У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми вдосконалення механізму функціонування фондового ринку України, що виявляється у дослідженні системи економічних відносин з приводу його формування і, пов’язаного з цим, комплексу теоретичних та практичних питань щодо перспектив його розвитку, яке дало змогу обґрунтувати роль фондового ринку в процесі розвитку ринкових відносин в Україні та визначити напрями підвищення його стабілізуючого впливу на економіку. Основні висновки дисертаційного дослідження можна сформулювати у наступних положеннях. В роботі доведено недосконалість неокласичного підходу до дослідження сутності цінних паперів, який нівелює характер та специфіку відносин, що складають зміст цього поняття, та запропоновано розгляд питання про походження і сутність цінних паперів проводити в категоріях інституційного та політекономічного напрямків. Це дозволило визначити цінні папери як історичну, динамічну категорію, що відображає постійно змінні умови функціонування і обігу позичкового капіталу – формально суб’єкти вступають у відносини позики чи інвестування, але засіб організації їх передбачає високу ліквідність фінансових коштів. На основі аналізу якостей цінних паперів, були виділені їх однорідні групи, що дозволило виокремити фондові цінні папери, як такі що втілюють мобілізований безособовий, абсолютно замінюваний капітал, який сам стає суб’єктом права претензій на доходи тривалого характеру. В результаті дослідження специфіки реалізації прав власника акцій доводиться поява якісних особливостей в механізмі інвестування: знімаються обмеження на мінімальний обсяг капіталу, здатного функціонувати у якості промислового; відокремлення права власності від права розпорядження породжує так звані “проблему власника-управлінця” і "проблему морального вибору", що викликає необхідність створення механізмів зниження рівня ризику неповної участі й інформованості власників акцій. Запропоновано розглядати сутність фінансового ринку як сукупності економічних відносин з приводу опосередкування руху грошових заощаджень від зберігача до споживача, що відбувається в процесі купівлі-продажу таких ресурсів під впливом попиту і пропозиції на фінансові активи. Таке визначення дозволяє конкретизувати об’єкт та межі відносин, що складають зміст поняття. Доведено, що поняття “фондовий ринок” і “ринок цінних паперів” близькі, але не тотожні. Обидва є сегментами фінансового ринку, а відмінність полягає у тому, що об’єктом фондового ринку виступають власне фонди. Отже, фондовий ринок є поняттям дещо вужчим, ніж ринок цінних паперів. На основі дослідження механізму виконання фондовим ринком властивих йому функцій, визначено, що ефективний фондовий ринок здійснює стабілізуючий вплив на економічну систему (мінімізує бар’єри ринку, підвищує мобільність капіталу, знижує інерцію перебудови процесів інвестування, забезпечує безперервність постачання прибутково-привабливих підприємств, сприяє швидкій обробці і симетричному розподілу інформації), але поряд з цим підвищує вагу суб’єктивних факторів у прийнятті інвестиційних рішень, що дестабілізує економіку. У дослідженні систематизовано чинники, що обумовлюють особливості формування фондового ринку України, та проаналізовано їх вплив на основні його характеристики: а) домінування застережних мотивів при формуванні заощаджень, надання переваги у портфелі збережень ліквідним, а не доходним активам, що визначає низьку ємність фондового ринку; б) використання фондового ринку як механізму перерозподілу власності визначило переважання первинного ринку; в) нерівномірність розвитку елементів фінансового ринку визначила слабкі конкурентні позиції фондового ринку порівняно з банківським сектором; г) високий ступінь систематичних ризиків визначає високу вартість фінансування через фондові інструменти. Аналіз статистичних показників фондового ринку, дозволяє стверджувати, що пріоритети розбудови економічної системи України об’єктивно визначили вагому роль фондового ринку у забезпеченні перерозподілу власності, стимулюванні розвитку фінансових установ та забезпеченні джерел фінансування бюджету. Незначною залишилася роль фондового ринку у фінансуванні підприємств, формуванні адекватної ціни на фінансові активи, та його здатність відповідно реагувати на економічні, політичні події. Подальші розвиток та удосконалення функціонування фондового ринку в Україні вимагають реалізації комплексу заходів у контексті наступних пріоритетних напрямів: формування адекватної нормативно-правової бази, яка б відповідала сучасному стану фондового ринку, та здійснювала б коригуючий вплив згідно з пріоритетами розвитку економіки України, зокрема розробка механізму впровадження видів відповідальності з розкриттям змісту інсайдерських угод, маніпулювання цінами; законодавче врегулювання спекулятивних угод, хеджування, обігу деривативів, іменних цінних паперів та позабіржового обігу; підвищення змістовності форм державного регулювання та забезпечення достатнього контролю за застосуванням вже існуючих норм і зовнішній моніторинг за фінансовим станом інвестиційних інститутів; підвищення інвестиційної якості інструментів фондового ринку, що дозволило б привернути увагу емітентів та інвесторів високою відповідністю їх інтересам, та підвищило б конкурентноздатність цінних паперів на ринку фінансових продуктів, за рахунок модифікації цінних паперів. Запропоновані варіанти надання індивідуальних якостей фондовим інструментам, відповідно до основних цілей інвестування на вітчизняному ринку: специфікація умов емісії; забезпечення чутливого реагування курсової вартості на темпи інфляції; введення в обіг нових фондових інструментів (конвертовані облігації, деривативи), випуск депозитарних розписок; удосконалення інституційної структури фондового ринку з метою диверсифікації його ресурсної бази та залучення збережень населення. Зокрема, зв’язуючою ланкою між дрібним інвестором і фондовим ринком, можуть виступати пайові інвестиційні фонди. Відкриття анонімних інвестиційних рахунків, рахунків на пред’явника, або застосування іншого спрощеного обліку дозволило б залучити “тіньовий” капітал; встановлення жорсткої системи державного контролю за використанням коштів та сприяння розкриттю інформації щодо діяльності інститутів спільного інвестування. |