1. Результати аналізу даних літературних джерел дозволили зробити висновок про те, що у наукових дослідженнях стосовно профілактики та відновного лікування хворих на остеохондроз та плоскостопість важливу роль відіграє визначення морфофункціональних порушень стану ОРА, м'язово-зв'язкового апарату, нервової системи, системи кровообігу. Не менш важливою є розробка диференційованої методики одночасного відновлення функцій хребта і стопи, що включає спеціальні фізичні вправи, масаж, гідрокінезитерапію, ортопедичні засоби, фізіотерапевтичні засоби, а також альтернативні засоби реабілітації, що не відображено у досліджуваних літературних джерелах. 2. Аналіз анамнестичних даних, клінічної картини та результатів інструментальних досліджень 40 хворих на остеохондроз і плоскостопість, 16 хворих на «чистий» остеохондроз і 16 хворих на «чисту» плоскостопість дозволяє зробити висновок про взаємозв’язок цих деформацій. Так, у 71,4% пацієнтів, які зверталися з приводу болю у хребті було виявлено і плоскостопість, у 19% із хворих на «чисту» плоскостопість, за якими велось спостереження, простежено розвиток синдромів поперекового остеохондрозу. У 34,6% осіб, хворих на остеохондроз, виявлено м'язово-тонічні та нейродистрофічні порушення в ділянці нижніх кінцівок, 39,1% хворих на остеохондроз відчували ознаки функціональної недостатності стоп. 3. Під час визначення функціонального стану осіб із сполученою патологією, осіб з «чистими» остеохондрозом та плоскостопістю було встановлено, що всі показники (сила м'язів, стан терморегуляції, параметри ходьби, стійкості тіла у просторі), які вивчалися, є значно нижчими у групі осіб, котрі мають сполучену патологію і деякі з них мають тенденцію до достовірності. Так, результати досліджень опорних реакцій у хворих на остеохондроз та плоскостопість свідчать про збільшення загального опорного часу (1,2 с), яке супроводжувалося збільшенням часу переднього поштовху (31,1±0,67%), міжпоштовхового періоду (50,6±0,96%) та зниженням часу заднього поштовху (18,3±0,64%). Під час аналізу статодинамічної стійкості тіла ми встановили, що у групі хворих на остеохондроз та плоскостопість коливання ЗЦМ тіла відбуваються з більшою амплітудою (4,4±0,2 мм) та меншою частотою (0,2±0,01 Гц), ніж у групах хворих на «чисті» остеохондроз та плоскостопість. Сила м'язів стопи (121,7±5,5 Н), спини (107,0±4,95 Н) та живота (108,4±6,81 Н), а також температура поперекового відділу хребта (38,7±0,05) та стоп (24,1±0,17) значно нижчі за аналогічні показники у групах з неускладненими патологіями. 4. На основі отриманих даних розроблено програму фізичної реабілітації, що включає фізичні вправи, масаж, фізіотерапевтичні процедури, гідрокінезитерапію, бальнеотерапію, альтернативні засоби, а також ортопедичні технології. Розроблена нами програма побудована з урахуванням педагогічних принципів та принципу диференціації фізичних вправ спеціальної спрямованості, що впливають на окремі м'язові групи залежно від локалізації осередку ураження, характеру рухових порушень, і здійснювалася за трьома руховими режимами: щадним, щадно-тренуючим та тренуючим. Обґрунтування режимів рухової активності та застосування засобів і методів фізичної реабілітації базувалося з урахуванням особливостей перебігу захворювання, функціонального стану хворого, а також показників стабілографії, тензодинамометрії та термографії. 5. У результаті проведеного комплексного відновного лікування встановлено, що у хворих, які займалися за оригінальною методикою, показники, котрі вивчалися, відновилися значно краще, ніж у пацієнтів інших груп. Так, у контрольних групах, що займалися за стандартною програмою, максимум переднього поштовху збільшився на 3,3% та 5,2% (P<0,05). В основній групі, що займалася за нашою методикою - на 8,4% (P<0,05). Максимум заднього поштовху в групі К1 збільшився на 4,7%, у групі К2 - на 5,7%, в основній групі - на 7,9% (P<0,05). Відмінності у досягнутих результатах між групами статистично достовірні, що свідчить про сприятливий вплив нашої методики на функціональний стан стопи та хребта. 6. Під час проведення досліджень вертикальної стійкості тіла в основній групі хворих амплітуда коливань ЗЦМ за віссю Х зменшилася на 36,4% (P<0,05), частота коливань ЗЦМ збільшилася у 2,5 раза (P<0,05); за віссю Y амплітуда коливань ЗЦМ зменшилася на 44,4% (P<0,05), частота коливань ЗЦМ збільшилася у 2 рази (P<0,05). У хворих групи К1 за віссю Х амплітуда коливань ЗЦМ зменшилася на 28,9% (P<0,05), частота коливань ЗЦМ збільшилася на 66,7% (P<0,05); за віссю Y амплітуда коливань ЗЦМ зменшилася на 23,3% (P<0,05), частота коливань ЗЦМ збільшилася на 50% (P<0,05). У хворих групи К2 за віссю Х амплітуда коливань ЗЦМ зменшилася на 19% (P<0,05), частота коливань ЗЦМ збільшилася на 66,7% (P<0,05); за віссю Y амплітуда коливань ЗЦМ зменшилася на 25% (P<0,05), частота коливань ЗЦМ збільшилася на 50% (P<0,05). Різниця між показниками контрольних та основної груп статистично достовірна (P<0,05) і це дозволяє зробити висновок про відновний ефект пропонованої програми. 7. Оцінка біодинамічних показників в основній групі свідчить про те, що сила м'язів стопи збільшилася на 33,2 % (P<0,05), м'язів-розгиначів тулуба - на 52,5% (P<0,05), м'язів-згиначів тулуба - на 42,9% (P<0,05). У групі К1 сила м'язів стопи збільшилася на 13,9% (P>0,05), сила м'язів-розгиначів тулуба - на 22,4% (P>0,05), м'язів-згиначів - на 23,4% (P>0,05). У групі К2 сила м'язів стопи збільшилася на 20,1% (P<0,05), сила м'язів-розгиначів і м'язів-згиначів тулуба практично не змінилася (збільшилася на 6,5% та 11,4%) (P>0,05). 8. Для оцінки теплопровідності нами вимірялася температура шкірних покровів. Так, після проведеного курсу реабілітації в основній групі хворих температура поперекового відділу знизилася на 3 (8,4%) (P<0,05), стоп - підвищилася на 4 (16,6%) і також наблизилася до показників норми. У контрольних групах температура поперекового відділу знизилася на 2 (P<0,05) та 1 (P>0,05), температура стоп збільшилася на 1,8 (P>0,05) та 2,1 (P<0,05) . Таким чином, можна зробити висновок про те, що пропонована нами програма реабілітації позитивно впливає на температуру шкіри, приводячи її до належних величин, що не спостерігалося у хворих, які займаються за загальноприйнятими методиками. 9. Після проведеного курсу комплексного лікування у хворих на остеохондроз та плоскостопість усіх груп відмічалося зниження інтенсивності больового синдрому, але більш вираженим воно було в основній групі хворих - 38,4±2,8%. Це дозволяє охарактеризувати пропоновану програму реабілітації як високоефективну і таку, що сприятливо впливає на зниження клінічних проявів поперекового остеохондрозу хребта. 10. Проведені дослідження з вивчення ефективності програми фізичної реабілітації мають підтверджені дані та достовірну перевагу порівняно з загальноприйнятими програмами і відкривають нові перспективи ефективного лікування та реабілітації хворих зі сполученою патологією ОРА. Перспективи наступних досліджень пов'язані з розробкою науково обґрунтованої програми реабілітації спортсменів, що мають плоскостопість та вертеброгенну патологію. |
