У дисертації наведено теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуальної наукової задачі вивчення порушень структури організації рухів при ДЦП. Зформована методика відновлювального лікування, яка розроблена на основі комплексної діагностики порушень динамічного стереотипу при церебральному паралічі та вегетативного забезпечення фізичної діяльності, реалізує лікувальний ефект ЛФК і лазеропунктури, створюючи адаптаційні передумови для формування оптимізованого рухового стереотипу. 1. Структура порушень руху при різних клінічних формах ДЦП визначалась функціонуванням рівнів регуляції біодинамічного стереотипу: Розлади функцій руброспинального рівня організації рухів (А), які супроводжуються недостатністю стовбурових гностичних зон, відзначалися у 54,3% всіх хворих, переважно зі спастичними формами - у 18% хворих. Порушення функцій рівня плавності та співдружності рухів (B) спостерігалось у 44,1% всіх хворих. Порушення функцій рівня просторової орієнтації (C) спостерігалось у 30% всіх хворих, серед них переважно з гіперкінетичною формою (21,5%), порушення функцій тім'яно-премоторного рівня практичних навичок (D) виявлено у 28% всіх хворих, у них же спостерігалась недостатність підкоркових та задніх гностичних зон. Розлади функцій рівня психологічної організації рухів (Е), які супроводжуються недостатністю передніх гностичних зон головного мозку, виявлені у 82,2% хворих, переважно зі спастичними формами (27,4%). 2. Рухова недостатність проявлялась зниженням результатів статичної координації на 29,6% нижче норми у старших дітей і на 42,4% нижче норми - у молодших; статичної витривалості – на 24,4% нижче норми у старших дітей і на 40,7% - у молодших; ручної швидкості - на 43,1% нижче норми у старших дітей і на 53,2% - у молодших; сили згиначів на 47% нижче норми у старших дітей і на 39,7% - у молодших. Показник обсягу рухів мав відхилення від нормальних значень на 41,2% у дітей молодшого (7-10 р.) і старшого (11-15 р.) віку. Дослідження рівня інтелекту встановило зниження сумарного балу коефіцієнту інтелекту переважно у хворих зі спастичною діплегією на 16%. 3. Обстеження вегетативного забезпечення діяльності (ВОД) свідчило, що у дітей з ДЦП у порівнянні з контрольною групою (здоровими дітьми), гуморальна регуляція серцевого ритму пригноблена - показник моди кардіоінтервалу (Мо) - 0,58 сек. при нормі - 0,74 сек. (р< 0,05). Одночасно зі зменшенням ваготонічної реакції встановлена активація симпатичної системи (Амо - 27,0±2,1 (%) при нормі 22±1,1(%)). 4. У хворих на ДЦП були виявлені порушення церебральної гемодинаміки: застійний варіант зустрічався в 57,7%, коли були присутні ознаки утруднення венозного відтоку, гіпертензивний варіант порушень спостерігався в 23,3% хворих, дістонічний варіант визначався в 15,4% - хворих. Встановлені порушення периферичного кровотоку, при цьому локалізація рухових порушень сполучена з порушенням кровообігу кінцівок: в 54% хворих ДЦП виявлене зниження кровонаповнення судин кінцівок, в 23,3% визначався гіпертонус великих артерій, в 57,7% був ускладнений венозний відтік. 5. Вивчення динаміки показників рухових функцій свідчило про ефективність комплексного лікування за розробленим методом. Так, у пацієнтів першої групи лікування, яким проводилась комплексна фізична реабілітація, спостерігалось поліпшення функцій загальної моторики: а) зростання результатів тестів статичної координації на 38,0% у старших дітей і на 65,0% - у молодших (р< 0,01), у порівнянні з цим динаміка цього показника в третій групі - традиційного лікування була меншою - на 8,0% у старших дітей і на 24,4% - у молодших (р< 0,05); б) підвищення показника статичної витривалості вірогідно найбільше у першій групі - на 32,0% у старших дітей і на 45% - у молодших (р < 0,01), а у третій - на 18,0% у старших дітей і на 15,0% - у молодших(р< 0,05); в) переважне збільшення обсягу рухів на 29,4% (р < 0,01) у пацієнтів першої групи, яким проводилось лікування за комплексною програмою і на 7,1% у пацієнтів третьої групи після традиційного лікування (р< 0,01), та функцій тонкої моторики: збільшення показника ручної швидкості у хворих першої групи на 48,0% у старших дітей і на 53,0% - у молодших (р < 0,01), тоді як у хворих третьої групи цей показник зріс тільки на 15,0% - у старших дітей і на 7,0% - у молодших (р< 0,05). 6. Досягнута найбільша динаміка сумарного балу зорового і слухового гнозису при комплексному лікуванні за нашою методикою у хворих першої групи: 50,6 % (р<0,01). Пацієнти третьої групи, що одержували традиційну терапію, мали покращення результатів сумарного балу слухового та зорового гнозису тільки на 12,9% (р< 0,05). Підвищився бал коефіцієнту інтелекту (КІ), найбільше у першій групі: на 20,4% (p<0,01), а у третій – на 7,0% (p <0,05). 7. Використання занять ЛФК з врахуванням порушень динамічного стереотипу сприяє активації гуморальних і зниженню напруженості компенсаторних механізмів організму. Однак, більш оптимальні умови регуляції серцевого ритму складаються при використанні комплексної фізичної реабілітації: а) показник індексу напруги ІН знизився на 51,2% – у пацієнтів першої групи і тільки на 18,4% – у пацієнтів третьої групи (p<0,05); б) гуморальна регуляція серцевого ритму активізувалася: значення показника моди кардіоінтервалу Мо підвищилося на 24,1% в першій групі і на 3,4% в третій групі (p < 0,01); в) знизилася симпатична реактивність: показник амплітуди моди кардіоінтервалу Амо зменшився на 21,0% в 1-й групі й на 7,0% в 3-й групі (p< 0,01). 8. Динаміка нормалізації церебрального кровообігу при зниженні тонусу судин була більше виражена у пацієнтів першої групи, завдяки використанню комплексної програми лікування: реографічний індекс РІ збільшився на 90,0% (p<0,01), у порівнянні з третьою групою - на 38,0% (p<0,01). При підвищеному тонусі відновлення кровообігу магістральних судин головного мозку за даними зменшень значень показника РІ було достовірно більшим у пацієнтів першої групи на 30,0% (p<0,01), ніж у третій групі лікування, де РІ знизився на 17,0% (p<0,05). При дистонічному типові порушення церебрального кровообігу у пацієнтів першої групи покращився венозний відтік за даними вірогідно більшого підвищення значень показника ДСІ - на 24,5% (p <0,01), у порівнянні з підвищенням значень ДСІ у хворих третьої групи - на 15,2% (p <0,05). Зменшення порушень мікроциркуляції спостерігалося в більшій мірі у пацієнтів першої групи, де коефіцієнт ДКІ знизився на 33,5% (p <0,01), у порівнянні з динамікою в третій групі - на 25,8% (p <0,01). Досягнута активація периферичного кровообігу передпліч, при зниженому тонусі судин, після проведення занять лікувальною фізкультурою в сполученні з лазеротерапією: показник РІ підвищився на 83% (р<0,01), а після використання традиційної терапії тільки на 29% (р<0,01). При вихідному підвищенні тонусу судин верхніх кінцівок спостерігалася нормалізація значень РІ, який знизився на 34,4% (р<0,05) у першій групі і лише на 22,0% (р<0,01) - у третій групі. Поліпшення кровообігу гомілок, при зниженому тонусі судин, стало більш виражене у першій групі: показник РІ вірогідно підвищився на 85,7% (р<0,01), і в меншому ступені - при використанні традиційного медикаментозного лікування - на 35,7% (р<0,01). Нормалізація тонусу судин гомілок, при гіпертонічному типі порушень кровообігу, реєструвалася у вигляді зниження показників РІ, переважно у першій групі лікування - на 36,0% (р<0,01), і на 16,0% (р<0,05) - у третій групі лікування. |