Анотація до роботи:

Лещух Д.Р. Форма трудового договору. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право, право соціального забезпечення. - Національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2005.

Дисертацію присвячено комплексному теоретико-прикладному дослідженню форм трудового права України. У роботі проаналізовано поняття та сутність трудового договору, розкрито сутність та зміст основних складових поняття форми трудового договору. Значну увагу приділено теоретичному осмисленню проблеми форми трудового договору та і її ролі як правового засобу соціального захисту працівників. Узагальнено досвід правового регулювання форми укладення трудових договорів у країнах із соціально-орієнтованою ринковою економікою.

Досліджуючи способи укладення трудового договору автор виділяє три найбільш прийнятні способи укладення трудового договору, що вже тепер зустрічаються на практиці: укладення договору шляхом взаємних переговорів; укладення договору шляхом оголошення оферти однією стороною і прийняття її іншою та укладення трудового договору через посередника.

В роботі досліджено співвідношення понять “форма трудового договору” та “оформлення трудового договору”, проаналізовано порядок юридичного оформлення укладення трудового договору, а також досліджено у цьому напрямку правову природу наказу про прийняття на роботу та оформлення прийому на роботу. Автор проводить класифікацію форм трудового договору та визначає як найбільш ефективну письмову форму.

Приділяючи увагу проблемам єдності змісту та форми трудового договору у контексті дослідження форми трудового договору як способу оформлення волевиявлення сторін трудового договору, дисертант аналізує поняття умов трудового договору та визначає місце форми трудового договору серед цих умов.

Узагальнивши результати дослідження внесено конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення трудового законодавства, яке регулює порядок укладення, зміст та форму трудового договору, а також практики його застосування.

У висновках викладені основні підсумки дисертаційного дослідження, серед яких найбільш вагомими є:

1) трудовий договір об’єктивно може існувати лише набувши певної форми; Трудовий договір є багато аспектним поняттям, яке слід розглядати як угоду сторін, юридичний факт, форму реалізації права на працю, інститут трудового права, правовий засіб індивідуально-договірного регулювання.

Форма трудового договору є елементом конструкції самого договору, поза якою він не може існувати. Форма трудового договору – це спосіб вираження волі його учасників з приводу їхніх прав та обов’язків у договорі, вона має конститутивний характер, суть якого виражається у тому, що трудовий договір не може існувати поза формою;

2) трудовий договір може мати письмову форму та форму конклюдентних дій. У свою чергу письмова форма трудового договору може бути простою та складною;

3) як своєрідний засіб захисту прав працівника, який передбачений в міжнародно-правових актах, до часу запровадження обов’язкової письмової форми трудового договору, пропонується при відсутності письмового договору ,запровадити як додаток до наказу про прийняття на роботу письмове повідомлення про основні умови праці працівника, з яким останній повинен бути ознайомлений під розписку;

4) у новому Трудовому кодексі України пропонується:

- передбачити процесуальні наслідки недотримання обов’язкової письмової форми. А саме, у разі виникнення спору встановити заборону посилання роботодавця на свідчення свідків;

- встановити строк, протягом якого трудовому договору, укладеному в усній формі чи шляхом конклюдентних дій, сторони повинні надати письмову форму і наслідки відмови від таких дій;

- ввести як дисциплінарну, так і адміністративну відповідальність посадових осіб, що володіють правом укладення трудового договору, за недотримання вимог закону про форму договору,

- закріпити норму, яка б передбачала відповідальність особи, винної у порушенні рівноправності громадян, не лише на стадії реалізації трудового договору, але й на стадії його укладення;

5) чинне трудове законодавство слід доповнити нормою, яка передбачає реєстрацію окремих видів трудових договорів (контрактів, трудових договорів з роботодавцями – фізичними особами, з неповнолітніми працівниками, інвалідами, іноземцями тощо) у відповідних органах міністерства праці і соціальної політики України. При цьому підставою відмови у реєстрації повинна стати невідповідність окремих умов чи трудового договору загалом чинному законодавству України;

6) трудовий договір – належить до консенсуальних угод, а тому він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між майбутніми працівником і роботодавцем. Зважаючи на консенсуальний характер трудового договору, важливе значення має чітке розмежування у законодавстві таких понять як момент укладення трудового договору, момент набрання ним чинності та момент початку роботи. Про це має бути зазначено у законі;

7) у трудовому законодавстві відсутні норми, які б врегульовували правові наслідки відмови від виконання вже укладеного трудового договору. Тому автор обґрунтовує необхідність у новому Трудовому кодексі України чітко обумовити момент укладення трудового договору та правові наслідки відмови сторони (сторін) від його виконання;

8) автор обґрунтовує необхідність запровадження у трудове законодавство інституту анулювання трудового договору, який вже вступив в силу, однак з певних причин не може бути виконаний однією із сторін. Він пропонує встановити норму, яка визначала умови та порядок анулювання укладеного трудового договору з працівником;

9) виділяється три найбільш прийнятні способи укладення трудового договору, що вже тепер зустрічаються на практиці: укладення договору шляхом взаємних переговорів; укладення договору шляхом оголошення оферти однією стороною і прийняття її іншою; укладення трудового договору через посередника.

10) у новому Трудовому кодексі України слід чітко визначити юридичні наслідки недотримання передбаченої законодавством форми трудового договору;

11) встановлення обов'язкової письмової форми для трудового договору, яка є одним з проявів захисної функції трудового права;

12) новий Трудовий кодекс України повинен чітко встановлювати строки розгляду роботодавцем заяви працівника про прийняття на роботу, а у випадку відмови – встановити обов’язок роботодавця надати особі, яка наймається на роботу, письмову мотивовану відповідь;

13) вважаємо за необхідне встановити відповідальність роботодавця за неправильне або несвоєчасне оформлення укладення трудового договору, а саме:

- за затримку підписання трудового договору (за недотримання законодавчо встановленого строку на підписання трудового договору після поданні працівником документів, що необхідні для правильного оформлення трудового договору);

- за затримку оформлення трудового договору після фактичного допуску працівника до роботи;

- за затримку видання наказу про зарахування працівника на роботу;

14) “оформлення трудового договору” та “оформлення укладення трудового договору” – це різні правові категорії. Під “оформленням трудового договору” слід розуміти юридично значимі дії сторін трудового договору з надання йому встановленої законом або обраної сторонами форми, яка визнається достатньою законодавством. Під “оформленням укладення трудового договору” слід розуміти видання наказу про зарахування працівника на роботу та внесення у документи, які мають правове значення, точних відомостей про працівника і його роботу відповідно до чинного законодавства вже після досягнення угоди між працівником та роботодавцем.

15) зміна умов і припинення трудового договору також повинні здійснюватись у письмовій формі і мати вигляд, відповідно, додаткової угоди до договору або угоди про припинення договору.

Публікації автора:

1. Лещух Д.Р. Про форму трудового договору // Вісник Львівського університету. – Серія міжнародні відносини. – 1999. – Вип. 1. – С. 234-238.

2. Лещух Д.Р. Значення форми трудового договору у міжнародному приватному праві // Вісник Львівського університету. – Серія міжнародні відносини. – 2000. – Вип. 2. – С. 271-273 с.

3. Лещух Д.Р. Про письмову форму трудового договору // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – 2000. – Вип. 35. – С. 330-334.

4. Лещух Д.Р. Щодо юридичної природи наказу про прийняття на роботу // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – 2001. – Вип. 36. – С. 370-373.

5. Лещух Д.Р. Оформлення трудового договору: проблеми термінології та правового регулювання // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – 2003. – Вип. 38. – С. 369-374.

6. Лещух Д.Р. Єдність змісту та форми трудового договору // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. – Львів, 2003. – С. 347-349.

7. Лещух Д.Р. Перспективи правового регулювання та типових та зразкових форм трудового договору // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. – Львів, 2004. – С. 326-327.

8. Лещух Д.Р. Трудовий договір в системі форм права України // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – 2004. – Вип. 39. – С. 356-360.