У дисертації проведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової задачі щодо розробки положень та практичних рекомендацій по удосконаленню фінансового регулювання регіональної економіки. Наукова задача вирішена шляхом обґрунтування фінансового механізму державного регулювання економіки регіону та впливу його складових на фінансові результати та передумови соціально-економічного розвитку територіальних утворень. 1. Фінансовий механізм державного регулювання економіки адміністративно-територіального утворення – це сукупність фінансових інструментів, за допомогою яких створюються фінансові передумови та стимули для соціально-економічного розвитку території, відповідно до цілей та завдань регіональної економічної політики. Складовими частинами фінансового механізму державного регулювання є фінансові показники, нормативи, ліміти й резерви, стимули і санкції. 2. Для проведення оцінки фінансової бази регіону в роботі запропонована та апробована секторна модель аналізу формування та використання фінансових ресурсів регіону, яка на відміну від діючої практики аналізу регіональних фінансових ресурсів не обмежується лише коштами місцевих бюджетів і централізованими загальнодержавними фондами, тобто управлінським рівнем, а акумулює фінанси сектору державного управління (місцевих органів влади), фінанси сектору підприємств, фінанси населення, фінанси створені в секторі фінансових і кредитних установ регіону (депозити в національній і іноземній валюті, кошти, залучені через ринок місцевих боргових зобов’язань), фінанси тіньового сектору економіки. 3. Бюджетний механізм регулювання соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних утворень реалізується через: формування грошових фондів, які забезпечують діяльність територіальних органів влади; фінансування галузей місцевого господарства; контроль за фінансово-господарською діяльністю суб’єктів господарювання, що знаходяться на даній території; розподіл і доведення до населення створених благ та послуг у формі соціальних трансфертів. Аналіз формування та використання ресурсів загального фонду бюджету Тернопільської області вказує на позитивну динаміку росту видатків на розвиток народного господарства області, що посилює його регулятивну функцію. Оцінка формування та використання спеціального фонду показує, що його основна мета дещо нівелюється, що пояснюється необґрунтованим маніпулюванням статтями загального та спеціального фондів у зв’язку з постійною недостачею бюджетних ресурсів. Для того, щоб розширити дохідну базу для посилення регулятивної функції місцевих бюджетів пропонується: повернути податок на прибуток підприємств (усіх форм власності) до місцевого бюджету відповідної території, на якій розташований суб’єкт господарювання та оптимізувати ставку оподаткування за допомогою моделі, яка базується на коефіцієнтах чутливості економіки до зміни в оподаткуванні та враховує частку тіньового сектору економіки; запровадити нові види місцевих податків, які мають широку базу до оподаткування та забезпечили б зростання власних бюджетних надходжень територій (податок на депозити комерційних банків, майновий податок, тощо); удосконалити рівень податкового адміністрування. 5. Для вдосконалення правового поля фінансового механізму регулювання соціально-економічного розвитку адміністративно-територіального утворення пропонується законодавчо закріпити чотирьохрівневу бюджетну систему України за джерелами власних доходів. Тобто повинні бути враховані усі рівні бюджетного процесу: державний, обласний, районний, базовий ( рівень села, селища, міста, району в місті ). 6. Одним із напрямків ефективності фінансового механізму державного регулювання економіки регіону як на державному, так і на регіональному рівнях є запровадження системи фінансового контролінгу, завдання якого, на нашу думку, доцільно звести до: визначення інформаційної потреби відповідних інституційних одиниць у фінансовій інформації; вдосконалення аналітичних засад фінансової політики; координації процесу планування, прогнозування, контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів регіону; порівняння планових і фактичних показників виконання загального та спеціального фондів; визначення альтернатив прийняття управлінських рішень щодо використання фінансових ресурсів. 7. Бюджетне нормування, будучи складовою фінансового механізму регулювання соціально-економічного розвитку адміністративно-територіального утворення, направлене на забезпечення рівноцінних підходів до планування та фінансування видатків бюджетів регіону, дозволяє контролювати ефективне, раціональне та цільове використання бюджетних коштів. В частині вдосконалення діючого механізму бюджетного нормування ми пропонуємо вдосконалити алгоритм визначення обсягів витрат на управління та на освіту. З метою забезпечення відповідності видаткових зобов’язань органів місцевої влади і регулятивних функцій по забезпеченню збалансованого соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних утворень пропонується нормативи бюджетної забезпеченості корегувати на коефіцієнт розвитку адміністративно-територіального утворення. 8. Для вдосконалення наукового апарату дослідження системи фінансового вирівнювання в роботі запропоновано пояснюючу модель, в якій механізм фінансового вирівнювання розглядається як сукупність міжрівневих фіскальних зв’язків, що включають: організаційні основи взаємовідносин між державними і місцевими органами влади з використанням централізованого і децентралізованого підходів; поділ і правове закріплення відповідальності за виконання окремих соціальних і економічних функцій; визначення величини видатків, що забезпечують виконання повноважень, закріплених за кожним рівнем бюджетної системи; встановлення і правове закріплення джерел доходів бюджетів усіх рівнів; форми підтримки регіонів з використанням: методу пропорційності, методу розрахунку нормативного бюджетного фінансування на одного жителя в окремій галузі регіону, методу розрахунку потреби в субсидіях на комплексне покриття капітальних, експлуатаційних і поточних затрат регіону, методу розрахунку дотацій, що базується на вирівнюванні соціально-економічного розвитку відсталих територій на основі оцінювання економічного потенціалу територій. Для характеристики процесу реформування системи міжбюджетних відносин рекомендується використовувати такі критерії: ступінь ефективності формування та використання місцевих бюджетів; прозорість бюджетних рішень; рівень відповідальності місцевих органів влади; рівень забезпеченості соціальних потреб; рівень економії фінансових ресурсів регіону. 9. Для вдосконалення системи міжбюджетного вирівнювання пропонується: Запровадити механізм вдосконалення формул для обрахунку відносних видаткових потреб, який повинен включати: середньодушові видаткові норми; чисельність населення відповідного регіону; коефіцієнти (індекси) бюджетних потреб, що визначають позицію конкретної адміністративно-територіальної одиниці відносно середнього по Україні показника. Встановити мінімальні середньодушові видаткові норми, що повинні дотримуватися при плануванні та виконанні бюджетних призначень у таких соціально-важливих сферах як охорона здоров’я та освіта. Проводити оцінку результативності проведення реформи міжбюджетних відносин (з періодичністю раз на рік) в розрізі таких показників: ступінь вирівнювання (коефіцієнт варіації) середньодушових видатків районів та міст, а також областей до середньоукраїнського значення; динаміка заборгованості місцевих бюджетів; ступінь кореляції між змінами в обсягах трансфертів та запланованими надходженнями, а також між обсягом трансфертів та економією видатків. Здійснювати ретельний моніторинг застосування формул органами місцевого самоврядування всіх рівнів, а також відстежувати зміни в розподілі загального обсягу бюджетних ресурсів та виявляти випадки, коли органи місцевого самоврядування коригують свою мережу бюджетних установ та організацій і штати, з метою оптимізації видатків в умовах жорстких бюджетних обмежень. 10. Оцінку ефективності регулятивного впливу фінансового механізму на інвестиційний процес доцільно проводити в розрізі таких видів ефективності: фінансової, бюджетної, економічної, соціальної, які включають традиційні та динамічні методи оцінки ефективності капіталовкладень. 11. Для ефективного економічного обґрунтування емісії боргових зобов’язань, нами розроблено та апробовано модель оцінки інвестиційних можливостей облігацій місцевої позики, яка базується на оцінці платіжної спроможності, ліквідності, фінансової стійкості емітента, в ролі якого виступатиме, обласна рада депутатів з виконавчим органом – обласною державною адміністрацією. Оцінка фінансової стійкості регіону повинна проводитися в розрізі системи показників, яка повинна включати: коефіцієнт фінансової незалежності, або коефіцієнт фінансової автономії; коефіцієнт фінансового леверіджу; коефіцієнт фінансової стабільності. | 