпатській області в контексті регіонального розвитку дозволяє характеризувати тенденції їх діяльності як позитивні. Питома вага СЕЗ “Закарпаття” в сукупних результатах розвитку області на початок свого функціонування складала лише 0,45%, а за результатами діяльності 2002 року – 20,11%. По ТПР результати відповідно складають 5,81% і 27,3%. Таким чином, здійснене дослідження підтвердило, що спеціальні економічні зони і території пріоритетного розвитку – один з важливих факторів створення сприятливого бізнесового клімату регіону. 7. Аналіз результатів соціологічного обстеження підприємств семи районів Закарпатської області дозволяє стверджувати, що як при відкритті справи, так і на етапі функціонування, їх найбільшими проблемами є: нестача власних коштів, відсутність потрібних працівників, низька купівельна спроможність населення, недосконала законодавча база та система оподаткування, бюрократизм, відсутність матеріальних ресурсів, нестача досвіду. Опрацьовані дані свідчать, що складнощі у надходженні інвестицій на свої підприємства підприємці вбачають, в основному, у нестабільній податковій політиці та високих податках, складній бюрократичній процедурі реєстрації інвестицій, соціальному стані населення та несприятливій політичній ситуації. 8. Дослідження підтвердило, що багато опитаних суб’єктів господарювання пов’язують формування бізнесового клімату з такими першочерговими чинниками, як ефективна та стабільна податкова та законодавча системи, параметри робочої сили (ціна та кваліфікація), стабільність грошей та відсутність інфляції, простота реєстрації бізнесу, наявність перспективного ринку збуту. У цілому, на сучасному етапі найпроблемнішими факторами бізнесового клімату визнано групу законодавчо-правових, політичних, соціальних та макроекономічних чинників. 9. Для визначення впливу відібраних факторів на бізнесовий клімат Закарпатської області і їх кількісної оцінки побудовано регресійні економіко-математичні моделі. Моделювання бізнесового клімату регіону підтвердило гіпотези про: а) негативний вплив податкового навантаження, облікової ставки і витрат підприємств на оплату праці та позитивний вплив обсягу кредитування на бізнесовий клімат; б) більш значну силу впливу на бізнесовий клімат області кількості діючих підприємств, валових інвестицій та обсягу експорту порівняно з обсягами імпорту; в) високий рівень значимості соціальних параметрів у формуванні бізнесового клімату регіону. 10. Аналіз побудованих економетричних залежностей показав, що: збільшення підприємствами витрат на оплату праці на 1% приводить до зменшення валової доданої вартості регіону на 1,72%; аналогічне зменшення величини податкових надходжень сприятиме зростанню ВДВ на 1,71%, а відповідне збільшення обсягу кредитування на 1 грн. виробленої продукції - збільшенню ВДВ на 0,66%. Серед факторних ознак другого блоку найбільший вплив на результуючий показник мають кількість діючих підприємств і валові інвестиції (коефіцієнти еластичності відповідно 20,51% і 12,10%). Серед показників третього блоку, відібраних для моделювання, найбільша довірча імовірність значимості таких соціальних факторів, як кількість підготовлених вузами спеціалістів (95%), найменша – природного приросту населення і середнього житлового фонду (80%). Представлені моделі дають можливість здійснювати прогнозування тенденцій зміни бізнесового клімату, визначати найвпливовіші його фактори та соціально-економічні параметри регіонального розвитку. |
