Висновки дослідження подаються наприкінці кожного розділу та в заключній частині дисертації. В інтегрованому вигляді їх можна звести до таких положень: 1. У системі консонантизму ЄД, яка містить 28 приголосних, спостерігаються три основних типи фонетичних явищ: а) нерелевантні альтернації, зумовлені соціальним статусом мовця; б) альтернації дистинктивного характеру; в) обов’язкові для всіх функціональних рівнів варіанти реалізації звуків. Існують більш “престижні” та “низькі” варіанти “класичних” фонем, які зазнають змін в усному мовленні. Реалізація гортанного вибуху в певних позиціях може мати як неістотні відмінності, так і спричиняти зміни типологічного характеру. 2. Основною типологічною рисою морфонології ЄД є домінування вокалічних альтернацій. Питання класифікації голосних звуків арабських діалектів досі залишається дискусійним. На основі підходів провідних дослідників складено класифікацію вокалічних елементів ЄД, яка містить п’ять фонем і дев’ятнадцять алофонів. За кількісними характеристиками голосні можуть бути найкоротшими, короткими, середніми, неповними й довгими. 3. У системі іменного словотвору спостерігається тенденція до ускладнення морфологічної структури словоформи за допомогою зовнішньої афіксації. У деяких випадках це спричиняє перебудову й навіть “розмиття” словотвірної моделі через порушення класичної системи вокалізації та афіксації. Однак у ЄД загалом зберігається корпус “класичних” словотвірних моделей і спостерігається тенденція до уніфікації та звуження характеристик їхніх значень. Зросла питома вага словотворчих афіксів, а інвентар формотворчих, навпаки, скоротився через спрощення діалектної системи граматичних категорій. 4. У групі непохідних дієслівних основ ЄД спостерігається тенденція до морфологічного вираження категорії перехідності-неперехідності, а у системі похідних дієслівних форм – тенденція до збереження семантичних ознак словотвірних моделей. Разом з тим низка словотвірних типів набула додаткових значень або відтінків. Деякі малопродуктивні дієслівні моделі поступово виходять з ужитку. 5. Інвентар похідних дієслівних форм триконсонантного дієслова ЄД поповнився п’ятьма новими діалектними типами завдяки продуктивності зовнішньої афіксації, яка компенсує втрату внутрішньофлективної категорії стану. Сукупність словотвірних типів чотириконсонантного дієслова становить чотири форми, з яких дві є діалектними. Загальна кількість дериватів від триконсонантного кореня становить 78, від чотириконсонантного – 21. 6. У системі дериватів триконсонантного кореня морфологічно розрізнюються 62 форми з 78, чотириконсонантного – 12 із 21. Дієслівні словотвірні моделі в морфологічному відношенні поділяються на форми зі стабільними типами дифіксації та форми, в яких вибір голосного визначається консонантним оточенням. 7. Типологічні відмінності в системі дієслова ЄД (кількість словотвірних моделей, типи дифіксації основ, вираження пасиву, функції дієприкметника, перебудова силабічної структури словоформ) у загальних рисах не порушують внутрішнього системного характеру дієслівної морфології ЄД. Таким чином, морфологічна структура ЄД загалом залишається системним утворенням. 8. Основний результат дослідження – систематизація ключових закономірностей та явищ фонологічного і морфологічного рівнів ЄД, розробка детальних класифікацій всіх непохідних і похідних дієслівних форм та власних принципів морфологічного аналізу. Статистичний матеріал, зібраний у ході дослідження, дозволяє визначити ступінь продуктивності фонологічних явищ та словотвірних типів ЄД. Розробка класифікацій фонем і морфологічних моделей ЄД сприятиме кращому розумінню й систематизації процесів і закономірностей фонетичного і морфологічного рівнів, які мають місце не лише в ЄД, а й в інших розмовних формах арабської мови | 