У дисертації обгрунтовані теоретичні узагальнення і визначені заходи, реалізація яких сприятиме підвищенню ефективності функціонування фінансів в акціонерних товариствах. Проведені дослідження організації і функціонування фінансів підприємницьких структур дозволили зробити такі висновки. 1. У процесі реформування форм власності акціонерні товариства України зайняли домінуючу роль в реальному секторі економіки, а тому виявляють найбільший вплив на становлення та розвиток фінансової системи держави. Це зумовлює актуальність розробки концепції підвищення ефективності та подальшого удосконалення функціонування фінансів підприємницьких структур. 2. Поглиблюючи і уточнюючи методологічну базу теорії фінансів, в роботі визначається сутність фінансів підприємницьких структур як процес формування фондів грошових коштів для обслуговування виробничого процесу з метою одержання прибутку і підвищення ефективності виробництва. 3. В роботі визначені особливості фінансів акціонерних товариств, які полягають у способі утворення статутного капіталу та закріплення прав власників через акціонування, можливості залучення фінансових ресурсів через додаткову емісію акцій, оподаткування акціонерних товариств, розподілі прибутку при виплаті дивідендів і процентів по акціях та облігаціях, створенні фонду виплати дивідендів. 4. У процесі дослідження джерел утворення фінансових ресурсів акціонерних товариств та розрахунку їх структури визначилось, що використання позичкових капіталів підприємствами має свої труднощі через недостатню розвиненість ринку векселів, за допомогою яких реалізується комерційний кредит, звуження сфери середньострокового і довгострокового кредитування підприємств банками, обмеження строку позики в переважній більшості випадків кредитним договором, високий рівень позичкового проценту. Залучення фінансових ресурсів акціонерними товариствами з фінансового ринку шляхом емісії акцій і облігацій проблематично з тієї причини, що в сучасних умовах фінансовий стан акціонерних товариств породжує в інвестиційному аспекті кредитний ризик. Структура внутрішніх фінансових ресурсів акціонерних товариств не є оптимальною, оскільки найбільшу питому вагу займають амортизаційні відрахування і незначну частку становлять фінансові ресурси, які формуються за рахунок прибутку. 5. На ефективність фінансового забезпечення діяльності підприємств впливає структура і вартість капіталу. Оцінюючи ефективність використання акціонерними товариствами основного капіталу, можна зробити висновок, що їх технічний стан є основною причиною низького рівня фондовіддачі. Даючи вартісну оцінку оборотному капіталу акціонерних товариств необхідно зауважити, що розмір власних оборотних коштів даних підприємств, починаючи з 1996 року має тенденцію до зменшення. 6. На основі проведеного моделювання фінансової діяльності акціонерних товариств та аналізу фінансових результатів, фінансового стану, ділової активності, ймовірності банкрутства, визначена фінансова стратегія функціонування підприємств в сучасних умовах. У цьому зв’язку слід зазначити, що функціонування фінансів на даних підприємствах нині має певні проблеми, а тому, розробляючи фінансову політику їх діяльності необхідно дотримуватись таких підходів: стратегія формування активів акціонерних товариств повинна враховувати, що в найближчій перспективі підприємствам необхідно визначити політику модернізації і оновлення позаоборотних активів, оскільки їх стан і ефективність використання залишаються на досить низькому рівні; залучати додаткові фінансові ресурси за допомогою емісії цінних паперів при існуючій системі оподаткування акціонерним товариствам вигідніше шляхом випуску облігацій, ніж за допомогою акціонування; політика управління оборотними активами повинна враховувати обмеження фінансової діяльності акціонерних товариств за рахунок втрати ними власних оборотних коштів, уповільнення оборотності оборотних активів, особливо дебіторської і кредиторської заборгованості; дивідендна політика на сучасному етапі в акціонерних товариствах повинна орієнтуватись на політику залишкових дивідендних виплат чи політику стабільного співвідношення дивідендних виплат через невисокі показники фінансових результатів діяльності цих підприємств і невідкладні потреби їх технічного переозброєння; стратегія управління фінансовими ризиками в акціонерних товариствах на сучасному етапі повинна розроблятись з врахуванням того, що структура балансу цих підприємств протягом останніх років визнається незадовільною і при цьому коефіцієнт відновлення платоспроможності був меншим нормативного значення, а, отже, у підприємств в найближчій перспективі існує мала ймовірність відновлення платоспроможності. 7. У процесі дослідження державного регулювання фінансів підприємницьких структур визначився ряд проблем у проведенні бюджетно-податкової, кредитно-грошової, інноваційної політики, які виявляють значний вплив на ефективність їх діяльності. Зокрема, в системі оподаткування відсутній механізм взаємозв’язку фінансової забезпеченості діяльності підприємницьких структур і розміру сплачуваних податків, що зумовлює необхідність зниження ставки податку на прибуток до 25%. 8. Дослідження залучення фінансових ресурсів акціонерними товариствами дало можливість зробити висновок, що в інвестиційній сфері нагальною постає проблема удосконалення правових і економічних основ стимулювання вітчизняних та іноземних інвестицій в економіку недержавного сектора. В процесі дослідження було визначено наступне: недосконалість чинного законодавства, яке регулює інвестиційну діяльність, полягає в тому, що воно містить ряд невідповідностей, які не дають однозначно трактувати поняття “інвестиції”, і, відповідно, застосовувати пільговий режим оподаткування; у податковому законодавстві відсутня залежність пільгового режиму оподаткування і розміру вкладених інвестицій, наслідком чого можуть бути переливи капіталів у тіньовий сектор і зменшення надходжень до бюджету; структура інвестиційних ресурсів акціонерних товариств не є оптимальною, оскільки частка одного із джерел інвестицій – амортизації становить більше 90%, тоді як частка прибутку та інших джерел інвестиційних вкладень є досить низькою; діючий Закон “Про концесії” не передбачає доступу до природних ресурсів інвесторів і фактично не надає пільг концесійному підприємству, що призводить до незацікавленості з боку потенційних інвесторів до концесійних угод або перекладання подвійного податкового навантаження на споживачів; нерозвиненість вторинного ринку цінних паперів, як одного із чинників інвестиційного клімату в країні, пояснюється малою ймовірністю ліквідності акцій більшості підприємств у майбутньому; довгострокове кредитування, як одне із джерел інвестиційних ресурсів, стримується через відсутність системи захисту і механізму повернення інвестованих коштів, їхнє страхування і дотримання умов, передбачених кредитним договором. |